WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культура палеоліту - Курсова робота

Культура палеоліту - Курсова робота

Пізній (верхній) палеоліт — це час завершення антропогенезу, тобто формування людини сучасного типу, остаточного ствердження родової організації, заснованої на екзогамії (виключення із шлюбних відносин родичів). Родовий лад став якісно новим рівнем соціальної організації, яка потребувала постійної регуляції людських відносин. Інститут спорідненості стає головною ознакою суспільства, що визначає межі культурної норми.

У соціальному розвитку первісного суспільства можна виділити такі фази.

Перша фаза. Община архантропів раннього палеоліту, що утворилася одночасно з виникненням власне людського суспільства як первинна форма його організації. Це колектив мисливців і збирачів, зв'язаний кров-нородинними відносинами і близький за своєю внутрішньою структурою до об'єднань його безпосередніх тваринних предків. Відбувається формування внутрішньо общинного, залежного, насамперед, від полу та віку, поділу праці, відносин розподілу і споживання і деяких інших елементів соціальної організації. З'являються ознаки розщеплення виробничого колективу на господарські і цільові групи.

На більш пізніх фазах первісна община також будується переважно на кровнородинних зв'язках, хоча включала у свій склад не тільки кровних родичів, але і вихідців з інших общин і навіть племен. Надалі, із розвитком первіснообщинної організації, значення кровнородинних зв'язків усе більш падало. Друга фаза. Суспільство палеоантропів, що відповідає середньому палеоліту. Більш розвинуті форми суспільного виробництва, що включають, крім домінуючих колективних, також індивідуальні. Порівняно ускладнене мисливсько-збирацьке господарство, що базується на общинному поділі праці і циклічності господарської діяльності. Формування общинної екзогамії. Можливо, до цього періоду належить виникнення парних родин як елементарних клітин общинної організації. Виникають елементарні форми релігійного культу.

Третя фаза. Община неоантропів пізнього палеоліту. Ще більш розвинуте суспільне виробництво, зберігається домінування колективної пра ці (за наявності індивідуальної), суспільна власність на землю і природні ресурси. Індивідуальна власність на знаряддя праці особистого користування. Тенденція до господарсько-побутового відокремлення родини, міцно зв'язаної з общиною.

Однією з найважливіших рис в етичному кодексі первісного суспільства був "колективізм" у змісті і використанні регулятивних норм. Усі розпорядження і заборони були спрямовані не на окремих людей, а на соціально-вікові групи. При цьому найважливішим мотивом усіх без винятку моральних заборон було благо колективу (общини, роду). Особисті інтереси індивіда первісне суспільство майже не брало до уваги.

Сила звичаїв і племінних традицій, що регулюють життя і поведінку первісної людини, дуже велика; вони стосуються всіх сторін життя — правил участі в господарчій діяльності і розподілу видобутку, шлюбних порядків, статевих взаємин, покори старшим, міжобщинних відносин тощо. Будь який протест індивіда проти звичаю був приречений на невдачу.

Перехід до верхнього палеоліту ознаменувався заселенням Homo sapiens не тільки європейського регіону, але й Австралії й Америки, що у ту епоху були ще з'єднані з Азією ділянками суші. Верхньопалеолітичні мисливці заходили навіть за Полярне коло, зумівши пристосуватися до умов заполярної тундри, що підтверджують відкриття їхніх стоянок у цих районах.

Заселивши континенти, що відрізнялися своїми природними ресурсами, люди опинилися в нерівних для розвитку суспільства умовах. Чинники навколишнього середовища могли не тільки прискорювати чи уповільнювати цей процес, але і спрямовувати його. Так, в основі економіки близькосхідних цивілізацій була обробка пшениці, ячменя, гороху, а також розведення кіз, овець, свиней і великої рогатої худоби. Були одомашнені собаки, коні, верблюди. В Америці тварин, що підходять для доместикації, виявилося значно менше. Переважно, це були лами, качки, індички і бджоли.

СВІДОМІСТЬ ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА

Виготовлення і застосування знарядь праці робить людину людиною, змінюючи в її житті усе: від анатомії до способу життя. Свідомість тварини відбиває тільки те, що необхідно для життя, і, використовуючи органи почуттів, сприймає зовнішні форми речей. Цього досить, щоб вижити. Людині необхідно відбивати кількісно більше і якісно інакше: їй недостатньо зовнішньої інформації, їй потрібні знання про внутрішні зв'язки, що вимагають особливої форми відображення світу — свідомості.

Пізнання світу сприяло розвитку абстрактного мислення, виникненню мови, появі нових способів організації праці і суспільства, а також різних форм самого пізнання — міфології, релігії, мистецтва. Встановлюються традиції і звичаї, правила поведінки, ритуали та інші явища вже культурної діяльності людини.

Нерозривно пов'язана з колективом, що органічно входив у природне середовище, первісна людина не бачила принципової різниці між суспільством і природою, між своїми діями і тим, що відбувається навколо неї незалежно від її волі, між власними оцінками і реальними якостями предметів, між причиною і наслідком. Світ уявлявся не порожнім і неживим, а багатим на життя, а значить і тварин, і рослини можна було вважати родичами. Матеріал первісної логіки — не абстракція, а почуття.

Джерела наших знань щодо первісних уявлень про світ різноманітні — від даних палеоантропології і біології до етнографічних досліджень сучасних архаїчних колективів (австралійські тубільці і т.п.); пережитків первісних уявлень у свідомості сучасної людини; даних, що відносять до мови, сновидінь, художньої творчості тощо, в яких можуть бути виявлені чи реконструйовані архетипові структури.

Високий рівень залежності людей від природи обумовлює те, що першим етапом у розвитку архаїчного мислення стає анімізм (лат. anima "душа") — віра у наявність душі у кожної речі чи явища природи. Людина ще не виділяє себе з природи, ототожнює себе з нею, поширює свої настрої на природу. Якщо діяльність людини не давала очікуваного результату, то вона вважала, що якісь сили протидіють їй. Духи місцевості, духи сил природи, духи речей, добрі й злі,— всі вимагають особливих ритуалі", мстою яких с досягнення бажаних результатів діяльності.

Один із прояві" анімізму — фетишизм (франц. fetiche — "амулет, ідол, талісман"), віра в надприродні властивості неживих предметів. Фетишем може стати будь-який предмет(камені, шматки дерева тощо), але З безлічі предметів вибираються такі, де, на погляд давньої людини, знаходять для себе місце душі. Фетиш охороняє душу, допомагає їй у різних видах діяльності.

Накопичування досвіду стосовно явищ навколишнього світу викликало потребу впорядкувати набуті знання. Природною моделлю класифікації для первісної людини могла стати структура самого суспільства, яке набуло протягом верхнього палеоліту рис общинно-родової організації. Рід складався з людей, які вважали себе родичами. Кревність при цьому не припускає обов'язкового усвідомлення родинних зв'язків предків і нащадків. Батьки, а точніше один із них, виступали лише як свідчення приналежності людини до загального заступника і захисника — тотема. Слово "тотем" мовою північноамериканських індіанців означає "його рід". Тотем — тварина чи рослина (що рідше) — сприймається як реальний предок усього роду і кожного її окремого члена. Важливий ще один момент: рід людей і види тварин і рослин поєднуються в єдиний організм і ведуть немовби спільне життя. Взаємини людини з тотемом досить складні. Тотем не може стати предметом полювання. Його ніколи не вживають у їжу. Йому поклоняються. Його побоюються. Про нього піклуються, щоправда, на свій лад, — проводять магічні церемонії, покликані, на думку первісної людини, сприяти розмноженню роду тотемних тварин. Члени тотемної групи несуть ритуальну відповідальність за розмноження свого тотема. Частіше за все тотемом стає тварина, що живе в даній місцевості. Але якщо фауна бідна, то тотемом може виступати навіть комаха чи рослина.

Основна риса тотемних уявлень — нероздільність у них природного середовища і суспільства. Тотемами вважали тварин і рослин, у яких були наявні характерні для членів даного колективу якості. Завдяки цьому було можливим самовизначення родів у просторі й часі. Людське й нелюдське зливалося в родових генеалогіях. Виявилося, що світ можна зрозуміти, розділивши його на парні поняття: небо й землю, сушу і воду, день і ніч.

Loading...

 
 

Цікаве