WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Еволюція сфери гостинності міста Києва другої половини XIX - початку XX століття в контексті розвитку українського туризму - Курсова робота

Еволюція сфери гостинності міста Києва другої половини XIX - початку XX століття в контексті розвитку українського туризму - Курсова робота

Функціонування готелів при монастирях і в Лаврі забезпечувалося в основному силами послушників і ченців. Суттєву допомогу складали благодійні пожертвування заможних віруючих. Частина монастирів мала власні підсобні господарства, сільськогосподарська продукція яких потрапляла до столу не тільки монастирської братії, а й „странноприйомних" закладів.

На відміну від деяких світських закладів гостинності церковно-монастирські відрізнялися не тільки доступністю послуг для прочан, але й доволі високим санітарно-гігієнічним рівнем, чистотою, охайністю. Тим, хто зупинявся в церковно-монастирських готелях, видавалася чиста білизна. Підтримувався чіткий розпорядок дня.

У Висновках до розділу зазначається, що прийом паломників в Києві здійснювався у специфічній формі гостинності, яку можна визначити як релігійну, тобто засновану на духовних цінностях, що їх сповідує християнство і які проявляються у співчутті, допомозі і передбачають максимально позбавлене комерціалізації надання послуг гостинності: тимчасового притулку, харчування, а в разі необхідності – медичної допомоги. Церковно-монастирські готелі і їдальні становили потужну і водночас автономну складову сфери гостинності Києва і характеризувалися доволі високим організаційно-управлінським рівнем.

Розділ третій „Становлення ділового і історико-культурного туризму в Україні та еволюція світської гостинності у другій половині ХІХ – початку ХХ ст." присвячений дослідженню розвитку складових сфери гостинності міста Києва, що відбувався під впливом формування нових видів масових подорожей світського характеру, які набувають ознак туристичних.

У підрозділі 3.1. „Вплив Києва як ділового і культурного центру на формування ділового і історико-культурного туризму в Україні" зазначається, що Київ був центром не тільки релігійної, але й світської культури, ділового життя. Сприяло цьому перетворення його на губернське місто і центр Київського генерал-губернаторства, адже цей статус спонукав до розвитку всієї інфраструктури міста, у тому числі й таких її складових, що складали сферу гостинності. Потужний поштовх розвитку закладів гостинності надало переведення у 1797 році Контрактового ярмарку з Дубна до Києва, який і став в подальшому постійним містом проведення цього заходу. У другій половині XІХ століття в зв'язку з розвитком промисловості ріст міста продовжувався. Цьому, зокрема, сприяло будівництво промислових підприємств. З поміж фабрик і заводів, що обробляли продукти рослинного походження, перше місце належало цукрово-рафінадному заводу Київського Товариства, заснованого 1868 року в Деміївці. Завод виробляв щорічно до 900.000 пудів рафінаду. В місті розташовувалися численні мукомельні заводи, тютюнові фабрики, дріжджові заводи. Останні забезпечували дріжджами весь південь Росії. Так, з Києва Південно-західними залізницями щодня відправлялося від 250 до 300 і навіть до 400 пудів дріжджів. Потужним споживачем цієї ж продукції було пивоварне виробництво, яке бурхливими темпами розвивалося наприкінці ХІХ ст. Серед пивоварних заводів вирізнявся завод, що належав Південноросійському акціонерному товариству, організованому в січні 1896 року. Товариству належали три пивоварні заводи в Києві, Одесі і Миколаєві, для придбання яких була витрачена значна частка основного капіталу товариства в 1.000.000 руб. На той час заводи варили до 500000 відер пива на рік. У місті та його околицях налічувалося 43 цегляних заводів з обігом понад 500.000 руб. Швидкими темпами розвивалося машинобудівне виробництво, тісно пов'язане з буряково-цукровою промисловістю. Обробкою продуктів тваринного походження займалися шкіряні заводи (яких нараховувалося сім). У 1896 році у Києві налічувалося понад 150 фабрик і заводів.

Потужний поштовх розвитку міста та його інфраструктури дало відкриття регулярного залізничного сполучення. Це прискорило вантажообіг між підприємствами Києва і регіонами не тільки України, а й всієї Російської Імперії (так, Україна, була фактично „цукровою житницєю" Імперії), а також сприяло інтенсифікації ділових поїздок тогочасних бізнесменів у професійних справах.

Всі ці процеси позитивно вплинули і на розвиток сфери гостинності Києва. Так, наприклад, під час Контрактового ярмарку, який щорічно проводився в Києві у лютому, міські готелі вдвічі підвищували плату за послуги, що ними надавалися. Це було пов'язано з великим напливом гостей міста, внаслідок чого попит на тимчасове житло різко збільшувався. Були повністю завантажені не тільки готелі, але й так звані мебльовані кімнати. Піднімали ціни на свої послуги і інші заклади, що могли надавати послуги з тимчасового розміщення. Звісно, послугами закладів розміщення такого рівня користувалися не стільки ділові люди, які могли дозволити собі зупинитися у престижних готелях, а й численні гості міста, що прагнули непогано провести час у Києві, адже протягом проведення Контрактового ярмарку користувалися підвищеним попитом і послуги розважальних закладів.

Після реформи 1861 року, що скасувала кріпосне право, відбулися зміни й у культурному житті Києва. У наступні 40 років кількість навчальних закладів зросла з 38 до 152, число студентів і учнів у них збільшилося з 5 тис. 460 чоловік до 22 тисяч. В цей час у Києві були створені кілька наукових товариств природничого і гуманітарного профілю: Товариство натуралістів (1869 рік), Історичне суспільство Нестора-літописця (1873 рік). У 1863 році було організовано Київське відділення Російського музичного суспільства, відкрилися Російська опера (1867 рік), Музичне училище (1868 рік), Художня школа М.І. Мурашко (1875 рік). У 70-х роках розпочався потужний український театральний рух, чому сприяв дозвіл давати українські вистави у Києві приватним гурткам.

Багата культурна, у тому числі, архітектурно-історична спадщина Києва у зв'язку з інтересом до власної історії приваблювала багатьох представників української інтелігенції та спонукала до відвідування міста. Важливим чинником перетворення Києва на привабливий центр туристичних відвідувань став розвиток освіти і мережі освітянських закладів. Цей чинник сприяв зацікавленості широких верств учнів і педагогічної інтелігенції вітчизняною історією, природою, культурою і навіть розвитком промисловості. Подорожі з подібною метою оформилися у так званий „краєзнавчий туризм", який став третім після паломництва і ділового туризму видом туризму, що інституалізувався в Україні наприкінці ХІХ ст. Цей вид туризму виростає з екскурсій з пізнавальною метою, коли виходить за певні часові та просторові рамки (туризмом вважається подорож в оздоровчих, пізна-вальних або професійно-ділових цілях, яка триває понад 24 години) і становить прообраз сучасного історико-культурного туризму.

У підрозділі 3.2. "Мережа світських закладів гостинності як складова сфери гостинності Києва" розглянуто типи закладів, які надавали притулок прибулим до Києва та відстежено зміни їх кількісних та якісних характеристик. Однією з поширених на початок 60-років ХІХ ст. форм світських закладів тимчасового розміщення в Україні були гостинні, або постоялі чи заїжджі двори. Вони вели свій родовід ще з часів Київської Русі. Щодо готелів міста, то їх розвиток прискорився з відкриттям регулярних залізничних рейсів. Так, 1880 року у Києві нараховувалося 15 готелів, а на початку ХХ ст. вже 64. Виділялися суперзіркові готелі, готелі другого класу, мебльовані кімнати. Серед найбільш престижних були: готель „Європейський", „Гранд-отель", „Hotel de France", „Континенталь" та ін. Ці заклади були одними з перших, в яких впроваджувалися технічні новинки: електрика, телефони, гаряче водопостачання, що давало можливість приймати ванни. На жаль, більшість готелів Києва не збереглися після Жовтневої революції: вони були перепрофільовані або ж зруйновані. Під час роботи з архівними матеріалами, дисертантом виявлено імена власників деяких готелів, досліджено цінову політику готельних закладів, асортимент послуг, що ними надавалися, а також вимоги до якості послуг і кадровий склад обслуговуючого персоналу.

Окрему групи складали так звані „доходні будинки", кімнати в яких здавалися в оренду. І хоча знімати їх могли й місцеві мешканці, вони також залучалися до надання тимчасових послуг прибулим до міста. Після революції всі вони були конфісковані і вилучені зі сфери гостинності, оскільки їх було передано до житлового фонду міста або просто зруйновано.

У підрозділі також розглядаються заклади харчування як складова сфери гостинності Києва, виділяються такі установи, як ресторани, кафе, кондитерські, харчевні і трактири.Найбільш ранніми формами цих закладів, поширеними у Києві, були трактири і харчевні. Київські трактири надавали не тільки основні послуги – харчування та розміщення, але й додаткові: розважальні і рекреаційні. В них можна було не тільки поїсти, а й потанцювати, послухати музику, подивитися на виступи артистів.

Loading...

 
 

Цікаве