WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Особливості постмодернізму - Курсова робота

Особливості постмодернізму - Курсова робота

Постмодерністська критика фіксує увагу на стилістичному і тематичному розмаїтті, на відкритті лінгвістичних та ідеологічних суперечностей твору. Діячі мистецтва і літератори постмодерну створюють твори, навмисно позбавлені єдності:

романи, які містять в собі різнопланові, суперечливі, антиномічні точки зору;

картини, написані шляхом поєднання несумісних стильових прийомів тощо.

У добу постмодерну відбувся ренесанс стереотипних літературних жанрів - детективу, любовного роману, середньовічної містичної фантастики, вестерну. З'явилася "нова журналістика". Ці журналісти пишуть про реальні події, але дозволяють собі" компонувати фактичний матеріал у відповідності зі своїм задумом, як це роблять автори історичних романів. Прикладом можуть бути псевдодокументальні кінострічки Олівера Стоуна.

Постмодерністи, завдяки гіркому історичному досвідові, переконалися у марноті спроб поліпшити світ, втратили ідеологічні ілюзії, вважаючи, що людина позбавлена змоги не лише змінити світ, а й осягнути, систематизувати його, що подія завжди випереджає теорію. Прогрес визнається ними лише ілюзією, з'являється відчуття вичерпності історії, естетики, мистецтва. Реальним вважається варіювання та співіснування усіх (і найдавніших, і новітніх) форм буття.

Принципи повторюваності та сумісності перетворюються на стиль художнього мислення з притаманними йому рисами еклектики, тяжінням до стилізації, цитування, переінакшення, ремінісценції, алюзії. Митець має справу не з "чистим" матеріалом, а з культурно освоєним, адже існування мистецтва у попередніх класичних формах неможливе в постіндустріальному суспільстві з його необмеженим потенціалом серійного відтворення та тиражування.

Енциклопедія літературних напрямків і течій подає наступний список рис постмодернізму:

культ незалежної особистості;

потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого;

прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій;

бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу;

використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя;

зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо);

суміш багатьох традиційних жанрових різновидів;

сюжети творів - це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох;

запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно-композиційному, а й на образному, мовному рівнях;

як правило, у постмодерністському творі присутній образ оповідача;

іронічність та пародійність.

Американський літературознавець Іхаб Хассан відзначає наступні риси:

"невизначеність";

"фрагментарность";

"деканонізація";

"втрата Я";

"іронія";

"гібридизація";

"карнавальність";

"сконструйованість".

Серед перших виразно постмодерністських творів - романи У. Еко "Ім'я троянди" (1980), П. Зюскінда "Запахи" (1985), Д. Апдайка "Версія Роджерса" (1985).

Постмодернізм у сучасній українській літературі виявляється в творчості Ю. Андруховича, Ю. Іздрика, О. Ульяненка, С. Прощока, В. Медведя, О. Забужко та інших.

III. Аналіз ліричного твору

Для аналізу я вирішив взяти твір Райнер Марії Рільке „Осінній день" (Додаток А). Вірш легкий для читання і не містить складних для вловлювання і розуміння багатозначностей, передає звичайну буденність осінньої пори. В цьому творі відображається життя різних не пов'язаних між собою речей, в три етапи. Єдине що їх об'єднує - осінь.

В першій частині описується літня пора близька до закінчення. Цей опис не багатий, що в свою чергу дає читачу свободу на уяву - з повторним читанням уявлю вальні елементи змінюються: міняються місцями, видозмінюються і трохи деформуються в уяві читача.

В другій частині, черпаючи тему природи з першої, увага перекидається на рослинність, з домішками людської діяльності - виноробство. Непомітний поступовий перехід від природних творінь різних рівнів розвитку перетворює небагатослівний вірш в багатотомну збірку думок.

І нарешті остання частина - третя. Так би мовити фінал осіннього дня, розкритий зображенням людського творіння - людини. Найжалюгідніший приклад найдосконалішого творіння на Землі (Бездомний), понівечене душевними негараздами навіяними сіро-жовтою порою року. І як прийнято, залишене в кінці тихеньке місце для надії, надії типу „Все буде гаразд. Життя триватиме. "

На перший погляд всі три частини віршу ледве пов'язані між собою, але якщо вчитатися і уявити прочитане, то можна прослідкувати безпосередній зв'язок - „кінець літа - початок осені - осінь". Всі ці три складові автор поєднує в одному дні. Здавалось би що такий синтез недоречний і нереальний, а все ж таки - можливий.

Висновок

В добу постмодерну діонісизм стає провідною тенденцією в культурі Заходу. Парадоксальним чином він завдячує цьому новітнім технологіям і розвитку засобів масової комунікації. Сучасний діонісизм постає у нових формах та іпостасях, але його філософська сутність залишається незмінною.

Аналітична психологія розкрила психічне підґрунтя існування аполлонічної і діонісійної сторін в культуротворчості. З психологічної точки зору, їх взаємозв'язок розглядається як діалектика індивідуального і архетипового, свідомого і несвідомого, інтровертного і екстравертного. У свою чергу, в структурі діяльності суспільства важливу роль відіграє діалектика нормативної і творчої сторін, яка образно представлена міфологічними постатями античних богів - Аполлона і Діоніса.

Аполлонічні і діонісійні засади в європейській культурі є об'єктивно зумовленими. Правильне розуміння їх співвідношення і взаємодії на кожному конкретно-історичному етапі культурного розвитку суспільства дозволяє не лише адекватно зрозуміти минуле, але й служить для кращої орієнтації в сучасній культурі і ефективного прогнозування її розвитку.

Для постмодернізму характерним є:

переважання в культурі діонісійного хаосу;

в художній творчості домінує діонісизм;

діонісійна естетизація потворного;

відродження ніцшеанства;

діонісійне перемішування реального та ірреального, дійсності та фікції, раціонального та ірраціонального;

створення нових форм і жанрів мистецтва та субкультури, в цілому діонісійних за характером, за допомогою новітніх технологій.

Бібліографічний список

  1. Культурологія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації. - 3-тє видання, виправлене / За заг. ред. проф.В.М. Пічі - Львів: "Магнолія плюс", 2005. - 360 с.

  2. Культурология: Учеб. пособие для вузов. Силичев Д.А. - М.: Издательство "Приор", 1998. - 352 с.

  3. Малюга Ю.Я. Культурология: Учебное пособие. Изд.2-е, доп. и испр. - М., 1988. - 333 с.

  4. Шевнюк О.Л. Культурологія: Навч. посіб. - К.: Знання Прес, 2004, 440 с.

  5. Найкращі твори з російської та зарубіжної літератури. - Донецьк: ВКФ "БАО", 2000. - 528 с.

Додатки

Додаток А

Райнер Марія Рільке

ОСІННІЙ ДЕНЬ

Час, Боже. Безмір літньої пори.

Кинь горню тінь на сонячний годинник,

понад полями вивільни вітри.

Звели плодам зливатися в одно,

дай цим плодам ще дві спекотні днини,

дай стиглости, солодкі крапелини

дай обернути на важке вино.

Бездомний вже не матиме житла.

Самотній завше буде в самотині,

писатиме листи свої осінні,

брестиме там, де жовта кушпела

оповила алеї безгомінні.

Переклад Мойсея Фішбейна

Loading...

 
 

Цікаве