WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культура давньогрецького поділу. Міфологія та науково-технічний розвиток - Курсова робота

Культура давньогрецького поділу. Міфологія та науково-технічний розвиток - Курсова робота

Особливою розкішшю відрізнявся сам Рим. Тепер він мав декілька форумів. До найдавнішого форуму часів республіки імператори приєднали ще ряд нових. Найбільш величним був форум Траяна. Величними спорудами були і "Вівтар Світу", який було зведено в часи Августа, мавзолей Августа, величезний купольний храм "всім богам" – Пантеон, побудований сподвижником Октавіана Августа Агріппою і перебудований у часи правління Адріана. Діаметр купола Пантеону становить 43,2 м. Особливою розкішшю відрізняється архітектурний ансамбль імперських палаців на Палатинськом пагорбі.

У цей час у всіх містах імперії поширюється культ терм – громадських бань, у яких були басейни з теплою і холодною водою для плавання, гімнастичні зали, кімнати для відпочинку. Особливими розмірами відрізнялися побудовані в Римі терми Септимія Севера (на 2400 відвідувачів) і терми Каракалли.

Прагнули не відставати від столиці й інші міста Імперії. Значним розмахом і розкішшю відрізнялися будинки і споруди великих торгівельних центрів. Навіть їх розвалини, що дійшли до нашого часу, вражають своєю величчю і розмірами. Можна відмітити колонади портиків сирійського міста Пальміра, храми Сонця в Баальбеці (Сирія) тощо. Також в Імперії велося активне прокладання доріг. В II ст. у державі існувало 372 мощені каменем дороги загальною протяжністю близько 80 тис. км. Ці дороги, на зразок сучасного шосе, будувалися по прямій лінії, по боках їх були викопані канави для стоку води, через ріки і глибокі яри перекидалися мости (деякі з них збереглися і використовуються й у наші часи). Найбільш відомим з них є міст, побудований в часи імператора Траяна через Дунай, цей міст спорудив Аполлодор з Дамаску. Через кожну тисячу кроків (тисячу кроків називали мілею) стояли кам'яні стовпи із вказівкою відстані до найближчих населених пунктів, до Рима. У самому Римі на форумі стояв стовп з позолоченим верхом, він вважався початком усіх доріг Римської імперії. Звідси і приказка: "Всі дороги ведуть у Рим".

У той же час римляни спорудили чудові (як з практичного, так і з архітектурного боку) порти в містах, що мали вихід до моря. Тут споруджувалися кам'яні причали, комори для зберігання вантажів, гранітні набережні.

Крім статуй і барельєфів, будівлі і споруди прикрашалися іншими витворами малих архітектурних форм. Так, підлоги і стіни храмів, палаців, базилик і навіть маєтків багатих рабовласників були прикрашені тонкими мозаїчними орнаментами. Мозаїкою викладалися цілі картини. У північних провінціях будинки мали опалення. По глиняних трубах з печей гаряче повітря проходило під підлогою і всередині стін, створюючи всередині приміщень теплий мікроклімат.

Образотворче мистецтво у I – II століттях нашої ери у Римській імперії служило, в основному, для оформлення інтер'єрів будівель і зовнішнього оздоблення вулиць міст. Так, стіни, стелі і підлоги громадських будівель, імператорських палаців, будинків знаті прикрашалися розписом і мозаїкою. До нашого часу на Палатинськом горбі збереглася частина розписаних кімнат Лівії – дружини Октавіана Августа, а також розпису стін багатих будинків в Помпеях і маєтків у Північній Африці (в Тунісі та Алжирі). Судячи по цих та інших розписах, римляни прикрашали будинки орнаментами, в яких переважали рослинні елементи (листя і гілки різних рослин, квіти), іноді виписувалися пейзажі. Подекуди митці доповнювали такі картини рамкою, яка зображала двері або вікно. Дуже часто використовувалися сюжети з грецької і римської міфології, а також жанрові сцени – полювання, збір врожаю, збирання податків.

Великого розвитку в I – II століттях нашої ери отримали освіта й наука. У Римській імперії продовжували розвиватися історичні центри наукової думки – власне Рим, Александрія, Пергам, Родос, Афіни, Карфаген, Массилія. В Александрії існували Музейон і бібліотека, в Афінах – славнозвісні філософські школи, засновані ще Платоном (Академія) і Арістотелем (Лікейон). Великими культурними центрами залишалися Пергам і Родос, куди приїздили діти римської знаті завершувати свою освіту. А біля міста Пергам виник крупний науково – медичний центр – Асклепіон.

Тепер, власне, про наукові досягнення. У другій половині I ст. Пліній Секунд написав велику "Природну історію", яка була першою енциклопедією з фізичній географії, ботаніки, зоології і мінералогії. У кінці I – на початку II ст. відомий римський історик Тацит у своїх двох творах "Діяння Публія Валерія Агріколи" і "Німеччина" описав побут і суспільний устрій племен Центральної Європи, які продовжували зберігати свою незалежність від Римської імперії.

У II ст. високого рівня розвитку досягла медична наука. Ще під час правління імператора Августа в Римі було створено школу для підготовки лікарів. Такі школи існували і в Малій Азії. У кінці II ст. прославився лікар Гален, який проводив досліди з вивчення дихання, діяльності спинного і головного мозку.

Нарівні з природними науками набули подальшого поширення астрономія та астрологія, але тут успіхів було не так багато, як в інших областях знань. Так, Клавдій Птолемей відмовився від геліоцентричної теорії Арістарха Самосського. Замість її він запропонував теорію, згідно з якою центром Сонячної системи була Земля, а Сонце й інші небесні тіла оберталися навколо неї. Пізніше ця теорія була запозичена християнськими теологами і стала основою середньовічного розуміння устрою Всесвіту.

Висновок

У розумінні сучасної науки античність – це історія і культура Стародавньої Греції і Стародавнього Риму – від виникнення перших давньогрецьких держав (кінець III – II тисячоліття до н.е.) і до падіння Західної Римської імперії та завоювання Риму варварськими племенами (V ст. н.е.).

Рівень розвитку і ступінь впливу на подальшу історію надають культурі Стародавньої Греції і Стародавнього Риму виключного характеру. В античному світі досягли розквіту всі, без винятку, сфери культури – освіта, наука, література, мистецтво. Творчість античних авторів і в науці, і в мистецтві мала гуманістичний характер, в її центрі була людина, її фізичне й духовне життя. Шедеври, створені античними письменниками, скульпторами і драматургами, стали в подальшому сприйматися як класичні, як неперевершені і гідні наслідування зразки. Давньогрецька і латинська мови є базою сучасної наукової термінології.

Становище вільних людей в античних державах принципово відрізнялося від інших давніх суспільств. Виникає демократія, громадяни користуються політичними правами, беруть участь в управлінні державою. Хоч не можна забувати і про те, що античне суспільство було рабовласницьким. Раби відігравали істотну роль в економіці давньогрецьких держав, робили свій внесок в їх розквіт, на певному етапі римської історії навіть стали основною продуктивною силою.

В культурі V ст. до н. е. спостерігається поєднання традиційних рис, висхідних до архаїчної і ще більш раннім епохам, і абсолютно інших, породжених новими явищами в соціально – економічній і політичній сферах.

Найважливіший новий чинник, що зробив найбільш значний впливів на хід культурної еволюції в це століття, консолідація і розвиток поліса, особливо демократичного. Не випадково найбільш яскраві твори матеріальної і духовної культури народжувалися саме в Афінах. Грецька культура стала однією з найрозвиненіших культурних систем стародавнього світу. Три найважливіших особливості додають їй винятковий характер: повнота, різноманітність і відома закінченість складових частин культури (літератури, мистецтва, філософії); її гуманістична спрямованість; великий внесок греків в скарбницю світової культури, створення шедеврів, що збагатили культурну творчість подальших поколінь і що міцно війшли в народів Середземномор'я і Європи.

Культура греків передусім створювалася на базі передового способу виробництва, рабства класичного типу. Грецька рабовласницька економіка створювала достатні матеріальні можливості для культурного розвитку. Пануючий клас рабовласників, що складається з власників відносно невеликих маєтків, майстерних, кораблів, повинен був брати діяльну участь в організації виробництва.

Людяні, пройняті гармонією образи грецької міфології стали ґрунтом для розвитку древньогрецького мистецтва. Міфологія древніх греків надала вирішальний вплив на формування древньоримськоі міфології і релігії. В епоху Відродження вона була активно включена в європейський культурний процес. Досі до неї не слабшає і науковий, і пізнавальний, і естетичний інтерес.

Римська рабовласницька держава являла собою вищу за грецькі міста – держави ступінь історичного розвитку. Відповідно культура Стародавнього Риму мала вирішувати завдання нової історичної доби. Світосприймання римлян було більш тверезим й практичним, ніж поетичне світосприйняття стародавніх греків.

Список використаної літератури

  1. Барг М.А. Эпохи и идеи. Становление историзма. – М.: Мысль, 1987. – 348 с.

  2. Богомолов А. С. Античная философия. – М.: изд – во МГУ, 1985 – 368 с.

  3. Винничук Л. Люди, нравы и обычаи Древней Греции и Рима. – М.: Высшая школа, 1988. – 496 с.

  4. Гриненко Г.В. Хрестоматия по истории мировой культуры. – М.: Юрайт, 1998. – 669с.

  5. Дмитриева Н.А. Краткая история искусств. – М.: Искусство, 1990. – 319 с.

  6. Історія світової культури. – Либідь, 1994. – 320 с.

  7. Энциклопедия для детей. – Т.6. – Религии мира. 4.2. – 3 – е изд., испр. и перераб. /Гл. ред. М.Д. Аксенова. – М.: Аванта, 1999. – 688с.

  8. Энциклопедия для детей. – Т. 7. – Искусство. 4.1 – 2 – е изд., испр. и перераб. /Гл. ред. М.Д. Аксенова. – М.: Аванта, 1999. – 688с.

Loading...

 
 

Цікаве