WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культурологія - Курсова робота

Культурологія - Курсова робота

Католицизм, как и Православие, признает семь таинств христианства. Однако крещение здесь осуществляется обливанием, а конфирмация отделена от крещения и проводится по достижении ребенком 7-8 лет. Главный праздник в католицизме – Рождество.

При тщательно разработанности и пышности ритуала, в римском христианстве все же теология господствует над обрядом. Поэтому католицизм более индивидуалистичн, нежели православие. Католическая месса носит более пышный, праздничный характер, в ней используются все виды искусства для воздействие на сознание и чувства верующих.

Несмотря на наличие в протестантизме множества церквей и конфессий, можно выделить общие для всех особенности вероучения, культа и организации. Библия признается у большинства протестантов единственным источником вероучения. Протестантизм ориентирует человека на личное общение с Богом. Отсюда право каждого человека читать и обсуждать Библию. Уделяя большое внимание человеческому воплощению Иисуса Христа, протестанты в большинстве своем, в качестве основного праздника признают Рождество. Основные богослужения – чтение Библии, проповедь, индивидуальные и коллективные молитвы, пение религиозных гимнов. Как правило, отвергается культ Богородицы, святых, икон и мощей. Основной организационной структурой протестантизма является община, а иерархия священнослужителей не развита. В протестантизме можно выделить два основных направления: либеральное, признающее критику Библии, и фундаменталистское, настаивающее на буквальном понимании Библейских текстов. Либеральное направление, старейшее в протестантизме, зародилось в виде учения Мартина Лютера в начале XVI в.

Сторонники его – лютеране – в качестве Символа Веры признают догматы, определенные на I и II Вселенских Соборах. Главный путь искупления грехов – покаяние. Признаются два христианских таинства – крещение и причащение. В лютеранстве сохранены литургия, церковный алтарь, облачение духовенства. Существует также посвящение в сан (ординация), есть свой епископ. В качестве главного символа лютеране принимают распятие, иконы отрицаются. Родоначальником фундаменталистского направления в протестантизме является Жан Кальвин. В качестве единой священной книги Кальвин признавал Библию. Отрицая духовенство, он утверждал принцип мирского призвания и мирского аскетизма (каждый верующий – священник). Спасение души кальвинизм предполагает не столько покаянием, сколько активной мирской деятельностью, предпринимательством. Кальвинисты отрицают внешние атрибуты культа – крест, иконы, свечи и прочее. Таинства крещения и причащения осуществляются у них символически. Основные формы богослужения – проповедь, молитвы, пение псалмов. Кальвинизм отрицает любую форму церковной организации, кроме общины.

Протестантизм учит, что важны не столько обряды, сколько добросовестное выполнение каждым своих обязанностей, то есть в добросовестном труде человек воплощает христианские заповеди. Протестантизм утверждает равенство всех верующих перед Богом и проповедует спасение верой уже в земной жизни, отрицает монашество, а также безбрачие духовенства. Для протестантизма характерно стремление разделить сферы влияния духовной власти церкви и светской власти государства: Богу – богово, а кесарю – кесарево.

Главным догматом протестантизма является догмат об оправдании одной лишь верой в искупительную жертву Иисуса Христа. Иные способы спасения считаются несущественными. Согласно этому догмату, в следствие грехопадения, первородного греха человек утратил способность самостоятельно совершать добро, поэтому спасение может прийти к нему только как результат божественного вмешательства, спасение – это дар божественной благодати.

Христианство, так же как и буддизм, а затем и ислам, создало идеал универсального человеческого поведения и существования, создало целостное мировоззрение и мироощущение. В основе христианства – учение о богочеловеке Иисусе Христе, сыне Божием, который пришел к людям с добрыми деяниями, заповедал им законы праведной жизни и принял во искупление грехов людей великие страдания и мученическую смерть на кресте.

Неорелігії

Нетрадиційні релігії породжені глибинними процесами суспільного життя ХХ ст. і виявилося не тільки і відновленні ортодоксальних релігійних традицій, а й у пошуку нових цінностей, духовних орієнтацій. На позначення цього явища вживають багато синомічних термінів: (неорелігії", "неосекти", "неокульти", "нетрадиційні вірування", "севдорелігії", "неомістицизм", "релігії Нового віку".

Неорухи народжені кризою традиційної релігії. У ХХ ст. позиції усталених релігійних течій підірвав передусім науковий світогляд. Досягнення НТР висунули проблеми, перед якими офіційна церква виявилась безсильною.

До нетрадиційних релігій належать:

Неохристиянські течії, вірування на загально християнській основі:

а) Церква Воскресаючої Богородиці;

б) Мормони;

в) Новоапостольська церква;

г) Церква Христа;

д) Нова церква (Церква Нового Єрусалиму).

2. Релігії орієнталістського напряму:

а) Неоіндуїзм;

б) Міжнародне товариство свідомості Кришни;

в) Послідовники Шрі Сатьї Саї Баби;

г) Центри Шрі Гінмоя;

д) Ошо-центер;

е) Вселенська чиста релігія.

3. Езотеричні об'єднання:

а) Теософія;

б) Братство Грааля.

4. Неоязичництво:

а) Рідна Віра;

б) РІН-віра;

в) Собор рідної віри.

5. Синтетичні релігії:

а) Біле братство;

б) Церква єднання;

в) Всесвітня віра Божа.

6. Сайєнтологічні рухи:

а) Діанетика;

б) Наука розуму;

в) Християнська наука.

7. Сатанізм.

У своїх догматах культом синтетичних релігій, створюється на поєднання елементів різних традиційних релігій, створюючи власні вчення, систему обрядових дійств, церковну організацію, претендуючи на статус над релігії. У них розвинуті культ лідера, авторитет власних віросповідних джерел, наявна ідея багатообраності їх послідовників.

Кількість релігій "Нового віку" надзвичайно велика. Але умовно їх можна поділити на три категорії. Перш за все це культи, що проголосили себе новітніми варіантами християнства, та пропонують унікальну "боговідверту" істину та єдиний шлях до спасіння людства. Серед них такі відомі організації, як Сімя любові (раніше Діти Бога), Церква Армагеддона, Церква живого слова , Життєвий шлях, Церква біблійного розуміння, Міжнародний шлях, Віра алтаря та інші. Голосніше за всіх про себе заявляла відома , войовнича Церква уніфікації Сен Мюн Муна(Sun Myung Moon), який запевняв, що має мільйони прихильників по всьому світі.

Значну частину серед культів складають гурти, що ведуть свій родовід зі Сходу. Вважається, що в США у них більш ніж два мільйони прихильників. Найбільші та найвідоміші наступні: Рух Харе Крішна(Hare Krishna) (Міжнародна громада свідомості Харе Крішна), Місія Божественного світла та дзен- буддизм. Можна також згадати Організацію здоровя, щастя та святості, Рух Мехер Баби, Ананда Марга та ряд інших.

Особливу групу становлять обєднання, що займаються виключно "духовними вправами", психотерапевтичними сеансами та процедурами, під які звичайно проводяться різні релігійні спекуляції. Тут особливо виділяється Церква сайентології, по її власним (та явно перебільшеним ) даним маюча біля 5 міліонів прихильників у багатьох країнах. Не менш відомою є Громада трансцендентної медицини, яку правильніше було б віднести до другої групи. Назвемо також Синанон, що так рекламує свої успіхи у лікуванні алкоголіків та наркоманів. До них також можна додати безліч дрібних груп, що пропагують астральні та окультні уявлення, спіритизм, парапсихологію.

При знайомстві з цими новоутвореннями можна виділити ряд загальних рис, що помітно відрізняють їх від традиційних церков, так і від обєднань, що називаються "сектами". Головне тут можливо те, що вони не повязані з вже існуючими в країні релігійними течіями та віросповіданнями.

В 60-ті роки в край переповнену релігійними ідеями атмосферу США почали вриватися різноманітні пророки - зазвичай крикливі та надзвичайно брутальні, претендуючи на роль єдиних "рятівників" людства, що загубилось в гріхах та темноті. Вони не тільки ігнорували традиційні респектабельні церкви, але й обзивали як прислужників "духовного Вавилона", спроможних довести світ лиш до погибелі. Якщо все ж таки такі месії часом і зверталися до окремих сюжетів традиційних священних книг, то використовували їх як допоміжний матеріал для побудови своїх фантастичних доктрин, проникнутих самовозвеличуванням.

Loading...

 
 

Цікаве