WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культура козацької доби та українського бароко - Курсова робота

Культура козацької доби та українського бароко - Курсова робота

Поширення гуманістичних ідей в Україні започаткував Юрій Дрогобич (Юрій Котермак, Георгій з Русі, Юрій зі Львова). Вищу освіту здобув у Краківському та Болонському університетах, доктор філософії та медицини. В Болоньї викладав (1478-1482) медицину і астрономію, був ректором Болонського університету (1481-1482).

В кінці XVI – на початку XVII ст. в Україні поширилася полемічна література. Полеміка між православними і католиками велася і навколо розходжень у віровченні, і навколо питань громадського і культурного життя українського народу.

Серед полемістів видатні діячі культури Герасим і Мелетій Смотрицькі, Іван Вишенський, Василь Суразький, Клірик Острозький, Христофор Філарет, Захарія Копистенський та анонімні автори.

Наприкінці XVI – початку XVII ст. розвитку набуває поезія. Кращі зразки належать Памві Беринді, Касіяну Саковичу, Григорію Желиборському, Григорію Кирницькому.

Продовжується літописання, в основному літописи білоруського походження. Найближчий до історіографії України "Супрасльський літопис" (перша половина XVI ст.)

Найцікавішою літописною пам'яткою є Густинський літопис ("Кройніка"), складений близько 1623-1627 Захарією Копистенським і переписаний ієромонахом Михайлом Лосицьким у 1670. Особливість літопису становлять літературні вставки про початок письменства, походження назви "Русь", виникнення козацтва.

У XVI – першій половині XVII ст. певних здобутків досягли музична культура і театральне мистецтво.

Центральне місце займали історичні пісні та думи – епічний вокально-інструментальний жанр, у якому поєдналися трагедійність, героїка і ліризм. Типовим є вільна будова поетичних і музичних фраз, розгорнутий інструментальний супровід. Виконавцями дум та історичних пісень були кобзарі (лірники, бандуристи), що мандрували по Україні, оспівуючи героїчне минуле.

За характером подій думи поділялися на "невольницькі плачі", моралізаторські, героїчні ("Маруся Богуславка", "Самійло Кішка"). Були такі, що прославляли козацтво ("Козак Голота", "Отаман Матяш").

В цей час виникають світські жанри: канти, псальми, сольна пісня з супроводом. Існували канти моралістичні, ліричні, урочисті, жартівливі, сатиричні (триголосні з супроводом). Псальми мали духовний зміст, триголосні а cappella.

З кінця XVI ст. поширюється театральне мистецтво. При Києво-Могилянській колегії, духовних школах розвивається шкільний театр, де ставляться драми релігійно-повчального характеру. Значне місце посідала музика. В інтермедіях між діями вставлялися народні сценки, не пов'язані з сюжетом драми.

Шкільний театр розвивався одночасно з народним – Вертепом, репертуар якого складався з містерій Різдвяної та Великодної тематики.

Образотворче мистецтво XIV-XVI ст. характеризувалось монументальністю, витонченістю колориту, гармонією пропорції. Ікона узагальнювала ідею епохи, проблеми часу, уявлення про ідеальний устрій.

Зразків ікон XIV ст. збереглося мало, з Лаври – жодної. До найпопулярніших сюжетів належить образ Юрія Змієборця, що символізував перемогу світлих сил над темними. Цей сюжет був типовим для південних і східних слов'ян, що захищали свою землю від загарбників.

Ікони XV ст. вирізняються багатством палітри. Видатними пам'ятками цього періоду є ікона "Преображеніє" з Бусовиска, архангелів Михаїла та Гавриїла з Далеви, "Нерукотворний Спас" з Терла.

У XVI ст. зростає чисельність авторських ікон, що свідчить про високу цехову організацію живопису. Твори XVI ст. більш декоративні, багатші на срібло, золото, більш контрасні у кольорових вирішеннях. В іконопис проникають елементи реальної дійсності, пейзаж: "Благовіщення" з Далеви, "Рождество Марії" з Лесковатого.

Розвиток архітектури визначався ростом промисловості, торгівлі, міст, задачами оборони.

Оборонне будівництво представлене замковою архітектурою (Луцьк, Кам'янець, Збараж). З середини XVI ст. висуваються елементи ренесансного палацового будівництва.

Церковна архітектура збагачується дерев'яними будовами, а також традиційною архітектурою.

Українська культура XIV-XVI ст. є зв'язуючою ланкою між культурою Київської Русі і культурою національного пробудження XVII ст. У ній перехрещувалися типи духовності Сходу і Заходу. Нажаль, Ренесансні елементи в культурі з-за несприятливих історичних умов (відсутності національної державної і політичної єдності) не переросли у розвинену культуру Ренесансу в Україні.

У XVI ст. в українськім громадянстві з'явилася нова, козацька верства. Козаками називали спочатку добитчиків, що йшли у дикі поля для ловів і рибальства та на боротьбу з татарами. Пізніше козацька організація набула сталих форм. На Запоріжжя попрямувала шляхетна молодь за славою. Серед них були і представники знаті: Ружинський, Корецький, Вишневецький. Князь Дмитро Вишневецький на острові Малій Хортиці заснував замок, що став базою козаків у боротьбі з татарами. На цей зразок були побудовані укріплені Січі на Токмаківці, Базавлуці, Микитиному Розі, Чортомлиці.

Козаччина внесла в українське життя елемент хоробрості й завзяття. Українська інтелігенція зустріла їх як лицарів, що виборюють давню державність.

Завдяки перемогам Богдана Хмельницького постала козацька держава. Організація її мала військовий характер. Цілу країну спочатку звали просто Запорізьким Військом, а згодом серед народу прийнялася назва "Україна", яку здавна носила Південна Придніпрянщина як окраїнна земля на межі з Диким Степом.

Проте була винайдена назва "Мала Росія", яку колись уживав грецький патріархат на означення Галицької митрополії.

Цей термін прийняла Москва. Козацькі ж літописи вживали терміни "козацько-руський", "україно-козацький", "український" народ.

Хоч козацька держава існувала недовго і займала лише частину української землі, вона мала вирішальний вплив на розвиток національної свідомості. Тодішнє покоління зрозуміло, що основою його політики повинна бути єдність українського народу й української землі. За найціннішу прикмету козацької держави вважали панування в ній свободи.

Дмитро Яворницький відзначав, що мовознавці у слові "казак", ("кай-сак") виокремлюють два слова: "кай" – легко і "сак" – в'юк, тобто "легков'ючний".

Вперше слово "козак" відоме у половців з XI ст. На мові половців козак – "сторожа". У продовж XII-XIV ст. відомостей про козаків немає. А вже з кінця XV ст. барону Герберштейнну, що приїздив на Русь від німецького імператора Максиміліана до великого князя Василя III, відома була вже ціла орда кайсацька. З того ж часу йдуть послідовні вказівки на існування козаків у різних місцях Південної Росії.

Про козаків можна багато говорити, проте необхідно зупинитися на кількох особливостях: релігійності, освіченості, рисах характеру.

Серед козацтва було доволі освічених людей. Грамотні люди у Запоріжжі цінувалися; вони були військовими писарями і грали важливі ролі між козаками. Прізвисько "лукавая писуля" одержав один з військових писарів, людина винахідлива й гострого розуму Антон Головатий.

Крім прийшлих на Січ людей, які складали значну частину освічених, у самому Запоріжжі існували школи. Маса козацтва за своєю освіченістю перевершувала середній, а можливо й вищий стан людей великоруського звання свого часу.

За природними якостями, властивими молоросу, запорожці вирізнялися вмінням майстерно розповідати, знаходити смішні сторони в інших і передавати їх у гумористичному, але не образливому тоні. Цією рисою характеру пояснюються й прізвиська, які вони давали прибулим у Січ: Гнида, Півторакожуха, Непийпиво, Неїжмак, Лупинос, Загубиколесо, Задерихвіст, Держихвіст-пістолем. Малого назвуть Махіною, а великого – Малютою, шибеника – Святошею, ледащо – Доброволею.

В основі характеру козака лежала двоїстість: то він веселий, щиросердий, то смутний і неприступний. Ця двійність виходила з самого життя: не маючи на Січі сім'ї, відірваний від неї, завжди дивлячись у вічі смерті, козак до всього ставився безжурно, а з іншого боку, туга за рідними, батьківщиною, думи про одиноку старість – примушували козака впадати у смуток.

Loading...

 
 

Цікаве