WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Нотні колекції бібліотеки Львівської національної музичної академії ім. М.В. Лисенка у світлі історико-культурного процесу краю - Курсова робота

Нотні колекції бібліотеки Львівської національної музичної академії ім. М.В. Лисенка у світлі історико-культурного процесу краю - Курсова робота

1.3. Нотографія, де йдеться про виявлені рідкісні нотографічні видання і ретроспективні каталоги, які є унікальною ділянкою для дослідження виконавського репертуару і нотовидавничої справи Галичини.

Розділ 2. Витоки колекціонування нот у Львові. Розглядаються сприятливі обставини для виникнення розгалуженої мережі нотних бібліотек у Львові: розвиток багатоконфесійної церковної музики, вплив діяльності Й. Медеріч-Галлюса, Й. Башни, Ю. Ельснера, К. Ліпінського, Й. Кесслєра, І. Шуппапнціга, Я. Рукгабера, Ф.К. Моцарта на укладання нотних зібрань, відкриття музичних навчальних закладів, друкарень, театру, поширенні періодичних нотних видань, театральних та мистецьких журналів, гастролі видатних музикантів, виникнення приватних музичних бібліотек в маєтках аристократичних родин міста, вказується на роль М. Вербицького та І. Лаврівського в становленні української професійної музики та укладанні репертуару українських авторів.

Розглядаються принципи укладання колекцій, що формували концертно-театральний і навчальний репертуар. Відзначається вплив особистих контактів колекціонерів із музикантами інших країн, про що свідчать автографи та дарчі написи на нотах. Відображаючи найширші в хронологічному та географічному аспектах зацікавлення музичних товариств, колекції акцентують увагу на композиторському доробку регіону Галичини.

Розділ 3. З історії бібліотеки ЛНМА ім. М.В. Лисенка складається з трьох підрозділів.

3.1 Створення бібліотеки ЛДМА ім. М.В. Лисенкаприсвячений розгляду кола питань, пов`язаних з формуванням фондів її бібліотеки на базі об`єднання матеріальних баз бібліотек львівських інституцій, музичних шкіл, книгарень минулого та власних бібліотек.

3.2 Акції вилучення видань з фонду бібліотеки. На підставі аналізу архівних бібліотечних документів (річних звітів, Наказів і списків Головліту та Облліту 1948-1983 рр., актів списання літератури, протоколів засідання Бібліотечної ради) досліджено, що колекції зазнали значних втрат не лише через природне фізичне зношення, але й, особливо, через політичні та соціальні причини. Зневажливе ставлення до пам'яток національної музичної культури, послідовне нав`язування переконання у меншовартісності української культурної спадщини стало результатом вилучення наказами Головліту під гаслами "шкідлива", "націоналістична", "фашистська", "формалістична" десятків тисяч творів українських композиторів, серед яких – рукописи В. Барвінського та безцінна документація ГМТ-ПМТ.

3.3 Перші бібліотекарі ЛДК ім. М.В. Лисенка. Досліджено діяльність перших завідувачів та бібліографів бібліотеки – З. Попеля, Я. Колодій та А. Струтинської, висвітлено їх наукові здобутки, визначено роль у становленні українського бібліотекознавства та бібліографії.

Розділ 4. Основні колекції бібліотеки ЛНМА ім. М.В. Лисенка складається з шести підрозділів, у яких досліджуються основні з цих колекцій.

4.1 Колекція автографів охоплює понад 600 імен композиторів та виконавців. Вона є важливим джерелом для дослідження музичного життя Львова. Зібрані датовані автографи охоплюють період 1826 – 1939 р. Серед недатованих виявлено ще давніші, які встановлюються, спираючись на хронологію життя композиторів та виконавців (Карла Стаміца, Леонардо Лєо). Колекція має велику історичну науково-музичну цінність, подає об`ємний інформативний матеріал про концертне життя і музичні контакти міста, доповнює характеристики видатних музичних особистостей, встановлює маловідомі імена виконавців та композиторів.

Виділено групи: автографи особистих нотних бібліотек, які опосередковано висвітлюють особи збирачів нот; автографи, що уточнюють відомості про концертно-виконавське життя Львова. Ідентифіковано як автографи рукописні копії німецьких та львівських переписувальників.

4.2 Колекція ранніх церковних видань XVI-XVIII ст. Її складають збірки церковних наспівів та навчальні посібники для семінарій при монастирях різних єпархій Львова. Ця унікальна колекція містить старовинні фоліанти, які є ранніми друкованими церковними виданнями, що свідчать про розвиненість музичної науки при львівських монастирях. Серед віднайдених восьми церковних фоліантів досліджено: з кириличних видань – Ірмологіон почаївського друку (1762); латиничних – Додатки до ритуальних церемоній (1591), Катехизис, або наукові зауваження (1598), Вівтарна книга ритуалів (1634), Перша спроба музичного хоралу для римо-католицької церкви (1761). У роботі розглянуті структура та особливості книг. Аргументується необхідність їх вивчення для актуалізації сучасних потреб відродження і популяризації давньої церковної музики. Розглядається збережений рукопис праці І. Біликовського "Пояснення Ірмологіону" 1919 року.

4.3 Колекції нот з львівських книгарень кінця XVIII – початку ХХ ст.

Проникнення музичного мистецтва у широкі кола населення, збільшення кількості симфонічних оркестрів та оперних постановок, відкриття музичних навчальних закладів і пов'язана із цим диференціація музичної педагогіки у самостійну галузь, вимагали від видавців інтенсифікації музично-видавничої справи. На основі зібраних у бібліотеці нот з львівських книгарень періоду 1785-1939 рр. розглянуті особливості нотовидавничої діяльності та роль видавців у постачанні нотами бібліотек, досліджуються індивідуальні ініціативи: К. Вільду належало головне право на постачання бібліотеки ім. Оссолінських і ГМТ, видання перекладів сучасних німецьких підручників. Б. Яблонський вперше видав праці з української фольклористики.В. Губринович розробляє нову цінову та рекламну політику, публікує нотовидавничі каталоги. Зейфарт і Чайковський, видаючи суто музичну літературу і досягши у цьому монополізму, заснували випозичальню музичних інструментів. Г. Альтенберг запроваджує художнє оформлення нотних видань у Галичині. Б. Полонєцький вперше звертає увагу на сучасні течії в музиці – модернізм, авангардизм, символізм.

Досліджено, що всупереч залежності книгарів від впливу австрійської або польської національних громад у їх видавничій та розповсюджувальній діяльності, українська тема знайшла cвій яскравий відбиток.

4.4 Колекції інституцій.

4.4.1 Колекція Товариства Св. Цецилії (1826-1829). У цьому підрозділі йдеться про віднайдення частки колекції Ф.К. Моцарта, з іменем якого у Львові пов'язаний вибух професійного концертного життя. Колекцію складають ноти, які залишилися у Львові зі створеного ним Товариства Св. Цецилії. Ідентифіковано належність знайдених нот до Товариства, простежено форми побутування музики Ф.К. та В.А. Моцартів у нашому краї, визначено роль родини Л. Бароні Кавалькабо у збиранні колекції, шляхи надходжень першодруків творів Моцартів до бібліотеки ЛНМА ім. М.В. Лисенка.

4.4.2 Колекція Галицького (Польського Музичного Товариства (1838-1939). Роль ГМТ є найзначнішою для музичного життя Львова всього ХІХ ст., для розквіту концертного життя і розвитку професійної музичної освіти. Бібліотека Товариства налічувала десятки тисяч нот, понад 9 тисяч з яких виявлено у бібліотеці ЛНМА. Колекція укладалася протягом ста років, є найоб`ємнішою і багатоскладовою. Спираючись на знайдені штампи, її систематизовано за такими складовими: безпосередньо колекція Товариства, увійшовші до неї бібліотеки інших інституцій (Спілки "Правління чоловічого хору при ГМТ", консерваторій ГМТ і ПМТ, музичних шкіл ім. І. Падеревського та М. Солтиса), зібрання окремих збирачів (персональні колекції педагогів – К. Мікулі, В. Вшелячинсько, А. і М. Солтисів, К. Тарнавської, Б. Франке, М. Щупачкевич, Г. Оттавової, Р. Орленка-Прокоповича, А. Нєментовської, ін). Крім цих основних складових виявлено фрагменти колекцій Карла Ріхтера, Сапєги з Красічина, Товариства Приятелів музики. До колекції увійшли друковані твори, рукописні копії та рукописи. Рукописні копії складають понад ⅓ із загальної кількості нот. Ідентифіковано праці європейських професійних переписувальників: Ю. Ельснітца, Л. Кокнена, Я. Зібера, Я. Зігмунта, Я. Пачека, Й. Боніфаця Фродля, Ф. Молітора та рукописні копії, виконані членами ГМТ – Я. Рукгабера, К. Ліпінського, К. Мікулі, С. Бурси, А. Рідера, Я. Кохановського. Ідентифіковано 26 рукописів: Я. Рукгабера, К. Мікулі, Я. Ярмусєвича, Т. Тітца, В. Совінського, А. Вронського, А. Кальдара, З. Носковського, З. Зєлєнєвича, М. Карловича, Ю. Хоміньського. Серед друкованих творів досліджено першодруки та прижиттєві видання 1743-1949 рр., рідкісні редакції та бібліографічні цікавинки. Вагомим додатком до нотної колекції є віднайдений 21 лист музикантів (серед них – Н. Бєрнацького, Ю. Стаженьського, С. Невядомського, А. Хибінського) до правління ГМТ періоду 1859-1920 рр.

Loading...

 
 

Цікаве