WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Декоративно-прикладне мистецтво Галичини - Курсова робота

Декоративно-прикладне мистецтво Галичини - Курсова робота

Звернення до життєдайних джерел народного мистецтва, до збереження та оновлення всіх його видів – це усвідомлення свого родоводу, духовних традицій, відродження культури українського народу.

Витоки народного мистецтва сягають сивої давнини. Зберігаючи тісний зв'язок з традиціями народної творчості минулого, народне мистецтво набуває нового змісту, нових якостей і рис сьогодення. Вічнозелене дерево народної творчості збагачується новими паростками в наш час.

У розмаїтті українського мистецтва художнє декоративне посідає одне з провідних місць. Це улюблений і здавна поширений різновид народної творчості.

Декоративне мистецтво в Україні – світ краси й фантазії, поетичного осмислення навколишньої природи, схвильована розповідь про думки й почуття людини, світ натхненних образів, що сягають давньої міфології, звичаїв і уявлень наших предків.

У декоративному мистецтві яскраво й повно розкрилася душа народу, споконвічне прагнення до прекрасного, високорозвинене почуття ритму, композиційної міри в побудові орнаменту, гармонії кольорових поєднань.

В роботі над дослідженням "Народне декоративне мистецтво Галичини ХІХ-ХХ ст.: історія, типологія, художні особливості" ми виконали наступні завдання:

  • розглянути в історичному аспекті розвиток декоративного мистецтва від часу його виникнення до кінця ХХ століття;

  • усистематизували напрямки та види декоративного мистецтва;

  • проаналізували види народного декоративного мистецтва, що переважають на Галичині;

  • з'ясували та узагальнити художні особливості декоративного мистецтва історико-етнографічних земель Опілля, Підгір'я, Бойківщини, Покуття та Гуцульщини;

  • зробили деякий порівняльний аналіз народного декоративного мистецтва Галичини в системі загальноукраїнського народного мистецтва (тобто, яке місце воно займає серед інших видів мистецтва, серед решти регіонів тощо).

Внаслідок вище проведеної роботи можна сформувати певні висновки, які ми пропонуємо у формі тез.

Галицьке декоративне мистецтво розвивалось із досить ранніх часів (палеоліту, неоліту) і продовжує розвиватись надалі. На шляху народного декоративно-ужиткового мистецтва було багато перепон. Їх можна поділити на загальнодержавні та загальноісторичні. Разом з цим українське декоративне мистецтво отримало і зберегло традиції та забарвленість, лише йому властиві колорит та інші художні особливості.

Загалом можна виділити кілька осередків українського народного декоративного мистецтва, але всі вони групувалися відповідно до роду занять. Можна сказати, що Галицькі мистецькі традиції того часу займали вагоме місце серед інших регіонів за своєю масштабністю та своєрідністю.

Художні ремесла і промисли Галичини були і є чи не найбільшою і найбагатшою галуззю художньої творчості.

Група семантичних засобів композиції творів декоративно-прикладного мистецтва Галичини приховує у собі всі етапи історичного розвитку: і знаки первісних культур, і середньовічні символи релігійно-канонічного тлумачення, і метафори народнопоетичного осмислення, і сучасні символи, алегорії та емблеми декоративного спрямування тощо.

Взагалі говорячи про мистецько-художницькі вартості творів, виконаних Галицькими майстрами необхідно виходити з того, що вони є досить самобутніми та професійними.

Отже, внаслідок проведеного дослідження ми побачили те, що наша гіпотеза, згідно з якою Галицьке декоративне мистецтво є самобутнім проявом народної творчості на теренах України, набула ознак доказаної тези та справдилась.

Список використаної літератури

  1. Акунова Л.Ф., Крапивин В.А. Технология производства и декорирование художественных керамических изделий. – М., 1984.

  2. Александрович В. Найдавніший львівський портрет з авторською датою // Євшан-зілля: Вісник культури. – Львів, 1993. – Ч. 7. – С. 45–46.

  3. Александрович В.С. Симон Богушович. Історія і легенда в біографії львівського вірменського маляра // Вісн. Львів. ун-ту. – Львів, 1997. – Серія історична. – Вип. 32. – С. 68–70.

  4. Археология Украинской ССР: В 3 т. – Т. 1. – К., 1986.

  5. Беренштейн Б.М. Традиция и канон: два парадокса. Критерии и суждения в искусствознании. – М., 1986.

  6. Білецька В. Українські сорочки, їх типи, еволюція й орнаментація: Матеріали до етнології й антропології. – Львів, 1997. – Т. 21–22. – С. 43–105.

  7. Богатырёв П.Г. Вопросы теории народного искусства. – Т. 1. – М., 1971.

  8. Богатырёв П.Г. Вопросы теории народного искусства. – Т. 2. – М., 1971.

  9. Боровский Я.Е. Мифологический мир древних киевлян. – К., 1982.

  10. Василенко В.М. Русская народная резьба и роспись по дереву XVIII–XX вв. – М., 1960.

  11. Визир В.А., Мартынов М.А. Керамические краски. – Т. 1. – К., 1964.

  12. Визир В.А., Мартынов М.А. Керамические краски. – Т. 2. – К., 1964.

  13. Гагенмейсгер В.М. Настінні паперові прикраси Кам'янеччини. – Кам'янець-Подільський, 1990.

  14. Гарасимчук Т. Сучасний розпис храму Пресвятої Трійці // В зб.: Сакральне мистецтво Бойківщини. – Шості наукові Драганівські читання. Збірник статей. – Дрогобич, 2003. – С. 290.

  15. Гаргула І.В. Народні тканини: Нариси з історії українського декоративно-прикладного мистецтва. – Львів, 1969.

  16. Герман М.М., Скатерщинов В.К. Основные принципы классификации видов искусств. – М., 1982.

  17. Гирич Т.Ю. Податкові реєстри сплати королівщини з міст Острога (1576) і Дубна (1586) // Матеріали до історії Острозької Академії. Бібліографічний довідник. – К., 1990. – С. 148.

  18. Гургула І.В. Народне мистецтво західних областей України. – К., 1966.

  19. Драган М. Українська декоративна різьба XVII–XVIII ст. – К., 1970. – С. 34.

  20. Жизнь князя Андрея Михайловича Курбского в Литве и на Волыни. – К., 1989. – Т. 1. – С. 113.

  21. Жук А.К. Український радянський килим. – К, 1973.

  22. Запаско Я. Українське народне килимарство. – К., 1973.

  23. Запаско Я.П. Килимарство: Нариси з історії українського декоративно-прикладного мистецтва. – Львів, 1969.

  24. Земпер Г. Практическая эстетика. – Т. 1. – М., 1970.

  25. Земпер Г. Практическая эстетика. – Т. 2. – М., 1970.

  26. Исаевич Я. Преемники первопечатника. – М, 1981. – С. 35.

  27. Каган М. Морфология искусства. – Л., 1972.

  28. Каган М.С. О прикладном искусстве. – Т. 1. – М., 1961.

  29. Каган М.С. О прикладном искусстве. – Т. 2. – М., 1961.

  30. Кара-Васильєва Т.В. Полтавська народна вишивка. – К., 1983.

  31. Кара-Васильєва Т.В. Спільність орнаменту української і російської вишивки // Українське мистецтво у міжнародних зв'язках. – К., 1983.

  32. Ковальский Н.П. Источники по социально-экономической истории Украины (XVI – первая пол. XVII века). – Днепропетровск, 1982. – С. 78.

  33. Козлов В.Н. Основы художественного оформления текстильных изделий. – М., 1981.

  34. Колос С. Українська тканина // Червоний шлях (Харків). – 1978. – №5–6. – С. 223–240.

  35. Косачева О.П. Український народний орнамент. – К., 1876.

  36. Кравчук Л.Т. Вишивка: Нариси з історії декоративно-прикладного мистецтва. – Львів, 1969.

  37. Кулик О. Українське народне художнє вишивання. – К., 1968.

  38. Кусько Г.Д. Становление и развитие украинского советского гобелена. – М., 1987.

  39. Маймин Е.А. Виды искусства. Эстетика – наука о прекрасном. – М., 1981.

  40. Марченко Г. Мистецька цінність "кам'яних баб" // Народна творчість та етнографія. – 1969. – №4. – С. 25–32.

  41. Матейко К.І. Український народний одяг. – Т. 1. – К., 1977.

  42. Матейко К.І. Український народний одяг. – Т. 2. – К., 1977.

  43. Москалець К. Вечірній мед // Сучасність – 2003. – №4. – С. 15.

  44. Некрасов А.Й. Русское народное искусство. – М., 1984.

  45. Некрасова М.А. Народное искусство как часть культуры. – Т. 1. – М., 1983.

Loading...

 
 

Цікаве