WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Духовна культура епохи просвітництва - Реферат

Духовна культура епохи просвітництва - Реферат

ЛЕКЦІЯ 10
ДУХОВНА КУЛЬТУРА ЕПОХИ ПРОСВІТНИЦТВА
1. Соціально-економічні умови розвитку західноєвропейської духовної культури доби Просвітництва.
2. Раціоналістична філософія. Енциклопедизм.
3. Зростання ролі літератури в житті суспільства.
4. Особливості розвитку мистецтва доби Просвітництва (архітектура, живопис, музика).
1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ ДОБИ ПРОСВІТНИЦТВА
Просвітництво - прогресивна ідейна течія епохи становлення капіталізму, пов'язана з боротьбою проти феодальних порядків. Вона мала такий величезний вплив на всі сфери духовного життя суспільства, що й саму епоху називають епохою Просвітництва.
Хронологічно - це приблизно друга половина XVII-XVIII ст. Період характеризується подальшим зростанням і зміцненням національних держав Європи, докорінними економічними зрушеннями, бурхливим розвитком промисловості та напруженими соціальними конфліктами.
Із становленням у Західній Європі буржуазного суспільства ідеї Просвітництва розвиваються спочатку в Англії, потім у Франції, пізніше в Німеччині, Італії та в інших країнах.
Характерною рисою Просвітництва було прагнення його представників до перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, "вічної справедливості", рівності та інших принципів, що, на їх думку, випливають з самої природи, з невід'ємних "природних прав" людини. Рушійною силою історичного розвитку і умовою торжества розуму просві-тителі вважали розповсюдження передових ідей, знань, а також поліпшення морального стану суспільства. Вони прагнули розкріпачити розум людей і тим самим сприяли їх політичному розкріпаченню. Просвітителі вірили в людину, її розум і високе покликання. В цьому вони продовжували гуманістичні традиції доби Відродження.
Просвітництво в різних країнах мало й специфічні відмінності, зумовлені особливостями їх історичного розвитку. Саме специфічні умови історичного розвитку західноєвропейських країн в добу Просвітництва, художні традиції, що склалися в цих країнах у попередні століття, були причиною того, що культура і мистецтво кожної з них мали свої особливості та відмінності. Разом з тим в культурі західноєвропейських країн можна виділити й спільні риси, які дають підставу говорити про добу Просвітництва як про певний цілісний етап в історії європейської духовної культури.
2. РАЦІОНАЛІСТИЧНА ФІЛОСОФІЯ. ЕНЦИКЛОПЕДИЗМ
Панівною філософською ідеєю культури XVIII ст. став Розум. Філософи-раціоналісти були переконані, що природа упорядкована "розумно", тому може бути пізнана раціоналістичними засобами. Водночас заперечувалися інші "знаряддя" пізнання світу, зокрема релігійний досвід, традиційна мудрість тощо. Успіхи природничих наук сприяли поширенню думки, що науково-емпіричними методами можна вивчати не лише природу, але й людину та суспільство. Склалося уявлення, що всі прояви людської діяльності - економічні й політичні, духовні та моральні, естетичні та релігійні, - підлягають дії універсального закону природи, отже, є складовою частиною природного порядку. Не відкидаючи остаточно ідею Бога, значна частина просвітителів переосмислювала її в контексті деїзму з його провідною тезою "Закон природи є закон Божий".
Визначним представником англійського Просвітництва був філософ Джон Локк (1632-1704 рр.). У своїй філософській праці "Дослід про людський розум" він доводив, що весь духовний світ людини, почуття, поняття, наукові та морально-етичні ідеї є продуктом її досвіду, основу якого становить чуттєве споглядання об'єктивної дійсності. До досвіду ("від народження") людська душа, на думку Джона Локка, схожа на "чисту дошку" і лише у процесі чуттєвого споглядання та роботи мислення людина набуває певних знань про зовнішній світ.
В економічних працях Джон Локк досліджував головним чином питання грошей і грошового обігу, цікаві ідеї він висунув у галузях мовознавства, педагогіки. У політичній діяльності брав активну участь як прихильник буржуазної конституційної монархії.
Від деїзму до матеріалізму еволюціонували філософські погляди англійського науковця Джона Толанда (1670- 1722 рр.). У своїй праці "Християнство без таємниць" він визнає християнські істини одкровенням Бога, однак доводить, що вони не можуть бути ні надрозумними, ні протирозумними. В іншому творі "Листи до Серени" вчений стверджує, що світ як ціле є вічним, однак постійно змінюється. Він одним з перших сформулював положення про те, що рух є суттєвого властивістю матерії. Матерія ж лежить і в основі мислення.
У XVIII ст. особливо поширилася філософська та суспільно-політична думка французьких просвітителів. До найвидатніших діячів французького Просвітництва. Відносяться філософи, письменники, суспільні діячі Жан Мельє (1664- 1729 рр.), Вольтер (справжнє прізвище та ім'я Арус Марі-Франсуа, 1694-1778 рр.), Шарль Луї Монтеск'є (1689- 1755 рр.), Дені Дідро (1713-1784 рр.), Жан Жак Руссо (1712- 1778 рр.), Клод Андріан Гельвецій (1715-1771 рр.).
Важливу роль у формуванні нових уявлень і розповсюдженні ідей французького Просвітництва відіграло видання багатотомної "Енциклопедії або тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел", яка виходила у 1751-1780 рр. Засновниками цього видання були Дені Дідро, Жан Лерон д'Аламбер (1717-1783 рр.). Мета, яку прагнули досягти автори "Енциклопедії" - науковці, митці, військовослужбовці, церковні служителі - полягала в тому, щоб не просто зв'язати у єдине ціле існуючі знання, але й спрямувати їх до розуміння того, якими повинні бути нові суспільні від-носини.
Для свого часу "Енциклопедія...", що охопила у двох десятках томів увесь наявний фонд знань у галузі природничих, соціальних та технічних дисциплін, стала справжньою академією науки. Видання сприяло тому, що усі французи і навіть всі європейці, за словами Вольтера, зробилися енциклопедистами.
Енциклопедистів називали також просвітителями, бо вони ставили за мету дати народу освіту і "просвітити" монархів відносно смислу "істинного" людського суспільства. Враховуючи вимоги часу, просвітителі замінюють старі уявлення про людину, вважають її істотою природною, а почуття і розум проголошують продуктами тілесної організації. Те, що люди - природні істоти, робить
Loading...

 
 

Цікаве