WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Іван Нечипоренко – засновник традиційної школи богуславського ткацтва - Курсова робота

Іван Нечипоренко – засновник традиційної школи богуславського ткацтва - Курсова робота

Іван Нечипоренко – засновник традиційної школи богуславського ткацтва

Анотація

Аналізується Богуславщина (Київщина), як значний осередок народної декоративно-ужиткової творчості, зокрема ткацтва, у розвитку якого видатну роль відіграв І. Нечипоренко, що спричинився до новацій у тардиційному богуславському ткацтві та його популяризації. Акцентується увага на негативних тенденціях характерних у цій галузі, планової соціалістичної економіки, та заходи, що вживалися окремими подвижниками для збереження традицій у виробах богуславського осередку ткацтва, фабрики "Перемога".

Ключові слова: народне ткацтво, ткацький верстат, національна спадщина, фабрика, декоративно-ужиткова творчість.

Кожне покоління, завдяки своїй творчій енергії та майстерності намагається вносити в стародавнє ткацьке мистецтво щось своє, нове. У ХХ ст. українські митці й майстри художнього ткацтва, спираючись на багатовіковий досвід попередників, розвивали цей вид творчості, підносячи його на вищий рівень. Спостерігаємо парадоксальні явища на всіх рівнях мистецького життя в період 1950-1980-х рр., що залишили своїм наступникам багату і не досліджену в повній мірі художню спадщину. Все частіше стає актуальним питання про те, як оцінювати її, як вирізнити те, що було лише даниною часу, від справді мистецьких пошуків. Вперше розглядається матеріал, що розкриває імена майстрів народної творчості на науковому та мистецтвознавчому рівні, та дає нам змогу ознайомитися з тими мистецькими процесами, що були актуальними для народних промислів другої половини ХХ ст. Декоративно-ужиткове мистецтво - є своєрідною галуззю народної творчості, що підпорядковується своїм законам розвитку, має особливу художньо-образну мову, формує ряд єстетичних поглядів людини, активно впливає на її ємоції, думки й почуття. До них належить " Богуславська тканина" – один із традиційних видів української декоративної тканини, що виник у місті Богуславі на Київщині в кінці ХІХ століття"[1, 445]. Доречним, є проведення невеликого екскурсу в історію народного ткацтва Богуславщини, для зорієнтування значимості його осередку – ткацької фабрики "Перемога", в контексті української декоративно-ужиткової творчості. Даних про розвиток ткацького ремесла на Богуславщині знаходимо не багато. Відомо, що від кінця ХІХ ст. у містечку діяла шовковоткацька мануфактура. Богуславчани використовували досвід провідної тоді Київської школи цехових майстрів. На мануфактурі ткали різноманітні ковдри й коштовні одягові тканини. У ХІХ ст. тканини богуславських майстрів, рушники, скатертини, ліжники, намітки, фартухи, запаски ставали усе більш поліхромними завдяки появі нових якісних барвників. На ярмарках їх називали "богуславськими". Вироби були відомі в Петербурзі, Москві та ще віддаленіших регіонах. Богуславська школа ткацтва славилася поряд з київською, кролевецькою, ніжинською та іншими, та поширювала свій досвід на інші міста й села.

У другій половині ХІХ ст. та на поч. ХХ ст. ткацькі мануфактури діяли в Стеблеві, Таганчі Канівського повіту. В другій же половині ХХ ст. ринки насичуються дешевими фабричними товарами й це призводить до занепаду місцевого ткацького промислу. Залишаються лише нащадки давніх майстрів, які впродовж 1945-55-х рр. ХХ ст. відроджують традиції народного ткацтва, відкриваючи нові перспективи, адже Богуслав здавна був осередком ручного узорного ткацтва в Україні. Свідченням цьому є, приміром, твердження науковця й мистецтвознавця Адама Жука: " В подальші роки ручне узорне ткацтво на Богуславщині набуло дальшого розвитку. Зокрема, значних розмірів досягло в післявоєнний період. В ряді сіл, а також у самому Богуславі були залучені до роботи потомственні майстри. У тяжкий післявоєнний 1945 рік у Богуславі було організовано художньо-промислову артіль " Перемога", яка об'єднала понад сімдесят місцевих ткаль" [ 2, 76-77].

Бабенчиков Н.В. у своїй праці "Народное Декоративное искусство Украины" розглядаючи українське традиційне ткацтво, робить акцент на богуславських тканинах: "Представляют интерес и изготовленние кролевецкими мастерами образцы декоративной, так называемой "богуславской" цветистой ткани" [ 3, 39]. На той час в Богуславі діяла артіль "Перемога", яка в 1960 р. була реорганізована у фабрику художніх виробів, де працювало більше двохсот майстрів ткацтва та килимарства зокрема. Головним інженером богуславської фабрики "Перемога" став І.Г. Нечипоренко (1930р.-2004р.), фактично творець богуславської школи художнього ткацтва у другій половині ХХ ст. Серед багатьох видатних особистостей Богуславщини ( Архип Люлька, І.С. Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, І. Сошенко, Шолом Алейхим ), постать І.Г. Нечипоренка посідає чільне місце, діяльність його припадає на середину ХХ ст., отже належить до когорти митців, чия творчість сформувалася в умовах тоталітарного режиму. Родом майстер з Чернігівщини, художник текстилю за фахом, промисловець з вийнятковими здібностями та громадський діяч. Він досяг успіхів в галузі декоративно-ужиткової творчості. Завдяки його діяльності ткацький промисел Богуславщини з середини 60-х рр. ХХ ст., переживає час бурхливого розвитку та розквіту. Проте необхідно зауважити, що чи найбільшим досягненням І. Нечипоренка є його діяльність, спрямована на відродження та розвиток українських національних традицій в період комуністичного правління. Творчі роботи митця відзначаються високим художнім рівнем, по сьогоднішній день користуються великим попитом у населення та належать до національного надбання України. За творчий доробок І.Г. Нечипоренку на засіданні спілки майстрів народного мистецтва була вручена премія ім. К. Білокур, а також присуджено звання заслуженого майстра народної творчості України (1996 р.). І. Нечипоренко створив близько 600 творчих робіт, що увібрали національний колорит України, привертали увагу виразною декоративністю, вишуканістю композицій, що підкреслює високий професіоналізм. Митець виконав безліч оригінальних композицій до рушників, скатертин, штор, килимів тощо. Кращі роботи майстра зберігаються в Київському державному музеї українського народного декоративного мистецтва, Львівському музеї етнографії та художнього промислу, Переяслав-Хмельницькому історико-культурному заповіднику, Канівському музеї народного декоративного мистецтва, Білоцерківському краєзнавчому музеї, Богуславському історико-краєзнавчому музеї, Санкт-Петербурзькому етнографічному музеї.

Важливими подіями у житті І. Нечипоренка були виставки його творчих робіт, що неодноразово експонувалися в Україні та Росії ( Москва, Санкт-Петербург), а також на зарубіжних виставках було виставлено до 250-ти творів художника: Японії – (1959р.,1961р.), Канаді – (1959р.,1961р.), Польщі – (1959р.,1960 р.), Фінляндії – (1959 р.), Франції – (1959 р., 1961 р.), Чехословаччини - 1959 р., Югославії – (1959 р., 1960 р.), Румунії – (1960 р.,), Болгарії – (1960 р.,1985р.), Голландії –( 1961 р.), Швеції - 1961 р., Угорщині - 1961 р., Монгольської Народної Республіки – (1961 р.), Індії – (1961 р.), Німеччини - 1969 р. тощо. Значимість його творів стала чи не найголовнішим аргументом у вирішенні питання будівництва нових корпусів фабрики "Перемога". На відновленому після війни підприємстві художніх промислів проводилася реконструкція, розширення площ і зміцнення матеріально-технічної бази. Уже з перших років своєї праці І. Нечипоренко впроваджує технічні й художні новації, апробовані ним в індивідуальній творчості. Беручи за основу вивірені віками принципи декоративного вирішення народних виробів, він створює нові типи тканих виробів, композиції яких відповідали тогочасним умовам життя та побутовим потребам й естетичним уподобанням сільських і міських мешканців. Поруч з цим, вони визначили високий мистецький рівень, до якого прагнули наблизитися й інші майстри (світлина 1.). Автор використовував типові орнаментальні мотиви та принципи композиційного розв'язання – характерні поперечносмугасті узори, що складаються з різноколірних гладких та орнаментальних смуг, а також характерні для народного богуславського ткацтва кольори – насичений червоний, сірий, синій, чорний, з відтінками жовтого. Використовуючи традиції місцевого народного ткацтва І. Нечипоренко у співпраці з художниками Г. Аджієвським та Н. Скопець, творчо переосмислив традиції, створивши високомистецькі зразки декоративних виробів, і на їх основі нові зразки ткацької продукції. Була проведена величезна робота для створення одного з найкращих галузевих підприємств в Україні, по виготовленню ткацької продукції. З урахуванням значення творчості І. Нечипоренка щодо розвитку Богуславського художнього ткацтва, необхідно більш детально розглянути складові його творчого внеску. У 1955 р. І. Нечипоренком було удосконалено ручний ткацький верстат, яким людство користувалося не одне століття; розроблено нову технологію виготовлення народних узорних тканин, яка за рахунок особливого заправлення ткацького верстата давала можливість виконувати складні елементи, забезпечуючи різноманітний асортимент виробів. Переваги цієї технології у тому, що вона дозволила скоротити кількість узорних ремізок і цим самим набагато підвищити виробничу продуктивність верстатів. Разом з тим з'явилися більші можливості варіювання орнаментального узору по ширині тканини при вже звичній заправці верстата [2, 78].

Loading...

 
 

Цікаве