WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Художнє братство прерафаелітів - Реферат

Художнє братство прерафаелітів - Реферат


Реферат на тему:
ХУДОЖНЄ
БРАТСТВО ПРЕРАФАЕЛІТІВ
Братство Прерафаелітів, що на початку діяльності позначало себе загадковими ініціалами ПРБ, - це товариство художників, що було утворене 1848 року в Лондоні. Його провідними діячами були Вільям Голман Гант, Джон Еверетт Мілле і Данте Габріель Россетті, причому найстаршому з них, Гантові, був лише 21 рік. Як об'єднання Братство проіснувало трохи довше десяти років, але новий напрям у провідному Вікторіанському мистецтві, що з'явився завдяки Братству, тривав до початку 20-го сторіччя.
До того як Братство проявило себе, британське мистецтво було під переважним впливом Королівської Академії, заснованої на початку царювання Георга ІІІ, і її першим президентом був Джошуа Рейнолдс. Незважаючи на роботу таких особистостей, як Тернер і Констебль, манера живопису, що їй віддавала перевагу Королівська Академія, тяжіла до стилю Старих Майстрів, у якому рясно використовувалась коричнева фарба. Три молоді Прерафаеліти зумисно кинули виклик усталеному погляду на мистецтво, склавши маніфест про свої наміри й опублікувавши їх у чотирьох номерах видання під назвою The Germ ("Початок"). Вони обстоювали малювання безпосередньо з натури - з об'єктивною достовірністю і справжнім розумінням, у повній згоді з безпосереднім і щирим у мистецтві минулого - особливо мистецтві до Рафаеля.
Щоб перевершити творчість великих італійських художників, які передували Рафаелю, живописці Братства ретельно вивчали кольори в природі, яскраво і чітко відтворюючи їх на вологій білій основі. Вони проходили величезні відстані у пошуках точних моделей для фону і персонажів своїх картин. У своєму прагненні зображувати справжні, глибоко важливі теми вони зверталися за натхненням до Біблії. Серед найвидатніших з їх ранніх живописів були "Світло цього світу" і "Найманий пастух" Ганта, "Христос у домі батьків" Мілле й дві версії на тему Благовіщення Россетті.
Спершу критики, у тому числі Чарлз Діккенс, були налаштовані ворожо. Їм не подобалося таке реалістичне зображення батька Христа трударем з брудними нігтями і Діви - звичайною молодою дівчиною. Гадали, що ПРБ уявляли себе чимось кращим за Рафаеля; його членів також підозрювали у романських нахилах (це був час Оксфордського Руху). Але видатний критик Джон Раскін активно захищав їх, і молоді живописці невдовзі мали своїх шанувальників, особливо серед забезпеченого середнього класу Мідленду і Північної Англії.
Піднесені цілі Братства виявилися неспроможними затримати надовго інтерес плідної фантазії Россетті й невгамовної майстерності Мілле. Лише Гант залишився вірним ідеалам Братства. Інші двоє розвивалися в інших напрямках, змінивши Біблію на середньовічний світ, п'єси Шекспіра та інші джерела натхнення, що стали популярними внаслідок Романтичного руху початку 19 ст.
Хоча Братство поступово зникло десь у 1853 році, утворився новий клімат у мистецтві, і з ним пов'язували себе багато інших художників.
Найвидатнішим серед них був Форд Медокс Браун, один з друзів художників Братства, якийподіляв їх ідеї. Браун, котрий народився за кордоном і навчався живопису в Європі, не дуже цікавився біблійними аспектами творчості Братства та її близьким зв'язком з релігійним характером тогочасної Англії. Його ранні роботи були більш романтичними і часто заснованими на поезії Байрона.
З продовженням царювання королеви Вікторії британці починають усвідомлювати свою імперську роль. Зростав інтерес до класичної літератури та історії давньої Греції й Риму, а також до легендарного середньовічного минулого самої Британії. В образотворчому мистецтві найбільш плідним творцем картин і на класичні, і на середньовічні теми був Едвард Берн-Джонс. Серед його робіт були такі, як серія полотен на сюжет Пігмаліона Й "Король Кофетуа і жебрачка", у яких почала з'являтися тема моральної вищості шляхетного характеру над земним достатком.
Раз встановившись, класична тема дала художникам чудову можливість поєднувати мистецтво з еротичними мотивами у художній манері, прийнятній для Вікторіанської чутливості. Художники, підтримані Королівською Академією, створювали все більш і більш пікантні зображення грецьких і римських дам під час прийняття ванни чи в інших інтимних ситуаціях. Технічні стандарти виконання цих картин, встановлені Прерафаелітами, були дуже високими і підтримувались упродовж усього періоду, адже Вікторіанські меценати не прийняли б нічого іншого, крім кваліфікованої майстерності.
До нового покоління класичних художників входили такі, як Лайтон (отримав звання пера), Пойнтер і Алма-Тадема (обидва стали рицарями), чиє ідеалізоване бачення життя давніх греків і римлян мало спокійну безтурботність казок.
Були інші течії у художньому напрямі, важливу течію започаткував Россетті, не лише художник, але й поет. Він розробив ідіосинкразичний стиль, повний загадкових півтонів, використовуючи колір не для того, щоб реалістично зобразити природу, але з метою викликати настрій і почуття. Це стало мистецькою темою, яку Уолтер Патер, шанувальник Прерафаелітів, висловив у своїх студіях мистецтва, що мали викликати нові ідеї та погляди. Ці ідеї, хоча не всім припадали до смаку, відображали зміну в ставленнях, що переважали у збагаченому суспільстві кінця століття, яке вбачало у культурному гедонізмі таких картин як Dolce Far Niente ("Coлодка безтурботність") Горварда чи "Коханці" Соломона прийнятну філософію життя.
Поряд із цим інтимно-будуарним мистецтвом продовжувала розвиватися тенденція до зображення епічних сцен. Картина "Полюбити завойовника" Джона Біема Шо, знеславлена одним критиком як тривіальна, була створена у 1899 році, коли Імпресіонізм, що захопив високі позиції у французькому мистецтві й відчиняв ворота у живопис 20го століття, уже застарів. Насправді, Прерафаелізм віджив своє; хоча міцно тримався у британському мистецтві до періоду після Першої Світової війни, він уже більше не представляв почуття й ідеали сустпільства.
Loading...

 
 

Цікаве