WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культура Шумера - Курсова робота

Культура Шумера - Курсова робота

Населення таких міст-держав було нечисленним і в більшості випадків не перевищувало 40–50 тисяч чоловік. Між окремими містами-державами лежало багато неосвоєних земель, оскільки крупних і складних іригаційних споруд ще не було і населення групувалося поблизу річок, навкруги іригаційних споруд місцевого характеру. У внутрішніх частинах цієї долини, дуже далеко розташованих від якого-небудь джерела води, і в більш пізній час залишалися значні простори необроблюваної землі.

На території шумерських міст-держав разом з головними містами були і інші поселення, частина яких була силою зброї скорена головними містами. Вони знаходилися в політичній залежності від головного міста, населення якого, можливо, володіло більшими правами, ніж населення цих "передмість".

У міру розвитку ранньокласового суспільства в Шумері формувалося і нерозривний пов'язане з ним держава. Проте на перших порах воно зберігало багато рис і інститутів первісної демократії.

Очолював місто-державу володар, якого називали енсі ("пан, що кладе наріжний камінь") або лугалем ("велика людина", "господар"). Титул лугаль був у Месопотамії найпочесніший. Іноді володар мав обидва титули. На жаль, досі не з'ясовано, хто і яким чином удостоювався титулу лугаль. Припускають, що на перших порах лугалем ставав вождь, якого на період війни народні збори через голову ради старійшин та інших общинних інститутів наділяли диктаторськими правами. Лугаль, таким чином, міг вважати себе народним обранцем і намагався закріпити за собою цей титул і в мирний час. Врешті-решт, титул лугаль став означати "цар". Можливо також, що володарі окремих міст-держав ставали лугалями з волі оракула в священному місті шумерів – Ніппурі.

Функції "енси" зводилися до керівництва будівництвом іригаційних споруд і храмів, тому він часто зображався несучим на голові корзину з яким-небудь будівельним матеріалом; до відправлення громадського культу, збору податків, іноді – до перебування на чолі особистим і храмовими військовими загонами.

З часом влада лугалів та енсі посилилася, стала легітимною, тобто переходила від батька до сина. Радянські історики, здебільшого, вважали, що вона майже абсолютизувалася, й називали таку форму монархії східною (азіатською) деспотією. Проте нині ця концепція переглядається. Висловлюється думка, що самоуправні міські общини не дозволяли царській владі надмірно посилюватися, що в уяві населення лугаль чи енсі був усього лише посадовою особою, "слугою народу", тому, мовляв, твердження про деспотичний характер влади в Месопотамії (й узагалі на Сході) "не мають під собою фактичного обґрунтування і беззмістовні". Передання влади в містах-державах далеко не завжди здійснювалося легітимно. Часто-густо заколотники переривали законну царську династію, вручаючи трон випадковим особам, які самі себе називали майже з погордою синами нікого. Серед коронованих вискочок траплялися й "дочки нікого". (ІІІ династію Кіша, наприклад, заснувала шинкарка, власниця публічного дому Ку-Баба).

Впливовою політичною силою в найдавніших державах Шумеру й Аккаду було жрецтво, могутність якого забезпечувалась економічним процвітанням храмів. Характерно, що великі храмові маєтки вважалися не власністю жерців, а їхнім службовим майном – "належали богам", як це значилося в офіційних документах. Церкви в мм не існувало, жерці не становили церковний клір, вони вважалися звичайними чиновниками, призначеними виконувати релігійний ритуал. Верховним жерцем столичного культу був лугаль, який особисто справляв криваві жертвоприношення богам, а потім закріплював ці професійні навички ката на війні, влаштовуючи масовий забій полонених.

З розвитком майнової нерівності і класового суспільства роль народного збору зменшується, рада ж старійшин довго зберігає велике значення, деколи навіть протиставляючи себе правителю і обмежуючи його владу. Проте поступово посилюється економічна і військово-політична влада правителя; в кінці Ранньодінастічного періоду виникає така форма монархічної влади, як деспотія. Опорою влади правителя стає громіздкий чиновницький апарат, верхні ешелони якого майже поголовно складався з царської родини, та формуєма армія, що пройшла тривалий шлях розвитку від народного ополчення з добровольців для здійснення воєнних походів, через аристократичних дружин до створення постійного війська, що знаходиться на державному забезпеченні.

Армія в цей період складалася із загонів колесничих, важкоозброенних пехотинців-копейщиків і легкоозброєних піхотинцях. Армія була добре навчена і досягала декількох тисяч чоловік (наприклад, в Лагаше 5–6 тис. чол.).

Міста-держави часто конфліктували мі собою. У міру подальшого освоєння рівнинних земель кордон дрібних шумерських держав починають стикатися, між окремими державами почала розгортатися запекла боротьба за землю, за головні ділянки зрошувальних споруд. На ґрунті господарських конфліктів спалахували воєнні сутички, укладалися нетривкі воєнно-політичні союзи. Неабияку роль у воєнному протистоянні міст-держав відігравала амбіційність їхніх володарів. Упродовж першої половини ІІІ тис. до н.е. політична перевага в Південній Месопотамії кілька разів переходила від одного міста-держави до іншого.

Ранньодінастічні періоди

Залежно від політичного переважання того або іншого центру історію Шумера в першій половині ІІІ тис. до н.е., прийнято ділити на три послідовні етапи, що становлять Ранньодінастічній період (РД І, РД ІІ та РД ІІІ).

Перший етап (ХХVІІІ-ХХVІІ – ст. до н.е.) характеризується піднесенням міста Киша і правлінням І Кишськой династії. В числі її правителів фігурує, наприклад, Етану, один з героїв шумерських міфів, згідно яким він підіймався в небо на крилах орла, добув там "траву народження", поклав початок "царственої" в Шумері. Могутність Киша залишило про себе таку пам'ятну славу, що надалі багато правителів добивалися звання "лугаль Кишський" що також означало "лугаль воїнств" і робило його володаря лугелем-гегемоном.

В кінці першого етапу Ранньодинастичного періоду починає підноситися Урук, серед перших правителів якого згадуються Енмеркар і Лугальбанда, що придбали риси міфологічних героїв.

Другий етап Ранньодинастичного періоду (ХХVІІ – ХХVІ – вв. до н.е.) починається з осласлаблення Киша. Цим скористався Урук, де став правити Гильгамеш, улюблений герой шумерського, а потім аккадского епосу. В боротьбі з царем Киша Агой він добився звільнення Урука від кишской гегемони. При Гильгамеше і його наступниках Урук мав самі крупні військові загони, його правителі зводили постройки в Лагаше, Нппуре і інших містах, пізніше сам Гильгамеш був обожнюваний і прославлений в чудовому пам'ятнику давньосхідної літератури – епосі "Про все що бачив".

Третій етап Ранньодинастичного періоду (ХХV – ХХІV – вв. до н.е.), характеризується все більш зростаючою тенденцією до об'єднання, породженою необхідністю створення в масштабі всього Шумеру іригаційної мережі, прагненням вести успішні загарбницькі війни і обороняти країну від набігів гірських і степових племен. В ході запеклої боротьби між містами висувається Ур, де править І династія. При ній значно посилюється влада правителя за рахунок підкорення йому храмового господарюванні, висунення дружин правителів на посаді верховних жриць. Свідоцтвом могутності І династії Ура є царські гробниці, в яких знайдений багатий похоронний інвентар, що супроводжував покійних правителів і членів їх роду в замогильний світ. "Царські гробниці" Ура часто називають "великими шахтами смерті": поховання царів і верховних жриць супроводилися численними (до декількох десятків чоловік) жертвопринесеннями візничих, воїнів, придворних, служниць.

Правителі Ура вимушені поступитися гегемонією Лагашу, де з ХХVІ – в. до н.е. почала правити династія, заснована Ур-Нанше. Він відбудував Лагаш і його храми, спорудив ряд каналів і дамб, протегував торгівлі. Щонайвищої могутності Лагаш досяг при його внуку Еанатуме, який підпорядкував майже весь Шумер, включаючи крупні міста, як Умма, Киш, Урук, Ларса, і отримав перемогу над сусіднім Еламом. Особливо важкої для Еанатума була війна у Уммой, що спиралася на Киш. Перемога Лагаша в цій війні була увічнена на знаменитій "Стелі шулік", де зображено хід лагашского війська в бойовому порядку на чолі з правителем і трупи повержених ворогів, терзані шуліками; переможний напис сповіщав про винищування 3600 ворожих воїнів. В Умме був знайдений документ, що фіксує умови миру і межі між двома воюючими державами, – якнайдавніший міжнародний договір.

Наступники Еанатума не змогли зберегти військову могутність Лагаша, і його політичний вплив став падати. Постійні війни вимагали великих засобів і приводили до загострення положення усередині Лаваша.

В ХХІV – в. до н.е. в державі зростає влада "енси", який ставати і верховним жерцем головного бога Лагаша Нінгирсу. Подібний процес злиття посад не тільки усилив владу правителя, але і віддав в його розпорядження багате храмове господарство.

Наслідники Ур-Нанше – Еанатум та Енметена – успішно воювали з сусідньою Уммою, завоювали ряд інших шумерських та аркадських міст. В середині ХХV – ст. до н.е. Лагаш в жорстокій битві розгромив свого постійного ворога – місто Умму, розташоване на північ від нього. Пізніше правитель Лагаша Енметана (близько 2360–2400 р. до н.е.) звитяжно закінчив війну з Умой. Енметена нав'язав уммському володарю мирний договір, й, водночас, щоб покласти край затяжному конфліктові між Лагашем та Уммою, вирив новий канал (Шатт ель-Хай) від Лагаша до р. Тігр, який експлуатуються місцевим населенням до цих пір.

Loading...

 
 

Цікаве