WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Бітлз і їх роль у розвитку молодіжної культури ХХ століття - Курсова робота

Бітлз і їх роль у розвитку молодіжної культури ХХ століття - Курсова робота

Тим часом з газет і телевізійних репортажів того часу складалося враження, що ніякого контролю за іміджем групи не існує. Кожна газета щодня давала про них який-небудь матеріал. Протягом одного тижня п'ять загальнонаціональних газет друкували серіал "Життя "Бітлз"", зібраний по краплі з раніше надрукованих публікацій. По суті, право написати про "Бітлз" гарантувалося будь-якій людині, що мала про них свою думку, незалежно від того, прихильник він групи або її супротивник.

За дванадцять місяців, що пройшли з моменту виходу їх першої пластинки, "Бітлз" стали невід'ємною складовою частиною "британського способу життя".

2.3 Кульмінація розвитку групи Бітлз

Літо 1965 року було переломним в історії рок-музики. З танцювальної, розважальної, вона ставала серйозним мистецтвом. 12 жовтня в Лондоні група приступила до запису альбому "Rubber Soul", що ознаменував початок нової фази не тільки в їх творчості, але і в музичній рок-культурі взагалі. У піснях цього альбому вперше з'явилися елементи містики, сюрреалізму, такі характерні в творчості групи надалі. Ще більша їх присутність в композиціях альбому "Revolver", випущеного 5 серпня 1966 року. Він також відрізнявся перш за все тим, що більшість пісень не припускали сценічного виконання - настільки складні були тут використані студійні ефекти. Відтепер "Бітлз" стали чисто студійною групою. Образно кажучи, 1966 рік став для Джона, Пола, Джорджа і Рінго роком набуття індивідуальності. Кожний з них починав помалу творити без участі інших. Альбом "Revolver" тим часом лідирував в хіт-парадах по обидві сторони Атлантики [21].

В кінці 1966 року група знову зібралася в студії. Результатом сеансів записів став сингл "Strawberry Fields Forever"/ "Penny Lane", що з'явився 17 лютого 1967 року. Новаторські прийоми в аранжировці, величезна на ті часи кількість сейшн-інструменталістів, що брали участь в записі, сам погляд на студію як на музичний інструмент, - все це як би готувало слухачів і музикантів до метаморфози, втіленням якої став альбом "Sgt. Pepper's Lonely Hearts Club Band". Це був перший в історії рок-музики концептуальний альбом, де і форма і зміст служили здійсненню єдиного задуму. Зі всіх композицій альбому найбільшу увагу привернула остання - "A Day In The Life". У її записі брав участь симфонічний ансамбль з 40 музикантів, що виконали унікальний наростаючий звуковий вал у середині композиції і перед завершальним фортепіанним акордом. Цей акорд певною мірою є самоцінним музичним твором. Виконаний він в 10 рук, тривалість його звучання - 42 секунди. "Бітлз" створювали альбоми граючись. Їм приносило задоволення насичувати його нечуваними, несподіваними музичними і взагалі звуковими ефектами [21].

2.4 Розпад групи

Позначивши собою вершину творчості "Бітлз", альбом "Sgt. Pepper's Lonely Hearts Club Band" виявився, по суті справи, останньою великою роботою, повністю виконаною спільними зусиллями.

Літо 1967 року закінчилося трагічно: 27 серпня від надмірної дози снодійного помер Брайан Епстайн. 1 вересня музиканти зібралися удома у Пола МакКартні, щоб обговорити положення, що створилося, і подальші плани.

Влітку 1968 року квартет розпочав відразу два крупні проекти: готував матеріал для чергового альбому і брав участь в роботі над повнометражним мультиплікаційним фільмом "Yellow Summarine" [10].

22 листопада 1968 року з'явився довгожданий новий альбом, цього разу подвійний, але... позбавлений назви і оформлення як такого (якщо не рахувати відтисненого "білим по білому" назви самої групи). Публіка і преса незабаром охрестили його просто "подвійним білим альбомом". У біографії "Бітлз" він займає особливе місце, оскільки є першим яскравим свідченням розпаду групи, що насувався. Причини цього не у виконанні пісень, воно було бездоганним, а в тому, як вони створювалися і записувалися. Атмосфера колективної творчості зникла, кожен виступав як соліст, запрошуючи інших лише у ролі акомпаніаторів. Критика оцінила альбом неоднозначно. Багато оглядачів дотримувалися думки, що музикантам слід було бути вимогливішими і скомпонувати один диск. Проте публіка була в захваті.

Протягом січня 1969 року кінооператори зняли багато кілометрів плівки, за той же термін музиканти записали більше ста пісень, з яких лише кілька вийшли потім на пластинках. Завершальним епізодом зйомок став імпровізований концерт, який група влаштувала на даху будівлі студії звукозапису 30 січня. 3 лютого 1969 року менеджером "Бітлз" став Ален Клейн, заповзятливий шоу-бізнесмен із США. З цього дня почався розпад квартету. Річ у тому, що, на думку МакКартні, менеджером міг бути тільки близька, майже рідна музикантам людина. МакКартні запропонував кандидатуру свого майбутнього тестя Джона Істмена. Джон, і без того ущемлений лідерством Пола в групі, був проти. В результаті МакКартні визнавши все ж таки Клейна як менеджера "Бітлз", відмовився визнати його менеджмент у відносинах своїх власних творів. На ділі відмова вимагала виходу Пола з фінансової залежності від "Бітлз". Проте добитися цього можна було тільки шляхом судового позову. Створилася суперечлива ситуація: МакКартні, який більше за будь-кого з "Бітлз" хотів зберегти ансамбль, вимушений був пред'явити позов не тільки Клейну, але і персонально Джону, Джорджу і Рінго. МакКартні зважився на це не відразу, але неминучість цього усвідомив вже незабаром після 3 лютого 1969 року. У липні-серпні 1969 року "Бітлз" записали альбом "Abbey Road". 20 серпня вони востаннє разом працювали в студії. Серед пісень альбому фахівці перш за все відзначили видатну роботу Джорджа Харрісона, пісню "Something", поставивши її в один ряд з піснею "Yesterday". Внесок Джона в створення альбому менший, ніж звичайно. Ще 4 липня 1969 року він заявив журналістам, що утворив нову групу. У січні 1970 року до Лондона приїхав американський продюсер Філ Спектор, що узявся готувати до випуску альбом "Let It Be", матеріал для якого належало відібрати з великої кількості фонограм. 17 липня МакКартні випустив дебютний альбом "McCartney". Того ж дня він розповсюдив текст свого "авто інтерв'ю", де заявив, що "Бітлз" фактично припинили існування [19].

Причин багато, особливо суб'єктивного плану. Але були і об'єктивні причини. Як відомо творчість будь-якого видатного художника розвивається в умовах певного соціального контексту. Контекстом "Бітлз" були 60-і роки. Як всі видатні художники, "Бітлз" гостро відчували свій час, відповідно до нього творили і пішли, коли він закінчився.

РОЗДІЛ 3. ПРИЧИНИ УСПІХУ БІТЛЗ

До середини 60-х ситуація в популярній музиці змінилася корінним чином. Якщо в 1962 в американській "гарячій десятці" побувало 98 пісень, і лише 2 з них були англійськими, то в 1964 баланс змістився: 68 пластинок в десятці були американськими, а 32 — англійські [7, с. 211]. Ці цифри говорять, що американському пануванню в рок-музиці прийшов кінець. Але вони нічого не говорять про те, як, чому і хто це зробив. Відповідь проста: це зробили the Beatles.

Вони втілювали собою новий рок-стиль и нову еру. Вони стали першовідкривачами, адже саме з них почалась епоха біг-біту. Вони відродили музику рок-н-роллу. Вони нанесли удар по естраді і перетворили порожню розважальну музику, яку виконували манірні маріонетки, в цілу субкультуру. Матерією "Бітлз" став крик. Вони волали оглушливо, в сильному збудженні, надриваючи слух і душу, втілюючи бунт молодості.

Зараз, коли все це вже стало історією, здається неймовірним, що чотири провінційні хлопці змогли внести такі глибокі зміни — в самих різних областях і за такий короткий проміжок часу. Яскравим спалахом освітивши десятиліття, вони залишили за собою веселкове сяйво, і після них ніщо вже не могло залишатися по-старому. До них стриглися коротко і ззаду, і з боків, після них навіть директори банків стали відпускати волосся, що закривало вуха. До них поп виконувався маленьким дерев'яним пінокіо, після них пінокіо обрізав свої ниточки і став танцювати під власні мелодії. До них поп-фільми були низькопробною спекуляцією, після них ці фільми можна було віднести до кіномистецтва. Вони наклали свій відбиток на все, до чого торкалися.

Що ж робило їх такими особливими?

По-перше, коли вони грали на сцені, всі бачили і чули, наскільки тісно вони взаємопов'язані. Вони дійсно були колективом, ансамблем. Склад був досить стандартний: три гітари, ритм і бас — і ударні. Нічого нового в цьому не було: таким же складом "Shadows" ось вже три роки створювали хіт за хітом. Проте, "Shadows" були чисто інструментальною групою: ні в одному з їх хітів не було вокалу. Правда, вокал з'явився, коли до них прийшов Кліфф Річард, але тоді вони перетворилися просто на групу акомпанементу, не більше.

"Бітлз" же були неперевершеним вокально-інструментальним ансамблем. Троє з них не тільки грали, але часто і співали всі разом. Ведучого співака фактично не було, і дуже часто вони по черзі робили основний вокал на одній і тій же пісні.

Loading...

 
 

Цікаве