WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Українські міста в контексті європейської культури - Курсова робота

Українські міста в контексті європейської культури - Курсова робота

Місто Острог є державним історико-культурним заповідником. В місті діє історико-краєзнавчий музей, музей "Книги та друкарства", музей нумізматики. Тут збереглися пам'ятки культури та архітектури XIV-XIX ст.

Висновки

Головним "брендом" кожної країни є не її політичний устрій, не обличчя її правителів, і навіть, як це не парадоксально може прозвучати, не її економічне благополуччя й процвітання. Брендом кожної країни - тим, який впливає на зарубіжну аудиторію найбільш безпосереднім чином, на найбільш особистому, підсвідомому рівні, - є національна культура.

Брендом Польщі в світі був і залишається Шопен, брендом Фінляндії - Сібеліус, брендом Швеції - Пеппі Довга Панчоха і Карлсон, що живе на даху. Приклади взято навмання, такі "культурні паспорти", байдуже, більші чи менші, має кожна "доросла" країна. [29, 5-6]

Коли Україна 1991 року з'явилась на карті світу, ніяких, і близько подібних, "розпізнавчих знаків" за нею не було, і міжнародна реакція на появу нової держави була цілком логічна - як у Маяковського: "что это за географические новости?". Пересічні європейці і не знали про існування такої країни, як Україна, адже до цього був один і неподільний СРСР. Тільки дослідники, країнознавці, представники наукових кіл та української діаспори могли назвати культурні візитівки України та її визначних міст — Києва, Чернігова, Острога та Луцька. Так, в України дуже багата культурна історія та традиція і Україна є частиною Європи. Якщо знати свою історію, свої надбання, то так, за своїми витоками, за спадком, за ментальною й психологічною "матрицею" країна, безумовно, є частиною європейського культурного материка. [10, 3]

Але насправді Україна сама про це не знає. Нормальний, пересічний український громадянин - "неспеціаліст" - дуже погано знає свою історію і майже не знає своєї культурної спадщини.

Дуже важко кудись "інтегруватись", якщо ми самі в собі не є культурно "інтегрованими". Дуже важко "інтегруватися" чомусь, що позбавлене історичної пам'яті, погано розуміє себе самого і слабо уявляє, з якого боку і з чим себе співвіднести, порівняти.

Образ України в Європі все-таки має визначатися відкриттям того, що в цій країні колись була висока культура, яку відобразили своїми пам'ятками Київ, Острог, Луцька, Чернігів та інші міста і що ця країна все ж таки спроможна цю культуру експортувати. Потрібно налагоджувати туристичний бізнес, щоб усі охочі жителі Європи, приїжджали помилуватися Києво-Печерською Лаврою, Антонівськими печерами, відвідали музей книги в Острозі, Святотроїцький кафедральний собор або будинок Лесі Українки у Луцьку. Наші, українські культурні пам'ятки величчю своєю не уступають пам'яткам, Відня, Софії, Парижу, а навіть перевершують їх, за датами заснування та історичним значенням.

Іноді здається, що зараз ми повернулися в 1920-ті роки - до тих часів, про які саркастично писав Тичина: "Ради Бога, манжети надіньте, що-небудь їм скажіть: вони питають, чи єсть у нас культура". [10, 4] Культура в нас є і дуже багата, але державі потрібно докласти ще чимало зусиль для того щоб культурні центри Чернігів, Київ, Луцьк та Острог стали ще й туристичними, які б поширювали знання європейців про славетну культуру України. Для прикладу, минулого року архітектурно-історичний заповідник "Чернігів Стародавній" відвідало понад 200 тисяч туристів - не тільки з України, а й із Франції. США, Великобританії, Росії та інших країн світу. І все ж сказати, що Чернігів став визначним туристичним центром, на жаль, не можна. Хоча 1000 років тому на шляху "із варяг у греки" Чернігів був справді значним і культурним і торговим, і політичним осередком. До речі, ті ж войовничі варяги несли службу у князівській дружині, а майстровиті греки будували церкви. Та й вся Київська Русь тоді була невід'ємною, високорозвинутою частиною Європи. На жаль, у своєму історичному розвитку ми так і залишилися на півдорозі. не наблизившись ні до варягів, ні до греків. І зараз, через 1000 років, ми ще тільки прагнемо достукатися до Європи, ще тільки плануємо "включити міста Чернігів, Острог та Луцьк у міжнародні туристичні маршрути".

Список використаної літератури

  1. Андрухов П.З. 600 імен в історії Волині // Сокаль, 1992. – с. 6;

  2. Антонович В. Українські міста // Розвідки про міста і міщанство на Україні-Руси в XV — XVIII вв. — Львів, 1904. — Ч.2;

  3. Вербич В. Луцьк – столиця Європи? // Сім'я і дім. Нар. трибуна. – 2003. – 24 квіт.;

  4. Водзинський Є.Є., Ієвлєва В.П. Київ туристичний. Перспективи розвитку. //Туристично-краєзнавчі дослідження – Київ, 1998. – Вип. 1, ч. І. – С. 352-358;

  5. Гозенпуд А. Україна в західноєвропейській художній літературі // Радянська Україна. — 1941. — № 1;

  6. Дашкевич Я. Україна на межі між Сходом і Заходом (XIV-XVIII ст.) // ЗНТШ. — 1991. — Т. 222;

  7. Денисюк В. Луцьку – 910 років: Іст.-краєзн. нарис. – Луцьк: Надстир'я, 1995. – 64 с.;

  8. Дзюба О. Києво-Могилянська академія очима німецького пастора // Київська старовина. — 1994. — № 2;

  9. Дублянський А. Луцьк: Іст. нарис. – Луцьк: Ініціал, 1996. – 32 с.;

  10. Забужко О. "Вони питають, чи єсть у нас культура..." // Кримська Світлиця// №14// 06.04.2007;

  11. Європейський вибір Луцька // Мер. – 2003. – № 5. – С. 2–7;

  12. Кривицький А.Ф. Луцьк у плині віків // Минуле і сучасне Волині: Літописні міста і середньовічна культура: Матеріали VІІІ Волин. обл. іст.-краєзн. конф. – Луцьк, 1998. – С. 3-4;

  13. Культурна спадщина Києва: дослідження та охорона історичного середовища. – К. : АртЕк, 2003 р. – 136 с.;

  14. Луцький замок // Шкiльна бiблiотека.- 2007.- №2.- С.79- 80;

  15. Михайлюк О.Г. Історія Луцька / О.Г.Михайлюк, І.В.Кічий. – Львів: Світ, 1991. – 190 с.;

  16. Матеріали VІІ– ІХ науково-краєзнавчих конференцій "Остріг на порозі 900-річчя" 1996– 1998 роки". – Остріг. – 2000;

  17. Наливайко Д.С. Очима Заходу. Рецепція України в Західній Європі XI — XVIII ст. — Київ, 1998;

  18. Новосілецький А. Острог на Волині: Науково-популярний нарис з найдавніших часів до початку 20 століття. – Острог: Острозька Академія, 1999. – 160 с.;

  19. Одвічні джерела: Острогу – 900: Бібліогр. покажч./ Рівнен. держ. обл. б-ка; П.І. Демчук, М.П. Манько, Н.П. Тимощук; Наук. конс. М.П. Ковальський, І.В. Мілясевич. – Рівне: Волинські обереги, 2000. – 192с.;

  20. Орлов М.А. Крупные туристские центры. – М.: Стройиздат, 1986. – 158 с.;

  21. Острозька Академія 16 – 17 ст.: Енциклопедичне видання.- Острог: Острозька Академія, 1997. – 201с.: іл.;

  22. Пиріг П.В. Нариси соціально-економічної історії Чернігівщини в другій половині XVII ст. - К.: Стилос, 1998. - 183с.;

  23. Равчук Г.Р., Ткач І. О. Острог: Краєзнавчий нарис. – Л.: Каменяр, 1987. – 47с.;

  24. Ричков П.А., Луц. В.Д. Архітектурно-мистецька спадщина князів Острозьких. – К.: Техніка, 2002. – 168с.;

  25. Руденок В.Я. Два чернігівських монастиря мазепинської доби. – "Могилянські читання. 1999 р.", К., 2000 р., С. 120 – 123;

  26. Семенюк В. З'їзд монархів Європи у Луцьку // Про бізнес. – 1999. – № 2. – С. 20-21;

  27. Студьонова Л.В. Чернігівські князі, полковники, губернатори. – Чн. : Деснянська правда, 1998 р. – 148 с.;

  28. Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича — К.: Либідь, 1993. — 592 с.;

  29. Універсальні виміри української культури. – Одеса : Друк, 2000 р. – 216 с.;

  30. Чернігівський Троїцько-Іллінський монастир : історія та сучасність. – Чн.: Просвіта, 1999 р. – 56 с.;

  31. Чернигову 1300 лет : сборник документов и материалов. – К. : Наукова думка, 1990 г. – 366 с.;

  32. Шпизель Р. Менахем Мендл Бибер. Острозькі просвітники ХVІ– ХХ ст. – Острог, 2000. – с. 184– 186.

3

Loading...

 
 

Цікаве