WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Композиційні закономірності творів образотворчого мистецтва - Курсова робота

Композиційні закономірності творів образотворчого мистецтва - Курсова робота

Закони лінійної та повітряної перспектив художники використовували з давніх-давен для передачі реального простору в художніх творах. "Суть лінійної перспективи полягає в тому, що предмети з віддаленням їх від художника сприймаються і зображуються на картинній площині зменшеними. При цьому змінюються висота кожного предмета, ширина і довжина його поверхонь, які віддаляються в глибину просторових планів" [4].

Освітлення та колір як елементи композиції мають велике значення. Вони допомагають виявити композиційний центр, кольорове і тонове вирішення образів композиції та загальний колорит її. Освітлення і колір допомагають художнику передати радість, сум. Радісні події художники передають звичайно яскравими, теплими контрастними тонами (Т. Яблонська - "На Дніпрі"), а сумні - тьмяними, холодними тонами (В.Перов - "Проводи покійника").

У творчій композиційній роботі над твором спочатку знаходять і створюють образ засобами конструктивного і декоративного вирішення композиції: сюжету, співвідношення діючих персонажів і груп, колориту і колірного контрасту. На другому етапі роботи розкривається вся глибина змісту, внутрішній світ головних і другорядних персонажів, їхні характери і стосунки [2].

Композиційні правила, прийоми і засоби засновані на багатому досвіді творчої майстерності художників багатьох поколінь, але техніка композиції не стоїть на місці, а постійно розвивається, збагачуючись творчою практикою нових художників. Якісь прийоми композиції стають класичними, і на зміну їм приходять нові, оскільки життя висуває нові завдання перед мистецтвом.

Художникові для створення емоційної і образної композиції необхідно навчитися бачити в навколишньому житті цікаві події, персонажі, мотиви, ракурси і стани. Постійне виконання нарисів, зарисовок і етюдів з натури розвиває не тільки око і руку, але і композиційне мислення.

Побачити цікавий мотив композиції в житті непросто. Допомогти в цьому може рамка-видошукач, яку нескладно виготовити самому. Головне, щоб її протилежні сторони залишалися рухомими, тоді можна буде легко змінювати формат, збільшувати або зменшувати круг тих, що входять у полі зору об'єктів [3, 128].

Вибір найбільш виразного сюжету для композиції теж непросте завдання. Один і той же сюжет сотні людей сприймають і тлумачать по-різному, тобто, створюють свою версію змісту. Під сюжетом треба розуміти те, що безпосередньо зображає художник на полотні, а зміст або тема можуть бути набагато ширшими, тобто в одній темі можна створити твори з різними сюжетами.

Важливо ще до початку виконання зображення, спробувати уявити собі, якою буде картина. Як правило, спочатку художник виконує декілька невеликих ескізів, в які веде пошук найбільш виразної композиції. На цьому етапі визначається, яким буде формат картини (витягнутим по вертикалі, прямокутним, квадратним, витягнутим по горизонталі) і її розмір.

Витягнутий вгору формат додає зображенню відчуття стрункості і піднесеності. Формат у вигляді прямокутника, розташованого по горизонталі, зручний для зображення епічної дії. Надмірне збільшення формату по вертикалі перетворює зображення на сувій, а надмірне збільшення формату по горизонталі диктує застосування панорамної або фризової композиції [2, 61].

При виборі формату слід враховувати, як розташовані основні об'єкти композиції – по горизонталі або вертикалі, як розвивається дія сюжету – зліва направо, в глибину картини або якось інакше.

Формат у вигляді квадрата краще використовувати для створення урівноважених, статичних композицій тому, що вони в думках співвідносяться з рівними центральними осями і рівними сторонами меж зображення. Композиція твору в овалі і крузі будується щодо уявних взаємно перпендикулярних центральних осей. Тут чітко повинні бути виражені верх і низ зображення. Овал часто застосовується як формат для зображення портрета людини, оскільки його конфігурація легко співвідноситься з овалом людської особи [5].

Художники можуть використовувати формати складної конфігурації, що складаються з поєднання обох перерахованих геометричних фігур, наприклад півкола і прямокутника.

В ескізі промальовувалася загальна композиційна схема, розташування і взаємозв'язок основних дійових осіб без детального промальовування. Можливе тонове і колірне рішення ескізу. Далі зазвичай виконується малюнок композиції, потім живописне або графічне її втілення.

Один з цікавих етапів роботи – збір натурного матеріалу, який включає спостереження навколишнього життя, виконання начерків і зарисовок будинку, на вулиці у зв'язку з вибраним сюжетом. Можна зайнятися збором натурного матеріалу відразу після вибору сюжету або виконати цю роботу після першого ескізу композиції. Якщо щось не виходить в малюнку композиції, можна ще раз відправитися на етюди, замалювати деталі, що не виходять, а потім уточнити малюнок з використанням зібраного натурного матеріалу. Можна навіть виконати новий композиційний ескіз з урахуванням виконаних начерків і зарисовок з натури, уточнити задум [7, 61].

Перераховані етапи виконання композиції дуже важливі, особливо в навчальних цілях. Проте художники, буває, відмовляються від якого-небудь етапу. Всі вони працюють по-різному. Хтось наполегливо шукає в натурі всі деталі для картини, робить етюди за різних станів природи, малює натурників у відповідних костюмах і позах, вивчає необхідний історичний або мистецтвознавчий матеріал. Інший художник більше довіряє своїй зоровій пам'яті і уяві і взагалі відмовляється від вивчення натури.

Все сказане про роботу над композицією не слід розуміти як постійний, обов'язковий і незмінний порядок її виконання. Проте дотримання композиційних правил допомагає досягти добрих результатів, веде до вершин майстерності.

Список використаних джерел

  1. Аксенов Ю.Г., Левидова М.М. Цвет и линия. - М.: Сов. художник, 1986. - 326 с.

  2. Алексеев В.В. Изобразительное искусство и школа. – М.: Педагогика, 1968. – 184 с.

  3. Васильєва О., Поклад І. Розвиток творчої особистості дитини в образотворчій діяльності // Мистецтво та освіта. - 2002.- №2.- С.42-43.

  4. Верб В.А. Искусство и художественное развитие учащихся. – Л.: Наука, 1977. – 116 с.

  5. Виноградова Г. Малювання з натури. – К.: Рад. школа, 1976. – 118 с.

  6. Гандзій П.А., Левицький Ф.Д. Уроки малювання: Посібник для вчи-теля. – К.: Рад. школа, 1975. – 224 с.

  7. Демченко І.І. Використання інтерактивних технологій навчання при викладанні образотворчого мистецтва у початковій школі // Мистецька освіта у контексті європейської інтеграції: Теоретичні та методичні засади розвитку / Тези Міжнародної наукової конференції. – К. – Суми: СумДПУ ім. А.Макаренка, 2004. – С. 244-246

  8. Дмитриева А. Словесный художественный образ и детский рисунок // Искусство в школе. – 1993. – №2. – С. 39-43.

  9. Кириченко М.А. Учіться малювати. - К.: Рад. шк., 1987. - 58 с.

  10. Кириченко М.А. Альбом з образотворчого мистецтва для 1-3 класів. К.: Рад. шк., 1990. - 80 с.

  11. Лепикаш В.А. Живопись акварелью. – М.: Изд-во Акад. художеств СССР, 1961. - 114 с.

  12. Никанорова Н.П. Наглядное пособие и оборудование для занятий изобразительным искусством. – М.: Педагогика, 1975. – 136 с.

  13. Огурцова С.В. Дитина в світі скульптури. – Донецьк: Лебідь,2002.-68 с.

  14. Орловский Г.И. О художественном образовании учителя рисования. – Л.: Наука, 196. – 268 с.

  15. Проців В.I., Кириченко М.А. Образотворче мистецтво. 1-3 класи. - К.: Рад. шк., 1982. - 158 с.

  16. Трач С.К. Уроки образотворчого мистецтва. 2 клас. - Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 96 с.

  17. Шорохов Е.В. Методика преподавания композиции на уроках изобразительного искусства в школе. – М.: Просвещение, 1974. – 235 с.

Loading...

 
 

Цікаве