WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Друкарська спадщина Івана Федорова - Курсова робота

Друкарська спадщина Івана Федорова - Курсова робота

З окремих частинах Біблії помітні істотні різниці у правописі, що пояснюється не лише використанням рукописів різної редакції, але й участю в опрацюванні тексту людей, які дотримувалися правопису знаків.

Таким чином, острозька Біблія стала одним з найважливіших факторів нормалізації церковнослов'янськоі мови як засобу міжслов'янського єднання. Той факт, що таке видання було здійснене саме при Острозькій школі, свідчить про її визначну роль у культурному житті не лише України, але й усієї Східної і Південно-східної Європи. Участь Івана Федорова, який вніс у мовне оформлення острозьких видань певні риси, полегшила наступне поширення розроблених на Україні мовних норм також і на Росію. Популярності за межами України варіанта церковнослов'янської мови, усталеного острозькою Біблією, сприяла і орієнтація острозьких вчених на граматику грецької мови, яке для них "виконувала роль моделі-еталона".

Виявлено у Біблії і папір голландський та угорський. Біблія надрукована шістьма різними шрифтами, з яких два грецькі. Майже весь текст книги складено дрібним "напівкурсивним" шрифтом, розробленим, в основному, за зразком тогочасного українського письма. Ще дрібніший шрифт той яким видруковано Новий завіт, використаний для позначок на полях у колонтитулах, на титульному аркуші і в епіграфах другої передмови Біблії вжито також і більш давні шрифти, висота 10 рядків яких становить 85мм.

На титульному аркуші і в заголовку другої передмови є по два рядки великим шрифтом, який за розмірами (10 рядків-135мм) і малюнком тотожний зі шрифтом віденських видань Петра Мстиславця.

Хоч Біблія вийшла і без фігурних ілюстрацій мистецьке оформлення її - безсумнівне досягнення друкаря. Ошатності книзі надають краса і розміщення шрифту, насиченість сторінок дереворитними ініціалами у прямокутних рамках.

Титульний аркуш має надрукований двома фарбами заголовок, вміщений в архітектурну рамку з колонами по боках і з півкруглим завершенням. Герб на звороті титульного аркуша подібний до герба у Новому заповіті і покажчику до нього, овальна рамка запозичена з берестейської Біблії.

Примірники острозької Біблії трапляються досить часто. На підставі бібліотечних каталогів та згадок у наукових працях їх вдалося налічити близько 250.

Значна популярність острозького видання у багатьох країнах світу стала важливим чинником міжнародних культурних взаємин. Високий авторитет острозької Біблії визнавали видавці ХVI-ХІХ ст., які не змогли протиставити їй більш досконалий текст. 1663 р. вийшло перше видання Біблії в Москві. За видання 1663 р. острозьку Біблію передруковано в Петербурзі 1739 р., хоч ще за Петра І було розпочато підготовку виправленого видання, причому текстологічною працею керував вихованець Київської академії Феофілакт Лопатинський. У 1747-1751 рр. здійснена нова правка київськими вченими: Яковом Блоницьким, Варлвамом Лащевським, Гедеоном Слонімським однак і "єлизаветинське" петербурзьке видання 1751 р. в основі повторило острозьке.

Таким чином, для багатьох поколінь острозька Біблія залишалась неперевершеним зразком досконалості Філологічного опрацювання тексту і майстерності полігамічного виконання.

6. Останні роки життя першодрукаря. Послідовники його справи та надбання

Хоч 12 серпня 1581 р. було визначено як остаточну дату завершення друкування Біблії і ця дата вказана в другому варіанті післямови, ймовірно, ще деякий час після того тривало додрукування тих частин, тираж яких був меншим.

До Львова друкар переїхав, як згадувалося, мабуть, між 5 і І9 березня 1582 року. Але вже перед тим майстер готувався до відновлення самостійної видавничої діяльності, і в цьому йому допомагав колишній співробітник і учень Гринь Іванович.

Івану Федорову в організації львівської друкарні допомагали син Іван Друкарович, ймовірно , також родичі сина через жінку: палітурник Мартин Голубникович , купець Іван Білдага . Напередодні смерті Іван Федоров жив у хаті Антоха під горою Льва, поблизу високого замку.

Не вдалося встановити, що саме збирався видати Іван Федоров під час другого перебування у Львові. З книжок, що залишилися після його смерті, відомі 'Псалтир тилкований" (тобто "толкований", тлумачний) і Псалтир тилкований влоського ізводу-церковнослов'янської у південнослов'янській редакції, що була поширена в Молдавії та Волині. Можливо , Іван Федоров збирався видрукувати саме "толкований" Псалтир або користувався ним при підготовці до друку нового видання звичайного Псалтиря.

У справі відрядження друкаря до Італії також немає жодних даних. Ще у 1964 р. польський дослідник З.Губицький знайшов у Саксонському крайовому архіві у Дрездені лист Івана Федорова від 23 липня 1583 р. посланий друкарем з Відня до саксонського курфюрста Августа. Виявляється, навесні або влітку 1583 р. невтомний друкар виїхав до Відня, на двір імператора "Священної римської Імперії німецької нації" Рудольфа ІІ . Мета цієї мандрівки в тому, що Іван Федоров винайшов, як складати з окремих частин гармати, що руйнують і знищують найсильніші замки і укріплення, а менші об'єкти висаджують у повітря. Іван Федоров виготовив на власні кошти зразок розбірної гармати вагою три центнери. Цю гармату оглядали і схвалили Імператор Рудольф ІІ та ерцгерцоги . "Коли вони,-пише далі Іван Федоров. -хотіли довідатися суть секрету, я готовий був їм це відкрити і продемонструвати під певними умовами, які вони відмовилися прийняти".

То була вже не перша невдача ,бо і раніше деякі люди, які "хотіли підглянути і розкрити суть справи", лише спокушали винахідника обіцянками , але не забезпечували йому реальної вигоди.

Після чергової невдачі у Відні Іван Федоров спробував зацікавити своїм винаходом саксонського курфюрста Августа. У Дрездені працювали майстри зброї, але невідомо, чи друкар відвідав Дрезден, чи виїхав з Відня де Львова.

Дата повернення Івана Федорова з його мандрівки невідома. Ще в дорозі або незабаром після повернення додому друкар захворів. У листопаді 1585 р. львівський єпископ Гедеон Балабан писав, що саме тоді, коли "Іван Москвитин друкар пам'яті добре годний" задумав "больше книг ремесла свого друкарського ...видати", він "впавши в болезнь ко смерти помер".

Довідавшись про тяжку хворобу Івана Федорова, нагадали кредитори про себе І3 грудня 1583 р. до війтівського уряду Львова з"явився міський гармаш Данило Кеніг і наклав арешт на рухоме і нерухоме майно Івана Москвитина у зв'язку з його боргом на суму 150 злотих. Наступного дня наклав арешт Сацько Сенкевич за борг 50 злотих. А ще через день 15 грудня друкаря не стало. Крім старшого сина Івана першодрукар залишив і малих дітей, опікуном яких став бурмістр Юрій. Тільки 2 квітня 1584 р. він передав свої опікунські обов'язки Івану Друкаревичу. Вірні друзі друкаря, люди, що розуміли значення його праці, поклали на його могилі, яка була на території Онуфрієвського монастиря, плиту.

Loading...

 
 

Цікаве