WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Характеристика головних рис літературного імпресіонізму на прикладі творчості Поля Верлена - Курсова робота

Характеристика головних рис літературного імпресіонізму на прикладі творчості Поля Верлена - Курсова робота

Твори Дебюссі за життя митця завжди викликали ажіотаж і полеміку, проте він визнавав у музиці тільки одного законодавця – "слух", єдине правило – "задоволення". Музичні ідеї видатного французького імпресіоніста надихали художню фантазію багатьох композиторів ХХ століття. Ідеї і стиль імпресіонізму справили значний вплив на творчість українського композитора, що тривалий час жив у Франції – Федора Акименка.

В літературі імпресіонізм не являв собою цілісного напрямку – як стильова особливість, прагнення передати миттєві враження, імпресіонізм притаманний творам літераторів різноманітних напрямків. Шанувальниками розтягнутих і глибоких психологічних досліджень були брати Гонкури, К.Гамсун (роман "Голод"); "в потік свідомості" перетворюється аналіз спогадів в епопеї Марселя Пруста "В пошуках втраченого часу". [3, c.260]

Імпресіонізм поширив діапазон нашого світогляду. В серії відомих парадоксів Уайльда міститься заява про те, що "від імпресіоністів ми запозичили ці дивовижні бурі тумани". І взагалі, "дивовижна зміна, що відбулась за останні десять років в кліматі Лондона, безперечно, відбулась завдяки цій своєрідній школі мистецтва", тобто завдяки імпресіоністам. [7, c.76]

В поезії імпресіонізм зімкнувся із символізмом. Імпресіонізм в поезії – це тонкі спостереження і описи з використанням чисто живописних засобів, але в ніжних пастельних тонах, притаманних неокласицизму (модерну), а також прийоми тонкого асоціативного звукозапису, притаманні творчості П.Верлена і його послідовникам. Наприклад. У К. Бальмонта:

Полночной порою в болотной глуши

Чуть слышно, бесшумно шуршат камыши.

Полночной порой камыши шелестят.

В них жабы гнездяться, в них змеи свистят. [ 9, c.260]

Але при спробах акцентувати надто сильні відчуття поет переходить вже до суб'єктивного накалу емоцій, що притаманно вже експресіонізму.

Одним із видатних представників імпресіонізму в поезії був французький поет Поль Верлен. Ще за життя поета називали "співцем занепаду і туги". В його творчості з граничною відвертістю і повнотою виражене гостре відчуття трагізму життя, почуття розчарованості, втоми, безвиході. [2, c.106]

Свою літературну діяльність Верлен починає в традиціях романтизму, парнаської школи і Бодлера. Уже в ранніх віршах Верлена виявляється глибока своєрідність бачення світу, основу якого складає інтуїтивне розуміння того, що "поет усередині", угадується прагнення поета змити враження від дійсності з образами душевних станів, виникає неповторна мелодія верленівської строфи, яка передує майбутній імпресіоністичній ліриці. [2, c.106]

Верлен – неперевершений майстер напівтонів, нюансів, майже невловимих чуттєвих образів. Для його поезії характерні симфонізм, віртуозна ритміка і мелодіка. Близька до сугестії імпресіоністичність подій Верлена, в якій головну увагу приділено зображенню особистих вражень, мінливих відчуттів та переживань. Фіксація почуттів у творчості письменника нагадує окремі штрихи на малярських полотнах імпресіоністів, які самі по собі не сприймаються, але, зливаючись в один малюнок, створюють певний настрій.

Поезія Верлена імпресіоністична, оскільки автора полонить стихія миттєвих вражень,порушуючи межу між суб'єктивним і об'єктивним, тілом і душею, піднесеним і буденним. [5, c.235]

Програмним твором Верлена став вірш "Поетичне мистецтво", в ньому сформульована програма імпресіонізму. "Найперше – музика у слові!"

"Люби відтінок і півтони, не барву – барви нам ворожі...", "Хребет риториці скрути та ще як слід приборкай рими." Ці та інші заклики поета звучать як лаконічні і точні лозунги імпресіонізму.

Про що б не писав Верлен, все пронизане його меланхолією, незрозумілою печаллю. Погляд Верлена на світ нагадує пейзажі художників – імпресіоністів.

Найкращою поетичною книгою Верлена стала "Романси без слів". Збірка складеться із "співзвучній", тобто емоційних замальовок, фрагментів, мотивів, мелодій, які збираються разом в симфонію слова. Один із найвідоміших віршів "Так тихо серце плаче..." Сум передається образом дощу, а дощ, що поливає місто, проникає в душу поета. [7, c.77]

Так тихо серце плаче,

Як дощ шумить над містом.

Нема причин неначе,

А серце ревно плаче!

Існування речей для Верлена важливе лише в тому сенсі, в якому він їх одухотворяє, - в настрої. Він любить зображувати дощ, тумани, вечірні сутінки.

О, ніжно як шумить

Дощ по дахах, по листю!

У цю тужливу мить

Як солодко шумить!

Рядки вірша проникнуті невиразною тугою. У вірші немає подій. Навіть так часто оспівана Верленом природа, імпресіоністські пейзажі віршів, по суті, пейзажі душі поета. Сам світ уподібнюється до пристрастей і страждань поета. Часто його авторське "я" відходить на другий план, Верлен споглядає свої почуття. [7, c.77]

Відкіль цей плач, не знати,

В осиротілім серце?

Ні заради, ні утрати, -

Відкіль журба, не знати.

Творчість Верлена лірична, тому що їй притаманна емоційність, тонке зображення почуттів та роздумів людини, сам автор виступає ліричним героєм, який веде ліричний монолог, в якому світ представлений через призму його власних, насичених емоціями спостережень

Найтяжчій, певне, сум –

Без гніву, без любові,

Без ревнощів, без дум –

Такий нестерпний сум.

Значення поетичної діяльності Верлена полягає передусім у розкритті нових і розвитку засобів відтворення найтонших психологічних переживань. [5, c.236]

Заключна частина

Виходячи з вищезазначеного можна зробити наступні висновки.

В ХІХ ст.. в мистецтві відбувалися серйозні зміни. Для багатьох його діячів реалістичний напрямок перестає бути еталоном,і в принципі заперечується саме реалістичне бачення світу. Художники втомились від вимог об'єктивності та типізації. Народжується нова суб'єктивна реальність. Важливо не те, як всі бачать світ,а те, як я його бачу, бачиш ти, бачить він. На цій хвилі формується імпресіонізм – художньо-стильовий напрям в мистецтві і літературі.

Принципи імпресіонізму влучно висловлені самими імпресіоністами – письменниками і художниками: "басити, відчувати, виражати – в цьому все мистецтво", "я пишу те, що зараз відчуваю", "без жодної думки", "все в свідомості", "ми замкнуті в самих собі". [7, c.77].

Риси імпресіонізму є і в живописі, і в музиці, і в літературі. Цьому стилю притаманні специфічні прийоми і методи. Головним кредо імпресіоністів стали слова Каміля Піссарро: "Я пишу те, що зараз відчуваю". [7, c.45].

Імпресіонізм в літературі мав певні особливості. Він не являв собою цілісного напрямку. В поезії імпресіонізм зімкнувся з символізмом. Поетичним творам імпресіоністів притаманна глибока ліричність, навіть туга, сум, біль. Автор часто сам виступає в образі ліричного героя. Імпресіонізм впливав і на критику мистецтва, розкрив значення емоції в художньому сприйнятті і естетичних оцінках. Критик А.Франс визначав: "Це той, хто розповідає про подорожі своєї душі серед шедеврів." Критик – художник; не істина, а прекрасне цікавить його, і зайнятий він "творінням". [7, c. 77]. Творчі пошуки імпресіоністів Франції вплинули на живопис багатьох країн Європи і Америки, а також Росії (І.Е.Грабарь, К.Ф.Юон). Імпресіонізм мав послідовників в скульптурі Франції , Італії, Росії (О.Роден, П.Трубецький), вплинув на розвиток музики і літератури. Він розширив діапазони нашого бачення. Творчість імпресіоністів визначила межу між новим і новітнім мистецтвом. Історія імпресіонізму порівняно короткочасна – всього 12 років, але головні риси імпресіонізму дістали свій розвиток в постімпресіонізмі. [8, c.219].

Література

  1. Андреев Л. Импрессионизм. – М.1980.

  2. Вивчення зарубіжної літератури. В.О. Мухін. Харків: Вид. "Ранок", "Веста". 2002.-139с.

  3. В.С. Полікарпов. Лекції з історії світової культури. Навч. посібник. Київ. "Знання". 2002.-359с.

  4. Естетика. Навч. видання. За ред. доктора філософських наук професора Л.Т. Левчук, Київ. "Вища школа" 1997.

  5. Зарубіжна література ХІХ ст. 10 кл.. Посібник за ред. Ніколаєнко О.М., Мацапури В.І., Хоменко Н.В., Київ: "Академія" - 1999р.

  6. Костеневич А.Т. От Моне до Пикассо. Франц. живопись второй половины ХІХ – начала ХХ в. в Эрмитаже.: Л. 1989.

  7. Львова Е.П., Сарабьянов Д.В., Борисова Е.А., Фомин Н.Н., Березин В.В., Кабакова Е.П., Некрасова Л.М. Мировая художественная культура. ХІХ век. Изобразительное искусство, музыка и театр (+CD). СПБ.: Питер, 2007. – 464с.

8. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій: Київ: ЦУЛ. 2002 – 508с.

9. Художня культура світу. Європейський культурний регіон. Н.Є. Миропольська, Е.В. Бєлкіна, Л.М. Масол, О.І. Оніщенко.: Київ. "Вища школа".- 2007.- 191с.

10. Ю.Я. Малюга. Культурология. Учебное пособие. Москва. ИНФФА – М, 1998.-278с.

Loading...

 
 

Цікаве