WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Десятинна церква – минуле, сьогодення і можливе майбутнє - Курсова робота

Десятинна церква – минуле, сьогодення і можливе майбутнє - Курсова робота

Історик-публіцист Богдан Сушинський теж підтримує ідею відродження. В одній з своїх публікацій він риторично запитує, мовляв, хто тепер хвалиться татаро-монгольськими руїнами в центрі європейської столиці?Ми ж восьме століття водимо туристів по центру столиці, колись могутньої держави, зародка всього слов'янського світу, і плачемося: оце, бачте, церковка в нас тут була...

Доктор богословських наук, доктор філософських наук, доктор мистецтвознавства Дмитро Степовик не раз у газетах і в радіопрограмах озвучував свою позицію. Професор вважає, що якби сучасні апологети автентичних руїн жили у XVII столітті, вони, напевно, розіп'яли гетьмана Івана Мазепу за те, що він "зодягнув" чимало храмів візантійсько-українського стилю у барокові шати! Нехай би Софія Київська стояла такою, якою залишили її після грабунку ординці-монголи... (Нагадаю, що після Батиєвого набігу від Софійського собору залишилася лише одна стіна з зображенням Богоматері-Оранти з піднятими до неба руками. З того часу в Києві живе легенда, що поки Матір Божа не опускає молитовно піднятих рук – доти Вкраїні – бути. Авт.)

Оглядач газети "День" Клара Ґудзик теж підтримує ідею відбудови. Вона пише, що якби людство так цінувало історичні руїни, як це роблять деякі українські вчені, всі міста і містечка на землі прикрашалися б сьогодні тільки руїнами. У Варшаві не було б Старого міста, у Лондоні – собору Петра і Павла, у Санки-Петербурзі – Бурштинової кімнати. Не кажучи вже про Успенський собор, відбудований за допомогою сучасної техніки та сучасних матеріалів. [44]

Прихильники відбудови наголошують, що за несамовитим запереченням відбудови стоять не тільки турботи про збереження автентичних фундаментів. Архієпископ Дмитро (Рудюк) (УПЦ КП) переконаний, що найгучніше проти відбудови Десятинної виступають ті, хто заперечує будь-яку історичну спадковість і неперервність української історії, хто запевняє, що нічого спільного Київська Русь з Україною козацьких часів і, тим більше, з нашим сьогоденням, не має. Тому й висуваються аргументи про неможливість відтворення пам'ятки із-за відсутності фіксаційної документації і точних даних про її первинний вигляд. Але ж і Петро Могила не мав документації, але відроджував.

На аргумент про збереження історичних фундаментів прихильники відбудови відповідають так. Професор Дмитро Степовик пропонує законсервувати їх і відкрити для огляду, як це зробили у відбудованому Володимирському соборі. У новому храмі пропонується створити музей Десятинної церкви з експозицією архітектурних знахідок. А також відновити символічні гроби князя Володимира і княгині Ольги.

До речі, особливо активні протести лунають проти відновлення храму саме в самобутньому візантійсько-українському стилі (Це стиль Богородиці Пирогощі в Києві, Спаського і Борисо-Глібського собору в Чернігові, Успенського собору у Володимиро-Волинському тощо). І майже ніхто не звертає уваги на численні однотипні церковні споруди сучасної забудови в столиці, стиль яких не піддається ідентифікації. [45]

8.3 Ймовірність вирішення питання без громадського обговорення

Не так давно поряд з археологічними розкопками без жодних дозволів з боку столичної влади якось дуже швидко виросла добротна приземкувата капличка на кам'яному підмурівку. Це "застовпила" місце парафія Української православної церкви Московського патріархату. ЇЇ священики і парафіяни не надто охоче відповідають на запитання про історію і можливе майбутнє Десятинної. Але заклопотаний батюшка, відмовившись назватися, все ж сказав, що їх цілком влаштує відбудова церкви у тому вигляді, в якому вона була до 1936 року. Тобто Московський патріархат, швидше за все, автентичністю стародавнього храму перейматися не буде, його цілковито влаштує Аннєнковська "ступа". Головне – надзвичайно вдале розташування храму. Адже жоден український чи іноземний турист не пройде мимо Андріївського узвозу з його сувенірним клондайком!

Власне кажучи, саме після будівництва цієї каплиці дискусія про майбутнє Десятинної стала набирати нових обрисів. Все тихіше ставиться питання "відбудовувати чи ні?", все більше (але якось кулуарно) розгортається боротьба – в чиїй юрисдикції (УПЦ КП чи УПЦ МП) відбудовувати храм? Складається враження, що чим менше це питання обговорюватиметься громадськістю – тим швидше воно буде вирішене "в закритому режимі". Ну справді – передала ж Київрада Києво-Печерській лаврі (Московський Патріархат) церкву Спаса на Берестові! І це незважаючи на численні протести громадськості і на те, що храм Спаса на Берестові будувався як усипальниця Мономаховичів і ніколи лаврі не належав...

9. Висновки

Отже, як показало дослідження історії Десятинної, ця церква відіграла велику роль у справі утвердження національно-культурних традицій українського народу і є символом древньої української державності. Вона стала зразком для будівництва древніх українських храмів, у її стінах започатковувалося літописання, проходили "дипломатичні" прийоми. Десятинна – вірогідне місце поховання князя Володимира і княгині Ольги. ЇЇ культурні і духовні скарби (ікони, книги та коштовні чаші для богослужінь) були безцінними.

У час монголо-татарської навали Десятинна стала останнім оплотом киян, а після падіння – великою братською могилою.

Майбутнє Десятинної церкви є невизначеним. Полеміка навколо її відбудови на шпальтах газет поки що стихла, і залишається велика загроза непублічного, "кулуарного" вирішення питання про її відбудову і конфесійну "приналежність". На жаль, вирішальне значення в цьому питанні можуть мати не аргументи науковців, а політичні впливи і симпатії у владі Києва і держави.

На мою думку, краще б над фундаментами Десятинної сяяли світлові контури, аніж розгорнулася жвава торгівля брошурками антиукраїнського спрямування в храмі сумнівної архітектурної цінності, який, до того ж, належав би церкві іншої держави...

Використана література

1. Літопис Руський. За Іпатіївським списком. Переклав Леонід Махновець. – К., 1989. – С. 67. ( всього 591+ XVI стор.)

2. Визначні пам'ятки Києва. Енциклопедичний довідник. – К., Фенікс, 2005. - С. 198.

3. Голубинський Е. История Русской Церкви. Т.1. – М., 1997. – С. -181.

4. Літопис Руський. - С. 70.

5. Димитрій Рудюк, архієпископ. Мати церков руських. – К., 2005. – С. 13. (всього 107 стор.)

6. Филарет Гумилевский, архиепископ. История Русской Церкви. – М., 2001. – С. 75.

7. Визначні пам'ятки Києва. Енциклопедичний довідник. - С. 199.

8. Визначні пам'ятки Києва. Енциклопедичний довідник. - С. 199.

9. Визначні пам'ятки Києва. Енциклопедичний довідник. – С. 200.

10. Юрій Олійник. Право на руїни// Дзеркало тижня, 2005. - № 15-16.

11. Никитенко Н.Н. Русь и Византия в монументальном комплексе Софии Киевской. – К., 2004. – С. 56-58.

12. Макаров. А. Малая энциклопедия Киевской старины. – К., 2002. – С. 131-132.

13. Макаров. А. Вказана праця. – С. 145.

14. Макаров А. Вказана праця. – С. 94.

15. Літопис Руський. – С. 208.

16. Ричка В. Княгиня Ольга. – К., Видавничий Дім Альтернативи, 2004. – С. 207-211. (всього 335 стор.)

17. Літопис Руський. – С. 94.

18. Літопис Руський. - С. 246.

19. Літопис Руський. – С. 300, 302.

20. Толочко П. Русские летописи и летописцы. – СПб., 2003. – С. 28.

21. Грипась Володимир. 1240 рік: загибель Київської Русі. - Україна Incognita. – К., Факт, 2002. – C. 67-69. (всього 397 стор.)

22. Грипась Володимир. Вказана праця. – С. 66.

23. Визначні пам'ятки Києва. Енциклопедичний довідник, - С. 199.

24. Втрачений храм. Десятинна церква у Києві (996-1896рр.) // Політика і культура №17 (148) 21-24 травня 2002. – С. 46.

25. Костомаров М. Київський митрополит Петро Могила // Хроніка 2000. - №60. – К., 2004. – С. 30.

26. Димитрій Рудюк, архієпископ. Мати церков руських. – К., 2005. – С. 34.

27. Світлана Галата. Торгівля святістю // Україна молода, - 2005. - № 169, - 14 вересня. – С. 5.

28. Визначні пам'ятки Києва. Енциклопедичний довідник. – С. 199.

29. Болховітінов Євгеній, митрополит. Вибрані праці з історії Києва. – С. 28. Цитата за книгою: Димитрій Рудюк, архієпископ. Мати церков руських. – К., 2005. – С. 21.

30. Димитрій Рудюк, архієпископ. Вказана праця. – С. 63.

31. Петров М. Скрижалі пам'яті. – К., 2004. – С. 124.

32. Димитрій Рудюк, архієпископ. Вказана праця. – С. 40.

33. Захарченко М. Киев тепер и прежде. - К. 1995. - С. 210.

34. Нестуля О. Доля церковної старовини в Україні. Ч. 2. – К., 1995. – С. 179.

35. Визначні пам'ятки Києва. Енциклопедичний довідник. – С. 199.

36. Юрій Олійник. Миро чи сльози? // Дзеркало тижня, 2005. - № 7, 26 лютого. – С. 19.

37. Там само.

38. Дзеркало тижня. – 2000. - 15 червня

39. Юрій Олійник. Право на руїни. // Дзеркало тижня, 2005. - № 15-16, - 23 квітня. – С. 21.

40. Там само.

Loading...

 
 

Цікаве