WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Іван Нечипоренко – засновник традиційної школи богуславського ткацтва - Курсова робота

Іван Нечипоренко – засновник традиційної школи богуславського ткацтва - Курсова робота

Нова технологія винахідника-митця відкрила перед майстрами широке поле для діяльності, дозволяла виконувати складні узори при високій продуктивності праці, зберігаючи традиції, т випускаючи різний асортимент виробів. Цю новаційну технологію почали застосовуватися на фабриках художніх виробів Києва, Переяслав-Хмельницького, Решетилівки, Кролевця, ряді промислів Росії, Білорусії, Молдавії. Свої новації І. Нечипоренко виклав у посібнику [4, 1-4], що став корисним методичним надбанням для ткачів, які виконували ескізні рішення автора. На богуславській фабриці почали розробляти вишукані композиції доріжок, накидок, серветок, рушників, портьєр. декоративних тканин, покривал, наволочок, узорних купонів, тканин для спідниць, суконь, фартухів тощо. В них спостерігається відхід від усталеної насиченості (іноді й перевантаженості) орнаментальними площинами полотнища, а більше місця відведено нейтральному тлу, увага зосереджувалася на виявленні краси природних властивостей пряжі натуральних забарвлень, структурі й фактурі тканин (світлина 2). Вироби фабрики "Перемога" швидко реалізовувалися на торгових ринках України та інших радянських республік, а також за їх межами – Німеччині, Франції, Польщі, Чехословаччині, США, Канаді, Японії. Для самих богуславців продукція місцевої фабрики була дефіцитом, бо відправлялася за межі країни. Богуславські рушники стали своєрідною візитною карткою Богуславщини та Київщини зокрема. Виготовлення авторських творів І. Нечипоренком на богуславській фабриці, позначені новаторськими пошуками, мистецькою виразністю, що досягалася за рахунок структури, фактури, оригінального композиційного рішення. Це вимагало від виконавців-ткачів тонкого відчуття матеріалу, володіння багатим арсеналом професійних прийомів, бездоганного мистецького смаку та високого професіоналізму. Популярність та поліфункціональність богуславських тканин певною мірою включала їх у перелік виробів, які мали нести конкретну ідеологічну забарвленість. Тому з середини 50-х рр. поряд з традиційними мотивами в цих тканинах почали застосовувати не властиві для декору народних тканин елементи партійної та державної емблематики: п'ятикутна зірка, серп і молот, герби, ордени, написи, гасла, дати, Кремль, крейсер "Аврора" ба навіть портрети комуністичних вождів. Такі примусово насаджені символи жодним чином не поєднувалися з усталеними естетичними уявленнями і принципами декоративного вирішення тих чи інших виробів, а лише надавали творам тенденційності, еклектичності й надуманої штучності. У народному мистецтві утверджувалися засади плакатності, властиві провідним стилістичним принципам соціалістичного реалізму. Жодна звичайна виставка, не кажучи вже про ювілейну, не обходилася без таких ідейних псевдомистецьких творів [5, 136 ]. Повераючись до постаті І. Нечипоренка, художника, який своєю творчістю задекларував себе як опозиціонер до офіційного мистецтва соціалістичного реалізму, нав'язаного радянською владою, неодноразово акцентував увагу на суперечливих питаннях досліджуваного автором періоду – як негативно тогочасна тоталітарна ідеологія, що не залишила без уваги жодної сфери життєдіяльності людини, впливала на збереження місцевих традицій у виробах фабрики, що сформувалися протягом не одного століття, і до сьогодні несуть мистецький, науковий та духовний багаж інформації. І. Нечипоренко в когорті з однодумцями виносив подібні питання на засідання керівництва фабрики, що призводило до негативного ставлення владних структур до його особи. У свою чергу це приводило до неможливості розкривати йому свій творчий потенціал та реалізувати наміри. Водночас І. Нечипоренко як новатор-митець, з яким змушена була рахуватися партійно-адміністритивна структура, залишався певний час головним інженером богуславської фабрики "Перемога"(1955-1961рр.), адже мав непересічний талант та високий професіоналізм. Період так званого застою привніс негативні тенденції у традиційне народне декоративно-ужиткове мистецтво зі своєю кольористикою, образами, індивідуалізмом. Посилений попит на вироби фабрики "Перемога", (як і інші аналогічні підприємства народних промислів) зумовив розширення асортименту, ставив їх на конвеєр, пригальморвував творчі пошуки. Тенденція до масового планового виробництва передбачала розробку зразків композиційно не складних для виконання, спрощених за орнаментальним вирішенням й обмежених у доборі кольорових барв. Нерідко через брак часу, необхідного для створення нових взірців-еталонів і впровадження їх у виробництво, художники змушені були застосовувати вже знайдені орнаментально-композиційні варіанти лише з незначними змінами. Створювалися й дещо складніші та вишуканіші за композиційними схемами, багатші за колоритом та змістом зразки малосерійних виробів, але вони складали незначну частку в загальній кількості продукції підприємства, до того ж гальмувався і виробничий процес. Творчо-експериментальні пошуки у тканих виробах, що призначалися для особистого домашнього вжитку і певною мірою зберігали давню ткацьку традицію меншали. Подальше форсування темпів виготовлення тканих і килимових виробів на підприємствах у 80-х роках призвело до посилення негативних явищ: стандартизація, уніфікація, звуження асортименту, спрощення і збіднення художнього вирішення. Масове тиражування здебільшого одноманітних у мистецькому відношенні виробів спричинилося, що кількісні показники звели нанівець художню якість тканини. Перенасичення ринку низькою за художнім рівнем тканою продукцією, зменшення попиту на неї зумовили різкий спад виробництва, закриття нерентабельних підприємств [5, 144-145]. Постійне прагнення до підвищення продуктивності праці за рахунок уніфікації, гонитва за кількісними показниками украй негативно позначилися на ткацькому промислі: остаточно втратилися його специфіка та мистецька виразність творів. Нині згасають найпотужніші ткацькі осередки центральної частини України, зокрема Кролевець, Дігтярі, Решетилівка, Богуслав. Майже всі вони припинили своє існування, або через брак сировини, попиту на продукцію, інші матеріальні скрути змінили профіль виробничої діяльності. Втрачаються матеріальні цінності, здобуті великими зусиллями, ентузіазмом та самовідданою творчою працею багатьох поколінь народних митців на ниві народного ткацтва, переривається нитка спадковості родинної майстерності й досвіду. Незважаючи на великі досягнення в цій галузі і невичерпний творчий потенціал народних майстрів та художників, ткацький промисел тепер у край важкому стані [5, 146]. Іван Нечипоренко, безумовно, знакова постать у житті не тільки Богуславщини, а й усієї центральної частини України, що розвивала ткацький промисел. Його активна творча діяльність мала чимало спрямувань і всюди він досягав успіху завдяки таланту. Тому він заслуговує увічнення серед найвидатніших митців українського народу та в історії декоративно-ужитвої творчості України і Богуслава, міста, де відбулося його становлення як митця. Зауважимо, що творчий доробок І. Нечипоренка та інших талановитих майстрів богуславської фабрики "Перемога" відіграв значну роль у збереженні народних традицій у сфері декоративно-ужиткової творчості, а також, був свого роду агітаційною продукцією направленою на становлення нових тенденцій у ткацькому промислі. Позитивним є той факт, що на сьогодні, у громадян України підноситься почуття національної самосвідомості, зростає й зацікавлення народними ручнотканими виробами. На початку вже третього тисячоліття посилюється їх роль насамперед як репрезентантів народної традиції. Адже вона не перестала існувати, тому тепер особливо гостро постає проблема підтримки й відродження осередків народної творчості.

Література

1. Українська Радянська Енциклопедія. Т. 1. – М., 1978.– С. 542

2. Жук А.К. Сучасні Українські художні тканини. – К., Наукова думка. 1985. – 120 с.

3. Бабенчиков М.В. Народное декоривное искусство Украины и его мастера. – М.: Архитектурное изд-во. 1945. – 88 с.

4. Нечипоренко И.Г. Опыт работы Богуславской фабрики "Победа" по совершенствованию технологии ручного узорного ткачества. – М., 1974. – 34 с.

5. Никорак О.І. Українська народна тканина ХІХ – ХХ ст. Типологія, локалізація, художні особливості. – Львів, Інститут народознавства НАНУ, 2004. – 583 с.

3

Loading...

 
 

Цікаве