WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Еволюція сфери гостинності міста Києва другої половини XIX - початку XX століття в контексті розвитку українського туризму - Курсова робота

Еволюція сфери гостинності міста Києва другої половини XIX - початку XX століття в контексті розвитку українського туризму - Курсова робота

При готелях існували їдальні, до яких згодом додалися кафе і ресторани. Плата за харчування, як правило, входила до загальної вартості проживання в готелі. Варто відзначити, що у другій половині ХІХ ст. трактирами також називали готелі „низького" розряду і шинки, де обслуговувалися малозабезпечені верстви населення. Але в цей же час відслідковується тенденція зведення трактирів тільки до ролі закладів громадського харчування. Так, у 1893 році Дума прийняла ухвалу, що забороняла мати при трактирах приміщення, готельні номери і кімнати, які закривались зсередини, і навіть мати загальний вхід з мебльованими кімнатами.

В кінці ХІХ – на початку ХХ ст. в Києві налічувалося не менше півсотні ресторанів, кращими серед яких вважалися ресторани при першокласних готелях. В цих ресторанах було передбачено і розважальні заходи: виступи оркестру чи хору і навіть концерти органної музики.

Окрему категорію закладів харчування в Києві становили кафе і кондитерські: наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. їх нараховувалося більше двадцяти. Відвідувачам пропонувалися шоколад, кава, чай, морозиво, прохолодні напої і навіть кефір, а також кондитерські вироби, асортимент яких був дуже широким.

Особливістю цих закладів сфери гостинності було те, що їхніми послугами користувалися не тільки місцеві мешканці, які складали основний контингент відвідувачів, але й приїжджі.

Серед власників закладів сфери гостинності переважали купці. Вони становили близько 90% власників готелів, харчевень, ресторацій. Решту складали поодинокі представники інших соціальних жертв Києва. Так, серед власників готелів міста 1858 року був один селянин (Сичов), власників кондитерських – дворянин (Ільницький), власників харчевень – міщанин (Федоров). У 1859 р. кофейню утримувала дружина колежського регістратора Флорентіна Хоржевська. Частина закладів сфери гостинності з дозволу губернського управління передавалась в оренду, насамперед, це стосувалося управління трактирами. Серед орендарів левову частку знов-таки складали купці, хоча бували і виключення. Так, того ж 1859 року один трактир був переданий в управління селянину Юдіну.

Відкривати заклади гостинності в Києві дозволялося не тільки підданим Російської Імперії, але й іноземцям. Для цього необхідно було подати заяву („прошение") до Київської міської управи разом із довідкою („атестатом") від Київського міського голови про те, що претендент „до суду не притягався", всі повинності сплачував вчасно.

В підрозділі також висвітлено роль, яку відігравав розвиток транспорту і шляхів сполучення у розвитку сфери гостинності міста. Зазначається, що саме Київ у 1892 р. став „батьківщиною" першого електричного трамваю в Російській Імперії і п'ятнадцятим містом у світі, де використовувався електричний трамвай. Крім трамваю, перевезення пасажирів, особливо трансфер від вокзалу до готелів, з 1879 р. здійснювали омнібуси, а до цього – карети, екіпажі. Омнібуси, зазвичай, були приписані до великих готелів, а маршрут пролягав від готелю до вокзалу або річкової пристані і навпаки. Крім омнібусів, поширеним видом транспорту у Києві була конка, перший вагон якої відправився за маршрутом 11 серпня 1891 року. Невдовзі вона була витіснена електричним трамваєм, а згодом з'явився ще один новий вид транспорту – автобус і таксі (автомобілі – таксомери), проте до 1917 року регулярного автобусного сполучення в Києві так і не з'явилося.

У Висновках до розділу підводяться підсумки щодо аналізу розвитку світських закладів гостинності Києва протягом досліджуваного періоду. Зазначається, що цьому процесу сприяло збільшення поїздок з комерційною метою (прообраз ділового туризму) до Києва, зокрема, у зв'язку з щорічним проведенням Контрактового ярмарку, який приваблював не тільки суб'єктів економічної діяльності, а й численних відвідувачів, що вбачали у ньому не стільки комерційний, скільки розважальний захід. Збільшення попиту на послуги закладів сфери гостинності призвів до розвитку мережі готелів, ресторанів, розважальних закладів, їх диференціації за ціною і сервісом. Зростанню кількості світських закладів гостинності міста сприяло і становлення історико-культурного туризму в Україні, який формувався на основі екскурсій і подорожей з пізнавальною метою.

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження:

1. Аналіз історіографії з теми дисертаційного дослідження дозволяє стверджувати про те, що питання розвитку сфери гостинності міста Києва, в тому числі, в контексті становлення і розвитку туризму в Україні, залишається мало дослідженим.

2. Поняття сфери гостинності включає сукупність установ, закладів і організацій, які надають будь-які послуги, що їх потребує подорожуючий, у тому числі турист: розміщення, харчування, рекреації, транспортні послуги тощо. На відміну від цього, заклади гостинності – це установи, які надають подорожуючим і туристам основні послуги, тобто послуги з розміщення і харчування.

Сфера гостинності Києва складалася як сукупність закладів гостинності, що формувалися навколо монастирів і церков, які були центрами православного паломництва і як мережа світських закладів гостинності, що входили до інфраструктури міста.

3. Значення Києва як духовного і релігійного центру православного паломництва посилилося з ХУ ст. у зв'язку з переорієнтацію (внаслідок завоювання Османською імперією територій, на яких розташовані головні святині християнства) основного потоку православних прочан до вітчизняних сакральних центрів, передусім, до Києва, який з важливого пункту на транзитному шляху паломництва перетворився на потужну самоцінну духовно-релігійну атракцію. Це сприяло розвитку мережі закладів гостинності навколо Києво-Печерської Лаври, інших монастирів Києва.

4. Особливістю церковно-монастирських закладів гостинності, які надавали паломникам послуги з тимчасового притулку і харчування, було те, що в своїй діяльності вони виходили з концепції релігійної гостинності, що спиралася на християнські цінності любові до ближнього та співчуття і допомоги стражденним. Тому принциповою відмінністю діяльності була максимальна доступність послуг, які вони надавали прочанам. Виробництво цих послуг забезпечувалось як власними силами ченців та послушників, так і за рахунок благодійності заможних віруючих.

5. У другій половині ХІХ ст. системоутворюючу роль в сфері гостинності Києва відіграють заклади гостинності світського характеру, які завдячують підвищенням свого значення становленню ділового туризму і історико-культурного, який виростає з екскурсійної діяльності, що захопила наприкінці ХІХ ст. значну частину учнівської молоді та інтелігенції. Популярність екскурсій стала наслідком актуалізації інтересу українців до власної історії і культури, що викликало бажання відвідувати пам'ятки культури, які були зосереджені передовсім у Києві і перетворювало місто на потужну соціокультурну атракцію.

Розвиток міста як потужного ділового центру українських територій, що входили до складу Російської Імперії (промислового, фінансового, торгівельного) сприяв масовим відвідуванням Києва. Поширення поїздок з комерційною метою призвело до формування ділового туризму, який можна вважати одним з перших видів туризму, що інституалізувався в Україні. Діловий туризм став суттєвим фактором, який позитивно вплинув на розвиток сфери гостинності міста. Так, під час проведення щорічного Контрактового ярмарку міські готелі встановлювали плату за користування послугами, що ними надавалися, вдвічі вищу, ніж зазвичай. Це зумовлювалося напливом гостей міста, серед яких були не тільки безпосередні учасники ярмарку, але й чимала кількість відвідувачів, що бажали гарно провести час, адже ярмарок супроводжувався численними розважальними і культурними заходами. Тому своє фінансове становище покращували не тільки готелі та заклади харчування, але й вся сфера гостинності Києва: театри, інші розважальні установи.

6. За період другої половини ХІХ – початку ХХ ст. в Києві відбувається інтенсивний розвиток сфери гостинності, зокрема, закладів тимчасового розміщення і харчування. Цей процес мав виключно поступальний характер і в кількісному і в якісному відношенні: зростала кількість закладів, що надавала основні послуги з розміщення і харчування, відбувалася їх диференціація за ціновою політикою, набором послуг, які ними надавалися, просторовим розташуванням, контролем за рівнем сервісу, принципами кадрової політики і менеджменту. Важливе місце у цій сфері належало транспортній інфраструктурі міста і шляхам сполучення, адже поширення залізничних подорожей з другої половини ХІХ ст. суттєво вплинуло на кількість подорожуючих до Києва, а, отже, і на розвиток його сфери гостинності. Остання розширювалася і за рахунок дозвіллєвих закладів, мережа яких збільшувалася, у тому числі, внаслідок відвідувань екскурсантами і туристами.

Loading...

 
 

Цікаве