WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Віденська культура - Курсова робота

Віденська культура - Курсова робота

Але XVII і початок XVIII століття були одночасно й часом бароко. У Відні можна виявити прекрасні приклади архітектури в стилі бароко: палац Бельведер, палац Шьонбрунн, Карлскірхе або площа Йозефсплатц. Марія Терезія і її син Йосип II вважаються найбільшими реформаторами серед Габсбургів. У часи правління Марії Терезії було введене обов'язкове шкільне навчання, а Йосип II, будучи прибічником освіти, видав указ, що гарантував волю віросповідання, і скасував кріпосництво. [3, 246-247]

1804 рік є поворотним рубежем в австрійській історії. Кайзер Франц II проголосив Австрію імперією й в 1806 році відмовився від корони Священної Римської Імперії, заснованої ще в 800 році Карлом Великим.Після падіння Наполеона в 1814 – 1815 роках в імперській столиці проходив Віденський конгрес, що перерозподіляв владу в Європі. Наступні 30 років епоха бідермайєра з'явилися кульмінаційною вершиною культурної історії Австрії (Бетховен, Шуберт, Раймунд, Нестрой).

Довгий час правління кайзера Франц Йосипа І ознаменувалося неймовірним зльотом Відня. За його вказівкою було розпочате будівництво Рінгштрассе, уздовж якого розташувалися всі важливі державні установи, зведені в стилі історизму.

Наступна культурна вершина в історії Відня збіглася з рубежем століть – нею стала епоха модерну. Перша світова війна призвела до падіння Дунайської монархії. Основними рисами Першої республіки стали економічна криза, інфляція й внутрішньополітична боротьба, що вилилася в 1934 році в громадянську війну. З уведенням німецьких військ 12 березня 1938 року Австрія на 7 років припинила своє існування. Створення Другої республіки пішло за проголошенням незалежності Австрії у квітні 1945 року.10-літня окупація завершилася підписанням державного договору 15 травня 1955 року.

Сьогодні у Відні перебувають кілька міжнародних організацій, у тому числі й з 1979 року одне з постійних представництв ООН.

1.1 Відень в середні століття.

Історія Відня бере свій початок в епоху Древнього Рима. Ще в першому столітті нашої ери римляни побудували на березі Дунаю, на перехресті важливих транспортних і торговельних шляхів військовий табір і дали йому ім'я "Віндобона". Але після відходу римлян у часи переселення народів Відень втратив своє значення.

Новий зліт Відня довівся на епоху Бабенбергів. При Леопольді IV в 1137 Відень був уперше згаданий у грамоті як місто. Тоді ж почалося будівництво церкви Штефанскірхе в романському стилі. Розташовуючись на берегах Дунаю, що був одним з найважливіших транспортних шляхів у середньовіччя, Відень став місцем зустрічі хрестоносців на їхньому шляху на Схід. Відень став також ареною найвражаючого викрадення того часу. За вказівкою герцога Леопольда V був затриманий і ув'язнений у фортецю Дюрнштайн англійський король Ричард Левине серце, який вертався з 3-го хрестового походу. Більша частина отриманого викупу була потім використана на вдосконалювання юродських зміцнень. За правління герцога Леопольда VI двір Бабенбергів у Відні став культурним центром. Герцог вважався покровителем мистецтва й зібрав навколо себе таких відомих поетів як Вальтер фон дер Фогельвайде й Райнмар фон Хагенау.

В 1278 році Австрія перейшла до Габсбургів після того, як новий кайзер Рудольф I переміг у битві під Дюрнкрузі богемского короля Пшемисла Оттокара, який не визнав його кайзером і сам претендував на Австрію. За правління герцога Рудольфа IV місто знову розцвіло. В 1365 році він заснував Віденський університет, Рудольфіну й розпочав будівництво Штефанскірхе в готичному стилі. В 1469 році кайзер Фрідріх III одержав від папи Павла II дозвіл на створення Віденського єпископства. Нарешті здійснилася мрія всього роду Габсбургів.

Коли середньовіччя підходило до закінчення, кайзерові Максимілліану I (1493 – 1519) вдалося завдяки вдалій політиці одружень значно збільшити владу роду Габсбургів. Він сам женився на Марії Бургундській й одержав для Австрії Нідерланди. Своїх онуків він женив на королівських спадкоємицях Богемії й Угорщини й забезпечив свої права на ці сусідні країни. Крім того, Максимілліан був значним заступником мистецтв. Він заснував музичну капелу при дворі й сприяв розквіту "Дунайської школи" у живописі. [3, 251]

У подальших сторіччях розвиток міста сповільнився. Перехід від середньовіччя до сучасності охарактеризувався турецькою погрозою – в 1529 році турки в перший раз осадили місто - і великою епідемією чуми. Навчання реформаторів, особливо Мартіна Лютера, позначили ті величезні конфлікти й війни, під знаком яких пройшли наступні сторіччя.

1.2 Відень в епоху бароко

Період між двома турецькими облогами (1529 і 1683 років) ознаменувався релігійним розколом і 30-літньою війною (1618 - 1648), що практично не торкнулася Відня, але призвела до серйозного економічного спаду. У релігійному ж конфлікті рід Габсбургів, які були глибоко віруючими католиками, зайняв сторону Рима й став центром контрреформації в Європі.

Після жорстокої епідемії чуми 1679 року, жертвами якої стали 30 тисяч жителів Відня, і чергового протистояння з турками в 1683 році місто стало поступово оживати, а культура досягла небувалої висоти. особливо в музичній частині (Кристоф Віллібальд Глюк, Йозеф Гайдн, Вольфганг Амадей Моцарт) і в архітектурі. Вираженням нового сприйняття життя стало бароко, що і донині визначає особливість міста.

На честь щасливого завершенні епідемії чуми кайзер Карл VI побудував церкву Карлскірхе. Будівництвом керував Іоганн Бернхард Фішер фон Ерлах, один зі славнозвісних зодчих епохи бароко, а завершено воно було вже його сином Йозеф Еммануїлом. "Прагматична" санкція Карла VI, що допустила успадковування трону по жіночій лінії, відкрила його доньці Марії Терезії дорогу до престолу (1740 – 1780). Правда, Баварія, Франція й, особливо, Пруссія намагалися заперечити її пануванню, але це привело лише до нових воєн.

Марія Терезія провела адміністративні реформи й ввела в Австрії шестирічне обов'язкове шкільне навчання. Під час її правління був добудований у стилі бароко палац Шьонбрунн (причому деякі елементи були виконані в стилі рококо). Перші проекти палацу, створені ще в часи Леопольда I, також належать Фішеру фон Ерлаху. За ними палац повинен був перебувати на піднесенні, там де сьогодні стоїть павільйон. Але через недостачу засобів проект був змінений і палац був побудований у його справжньому вигляді. [3, 258]

Повсякденне життя разюче відрізнялося від пишноти будинків: податки й ціни постійно росли, житла не вистачало, а жахливі санітарні умови викликали все нові епідемії. Йозеф II, син і спадкоємець Марії Терезії (1780 – 1790), сильно захоплювався ідеями освіти. Він створив центральну імперську адміністрацію, скасував кріпосництво селян і видав указ про "терпимість", який гарантував усім підданим волю віросповідання.

За ще два відомі будинки в стилі бароко Відень повинен бути вдячний принцові Євгенію Савойському, який звільнив місто від турецької погрози. Для цього полководця Іоганн Лукас фон Хільдебрандт побудував літню резиденцію, палац Бельведер, і міський палац у провулку Хіммельпфортгассе.

1.3 Відень в епоху бідермайєра

Кінець XVIII - початок XIX століть пройшли під знаком значних змін. Французька революція 1789 року й наступні війни Наполеона істотно змінили політичну картину Європи. Після того, як більша частина німецьких князів перейшла на сторону Наполеона, кайзер Франц II зробив відповідні висновки й заснував в 1804 році (як Франц I) Австрійську імперію. В 1806 році він відмовився від корони Священної Римської імперії, яка була заснована ще Карлом Великим.

Після перемоги над Наполеоном Відень став місцем проведення Віденського конгресу, який повинен був скласти нову політичну карту Європи. Віденський конгрес супроводжувався численними пишними святами й балами, і це стало причиною появи відомого вираження: "конгрес танцює". Учасники конгресу на чолі з Державним канцлером Австрії князем Клеменсем Меттерніхом були повні рішучості відновити старі порядки й політичну рівновагу в Європі. Меттерніх створив таку систему поліцейської держави (цензура, стеження за всіма, заборону на збори), що стала для людини епохи бідермайєра основою для її суперечливого поводження, яке коливається між буржуазністю й протестом.

Після цього громадське життя стало недоступне для громадян, їхня діяльність перемістилася в приватну й культурну сферу. Виник новий стиль бідермайєр, який став вершиною Віденської культури. Люди зустрічалися в домашніх колах на поетичних вечорах або концертах або йшли в кавові дома, де по системі Меттерніха ще допускалася певна воля слова. Свій розквіт переживав театр, що ставив здобутки Фердинанда Раймунда, Іоганна Нестроя й Франца Гріллпарцера. Особливо популярні були через свою приховану критику політичного ладу здобутку Нестроя. [11, 28-30]

Loading...

 
 

Цікаве