WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Духовна культура українського народу - Курсова робота

Духовна культура українського народу - Курсова робота

Поема "Енеїда" повністю вийшла у світ в 1842 р. Таким чином, І.П. Котляревський став першим класиком нової української літератури періоду її становлення.

6. Шкільна драма. Шкільні театри створювались при навчальних закладах Європи у період пізнього середньовіччя, Ренесансу та бароко. Вони мали велике навчальне і виховне значення. Драматичні твори писали викладачі, розігрували учні.

З репертуару українського шкільного театру збереглося 30 драм, переважно на біблійні сюжети. Популярними були драми різдв`яного і великоднього циклу. Відомими були драми: М. Довгалевського (професора поетики Києво-Могилянської академії) "Комедійна дія"; Г. Кониського (вихованець Київської академії, з 1745 р. – професор, 1751 р – ректор) "Воскресіння мертвих".

Значної популярності досягли інтермедії (короткі одноактні вистави), які виконувалися між частинами шкільної драми. В них зображалися сцени з життя селян, козаків, міщан. Мова акторів була насичена прислів`ями та приказками.

Вертеп. У другій половині XVII ст. виникає вертеп. Назва походить від печери поблизу Віфлеєма в Йорданії, в якій, за біблійним переказом, народився Ісус Христос. Вертепна драма – це старовинний український народний ляльковий театр. Драматичною основою вертепу є легенда про народження Ісуса Христа і знищення царем Іродом 40 тис. віфлеємських немовлят.

В другій половині XVII–XVIII ст. подальшого розвитку досягає ляльковий театр-вертеп. Вертепні вистави, як правило, супроводжували ярмарки, свята. Популяризації театру-вертепу в народі сприяли мандрівні дяки – студенти Києво-Могилянської академії. Вертепна драма поділялася на дві частини: спочатку розігрувалася традиційна різдвяна драма – легенда про народження Христа. Друга – народно-побутова частина вертепного дійства мала світський характер і складалася з окремих побутових сцен, наповнених характерним українським гумором.

На зразок театру російського дворянства у XVIII ст. українські магнати створили кріпацький театр. У театральних видовищах, які влаштовували у своїх маєтках феодали, акторами виступали кріпаки. Кріпацькі трупи ставили п`єси українською і російською мовами, до їх репертуару входили оперні та балетні вистави.

Зародження професійного театру в Україні припадає на кінець XVIII ст. Першим постійним театром був Харківський, заснований у 1798 р. Подібні професійні трупи виникли у інших містах.

7. Під впливом театрального мистецтва розвивалась музична культура українського народу. В народній музиці удосконалювались насамперед пісенні і танцювальні жанри. Значного поширення набули обрядові, родинно-побутові та ліричні пісні а також народні танці – метелиці, гопаки, козачки тощо.

Продовжувала розвиватися народна інструментальна музика. Її творці та виконавці – кобзарі, лірники, сопілкарі, цимбалісти часто об'єднувалися в ансамблі (троїсті музики) для виступів на святах, весіллях.

У другій половині XVII ст. виникли своєрідні професійні цехи музикантів. У 1652 р. Б. Хмельницький видав універсал про створення цеху музикантів на Лівобережжі. Протягом XVIII ст. музичні цехи виникли в Стародубі, Ніжині, Чернігові, Харкові та в інших містах. Об'єднані в цехи музиканти обслуговували різноманітні урочисті церемонії, військові походи, панські розваги. Їх репертуар включав військові марші, народну танцювальну та інструментальну музику.

У професіоналізації музичного мистецтва значну роль відіграла фахова освіта. Вона здійснювалася на основі теоретичних праць композитора М. Дилецького (1650–1723 рр.), зокрема його "Граматики музикальної". Підготовку музикантів-виконавців, регентів, педагогів-теоретиків, композиторів здійснювали Києво-Могилянська академія та Харківський колегіум, а також музичні школи, які існували про монастирях і духовних семінаріях.

З метою підготовки освічених музикантів в 1738 р. у м. Глухові на Чернігівщині була створена спеціальна музична школа. Вона підготувала велику кількість музикантів, серед яких всесвітньо відомий композитор Дмитро Степанович Бортнянський (1751–1825 рр.). Перу композитора належить 70 концертів, 2 літургії, інші хорові твори. Пройняті ідеями гуманізму та народно-пісенними мелодіями, вони відзначаються високим рівнем професійності. Д.С. Бортнянський є автором опер "Креонт", "Алкід", "Сокіл", "Свято сеньйора", написаних італійською і французькою мовами.

В історії української музики важливу роль відігравали сольна пісня з інструментальним супроводом – пісня-романс, а також кант – побутова пісня для триголосного ансамблю або хору. Видатними творцями таких пісень були Г. Сковорода, С. Климовський, І. Бачинський та ін.

8. Архітектура. Соціально-економічний розвиток України другої половини XVII–XVIII ст., культурні зв'язки східнослов'янських народів, вплив європейського мистецтва зумовили багатство архітектури України. Вона розвивалася на міцному грунті багатовікової вітчизняної культури і увібрала в себе кращі досягнення європейського мистецтва, в якому утвердився новий стильовий напрям бароко (з італійської – чудернацький, дивний). Споруди стилю бароко відзначаються декоративною пишністю, контрастами світла і тіні тощо.

Архітектурні споруди українського бароко мають особливу мистецьку цінність. Вони розвивались під впливом, з одного боку, архітектурної естетики європейського бароко, а з другого – народних традицій У стилі бароко побудовані: Михайлівська церква в с. Вороніж на Сумщині (1776 р.), львівський Домініканський костьол (1749–1764), собор Почаївської лаври поблизу Кременця (1771–1791). Архітектурним шедевром світового значення у стилі бароко справедливо вважається Андріївська церква у Києві (1746–1753).

Великим меценатом українського мистецтва, зокрема архітектури, був гетьман Іван Мазепа (1644–1709). За часів його гетьманства обновлювались старі церкви, будувались нові.

Інтенсивно розбудовувався Батурин, який в 1669–1708 рр. був гетьманською резиденцією.

У період національно-визвольної боротьби на Україні першорядного значення набуває захист поселень від нападу ворогів. Будувалися різноманітні штучні споруди, серед яких виділялись оборонні вежі, укріплення бастіонного типу. Їх зводили селянсько-козацькі війська під Берестечком, Кам`янець – Подільським, Хотином.

Західноукраїнські міста характеризувалися значною кількістю забудов, що розміщалися навколо ринкових майданів з магістратами чи ратушами посередині. Неподалік підносились бані церков та шпилі костьолів, а стратегічно важливі місця займали фортеці й замки. Такі забудови були характерними для багатьох міст (Львів, Кам`янець-Подільський, Дрогобич, Бережани, Самбір та ін.).

Потяг до естетичної виразності і декоративності поширився і на цивільне будівництво. До кращих архітектурних ансамблів, створених наприкінці XVIII ст. на Лівобережжі, належали палаци графа К. Разумовського в Батурині та П. Завадського у Ляличах, а на Правобережжі – паркові ансамблі польських магнатів у Білій Церкві, Умані.

Живопис. Одним із найяскравіших представників бароко в українському живописі на зламі XVII–XVIII ст. був Іван Руткович із Жовкви. Його творам притаманні багата і насичена палітра та динамічність композиції (Жовківський іконостас(1697–1699 рр.)).

У цей період набуває розвитку український портретний живопис, особливо популярний в середовищі шляхти і козацької старшини.

Декоративне і ужиткове мистецтво. У другій половиніXVII ст. високого розвитку досягло декоративне і ужиткове мистецтво, зокрема різьблення по дереву, яким оздоблювали одвірки, двері, стовпи в громадських будівлях і житлах заможних людей. Різьбленням геометричного або рослинного орнаменту прикрашали меблі, ткацькі верстати, вози тощо.

Визначними осередками виготовлення різноманітного посуду були Київ, Чернігів, Кам`янець, Львів та багато інших міст і сіл. Кераміка різних місцевостей України зберігала певні відмінності щодо форми, орнаментального та колористичного оздоблення.

Високий мистецький рівень притаманний виробам ливарного мистецтва (дзвони, гармати, зброя).

З усіх видів народної художньої творчості чи не найпоширенішими в Україні були ткацтво та вишивка.

Loading...

 
 

Цікаве