WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культура палеоліту - Курсова робота

Культура палеоліту - Курсова робота

Усі названі феномени складають цеглинки колективних уявлень, які дозволяють говорити про наявність суспільства. Найбільш яскравою формою його існування був ритуал — комплекс стереотипних символічних дій, покликаних забезпечити досягнення бажаного результату. Ритуал визначав найважливіші, критичні, пов'язані з межею розуміння ситуації у житті колективу і тому вимагав співучасті всіх його членів.

Що спонукало людину до цих дій? Можна припустити, що це була необхідність у пізнанні, освоєнні світу. І ритуал, і вправа у полюванні були для первісних людей магічним актом із практичним результатом. Магія являє собою переконання в існуванні і можливості взаємного впливу явищ природи й людей, впливу однієї людини на іншу. "Вбиваючи" глиняного звіра, давня людина вірила, що у такий спосіб оволодіває його живим двійником. Одягаючи на себе звірині маски і виконуючи "танець буйволів", людина вважала, що це послужить закликом і залучить буйволів у її краї.

Звичайно, у художньо-магічному дійстві люди заклинали не звіра, а самих себе. У цьому дійстві вони духовно готувалися до важкого двобою, виробляючи в собі необхідні для успіху якості.

Таким чином, мистецтво "олюднювало" не тільки природу, воно олюднювало і саму людину. Воно допомагало людині вирватися з тваринного стану, воно дозволяло людині відчувати й усвідомлювати себе людиною. Виникнення релігії — один із найважливіших етапів розвитку людської свідомості й культури. Відомий англійський етнограф Е. Тейлор (1832-1917 pp.) вважав, що в основі релігії лежить віра в духовних істот, в душі і духів, тобто анімізм. Корені анімізму вчений бачив у "філософствуванні первісного дикуна", що цікавився такими явищами, як сон, сновидіння, смерть.

На думку сучасних дослідників, найдавнішими видами релігії є тотемізм і магія. Уже найбільш ранні види релігії мали в собі початкові форми не тільки фантастичних уявлень — віри, але і священнодійств — культової практики. Остання довгий час становила таємницю тільки для непосвячених, неініційованих членів групи, а в середовищі ініційованих була доступна всім. Але з розвитком вірувань і ускладненням культу його відправлення стало потребувати певних знань, уміння, досвідченості. У релігійних ритуалах ще брав участь весь колектив, але найважливіші з них уже почали відправлятися старійшинами чи особливими фахівцями, тими, хто володів ритуальною технологією (шаман, чаклун, відун).

Володіючи магічними знаннями про засоби виходу за межі повсякденності, шаман був посередником між минулим і майбутнім, людським і природним, життям і смертю тощо. Відкриваючи завісу у світ сакральний, таємничий, невідомий, шаман демонстрував систему цінностей, випробовував ті норми, правила, форми, відносини, які становили основу культурних традицій. Суворо регламентований характер ритуалу перетворював його на майстерню із вироблення мови як системи знаків. Знаком може бути будь-який замінник предмета або явища, що виражає суму пов'язаних із ним асоціацій. Мова ж, наповнюючись значеннями, слугує ефективним інструментом осмислення світу й орієнтації у ньому.

Головна роль в оформленні людської думки належить мові, її походження й етапи формування поки що не зовсім зрозумілі; але саме слово стало тим порогом, переступивши який, людство остаточно перенесло орієнтири свого розвитку з біологічної сфери в соціальну. Поряд із жестами, речами, зображеннями, мова суттєво збагатила можливості свідомості в "подвоєнні" світу. Свідченням тому є міф, який вважається найбільш архаїчною світоглядною системою, створеною на основі чуттєво-раціонального сприйняття реальності.

"Міф" у перекладі І грецької означає "слово", "розповідь". Міфи — це розповіді про походження світу й окремих його складових, зокрема людини, речей тощо. Становлення міфології як способу світосприймання тісно пов'язане з формуванням людської мови як механізму мислення. Міфологія — це світогляд суспільства на грані виживання, де світ загалом — колектив родичів. Але як продукт свідомого вимислу міф не потребує догматів і теоретичного фундаменту.

Міф — це спосіб переживання дійсності, і в цьому розумінні він природний як почуття, як враження. Міф — чуттєва основа слів, адже в словах сиоконпічно фіксувалися суттєві характеристики явищ. Він народжувався н процесі тривалого несвідомого фільтрування колективом своїх асоціацій, що виникають у зв'язку з тим або іншим явищем, дією, предметом. У міфі узагальнювався родовий досвід освоєння світу.

Міфології народів світу, як і мови, подібні, але унікальні у своєму походженні. Слова міфу відтворювали походження речей і подій, і знаходили авторитет істини. Завдяки своїй гнучкості, міфологія дозволяла підтримувати соціальну і природну гармонію, встановлюючи баланс між очевидністю і її передбачуваною ідеальною формою, повсякденним і сакральним, між реальністю і думкою про неї, між теперішнім і минулим.

У міфі задаються параметри буття людини у всіх сферах її життєдіяльності, але головним, у міфі є те, яким способом міф "вбудовує" людину в дійсність. Треба зазначити, що обов'язковою приналежністю міфу висту-пає його зрозумілість. Міф "зобов'язаний" зробити світ простим і зрозумілим. І сама ця зрозумілість дозволяє в такий спосіб організовувати життя щоб зняти всі можливі трагічні суперечності і створити злагоджену й доступну для огляду картину.

Міфологічний світогляд будується, головним чином, на асоціативних, а не на смислових зв'язках, які первісна свідомість ще нездатна відкрити. Асоціації за подібністю, по суміжністю й контрастом в міфологічному світогляді превалюють над об'єктивними зв'язками.

З асоціації за подібністю виростає ще одна особливість міфологічного світогляду: в ньому превалюють умовиводи за аналогією, тобто висновки, зроблені про властивості одного предмета на підставі його подібності з іншим предметом. Метод аналогії в міфологічному світогляді виявляється, головним чином, у тому, що міфологічний світогляд формується шляхом перенесення на природу невластивих їй властивостей людського роду.

У результаті такого перенесення природа і природні явища антропоморфізуються у широкому розумінні цього слова. Зовнішня людиноподібність тут не обов'язкова, важливо лише те, що природні явища (небесні тіла, вітер, море, пожежа тощо) і тварини вбачаються наділеними волею і діями за свідомими мотивами. Повна антропоморфізація — результат тривалого розвитку міфології, її вищий ступінь. Перенесення на природу властивостей людського роду спричинює одухотворення природи (анімізм), що є невід'ємною рисою міфологічного світогляду.

Особливістю міфологічного світогляду є генетизм. Якщо в міфології і йдеться про першооснови, то як про генетичні. При цьому діє той само закон перенесення на природу родової структури суспільства. Еволюціоністські міфи доповнюються креаціонистськими (міфами творення) — найважливішою формою міфологічного генетизму.

Міфологічний світогляд можна визначити як таку картину світу, що будується за принципами міфологічного "мислення", тобто на рівні емоційно-почуттєвого ступеня пізнання за законами уяви і методами аналогії, переносу на світобудову основних рис людського роду.

Одна з найважливіших, якщо не найважливіша функція священних тотемічних та інших міфів полягала в тому, що вони слугували обґрунтуванням усіх звичаїв, що регулюють людські взаємини.

Розвинута міфологія містить у собі світогляд, первісну теорію світу. Можливість і необхідність такої "теорії" була закладена в самій сутності людини, яка творить олюднений світ із нелюдського стихійного світу, із природного середовища — штучне. Переробляючи світ, людина створює і саму себе як мислячу істоту

Література

1. Культурология: История мировой культуры. Под ред.проф. А.Н.Марковой, М.:ЮНИТИ, 2000-600с.

2. Кравченко А.И. Культурология: Учебное пособие для вузов. – М.: Академический Проект, 2002. – 496с.

3. Першиц А.И. и др. История первобытного общества. М.: "Высшая школа", 1968-205с.

Loading...

 
 

Цікаве