WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → " Образно-стилістичний образ картини М.С. Ткаченка ""Весна"" " - Курсова робота

" Образно-стилістичний образ картини М.С. Ткаченка ""Весна"" " - Курсова робота

В 1879 році Ткаченко зарахований вільним слухачем до Академії мистецтв в Петербурзі, а вже в 1880 році став її учнем. Тут він навчався у пейзажному класі у М. К. Клодта та В. Д. Орловського.[3] Рисунку як основи професії навчався у П. П. Чистякова. Закінчив Академію у 1887 році зі званням художника першого ступеня та був нагороджений великою золотою медаллю за картину "Сільське кладовище" (нині знаходиться у Львівській картинній галереї), а разом з нею здобув і право пенсіонерської поїздки за кордон. Незважаючи на рішучі пропозиції конференц-секретаря Академії мистецтв основний час присвятити роботі в Італії і всіляко уникати Парижа, Ткаченко вирішив працювати саме тут. Париж кінця ХІХ ст. – світова столиця художнього життя.

Живучи за кордоном, у Франції, Ткаченко бере участь у тамтешніх виставках, активно оволодіває найсучаснішими досягненнями європейської художньої культури. Пише морські пейзажі, намагається використати деякі принципи зображення природи, до яких зверталися імпресіоністи. Досить порівняти його марину "Скелястий берег" (Іл. 3) і картину Клода Моне "Скелі в Бель-Іль" (Іл. 4). [4]

"Скелястий берег" належить до тієї пори творчості Ткаченка, коли вже цілком склались особливості його живописного бачення і розкрилися колористичні здібності.При всій закінченості живопису, при ретельному аналізі форми й кольору пейзаж відрізняється безкомпромісною свободою виконання, активністю і насиченістю барв. Картина справляє враження зібраності як за композицією, так і за колоритом. Водночас в ній виявляється велика уважність до незначних, хоча і характерних, деталей. Картина слугує наочним прикладом, що ілюструє видатні здібності Ткаченка-колориста. Художник використовує безліч відтінків у скелях: від рожево-вохристих і сірувато-стальних до лілових і бурих. Ще більше їх на воді — від кобальтових, яскраво-фіолетових і зеленувато-блакитних до ніжно-фіолетових і перлистих. І все ж живопису бракує витонченості. Можна навіть сказати, що в цілому він дещо грубуватий. В цьому, між іншим, і полягає одна з характерних особливостей творчої манери Ткаченка, якій властива енергійність ліплення і міцність мазка. Ю.Ф. Дюженко, автор єдиної на сьогодні монографії, присвяченій життю та творчості Ткаченко, відмічав, що своїм колористичним ладом, синювато-фіолетовим тоном "Скелястий берег" (Іл. 3) дуже близький до марини Моне "Скелі в Бель-Іль" (Іл. 4).[4]

Проте в художньому житті Франції імпресіонізм вже був пройденою сторінкою. Нове покоління митців свої погляди звертало до стилю модерн (Art Nouveau – фр.). Свою діяльність розгортають набіди, що відходять від принципів зображення натури попередниками, які намагалися досягти найбільшої відповідності тому, що бачить око, і спрямовують свої пошуки до більшої узагальненості, умовності. Щоб ближче познайомитися з новими віяннями, Ткаченко розпочинає навчання у студії Кормона і виробляє свій новий творчий метод, привносячи його в український пейзажний живопис. Прояви цього методу можна спостерігати у низці його картин, зокрема "Весна" (ХХМ), "Трибанна церква Таращанського повіту Київської губернії" (Іл. 5) , "Вечір. Кипариси" (Іл. 6) (Харків, приватна колекція) та ін.[22]

Висновки до ІІ розділу: Як пейзажист М. С. Ткаченко почав формуватися ще в період навчання у Харкові, і в цьому особливе значення належить студії Є. Шрейдера, а далі – пейзажистам, професорам Санкт-Петербурзької академії мистецтв М. Клоду та В. Орловському. Втім як оригінальний митець він склався під час перебування та навчання в Парижі у студії Кармона під впливом досягнень західноєвропейської художньої культури, особливо імпресіонізму, модерну.

Розділ ІІІ

Образно-стилістичні особливості картини М. С. Ткаченка "Весна"

3.1. Пейзаж М. С. Ткаченка "Весна" в контексті розвитку українського пейзажного жанру початку XXст.

Пейзажна творчість М. С. Ткаченка розвивалась паралельно з творчістю ряду українських майстрів, що у той час підняли мистецтво пейзажу в Україні на досить високий рівень, зробили його широко визнаним, розкривши його неповторну, самобутню красу і привнесли в нього новітні досягнення європейської художньої культури.

Відчуття своєрідності українського пейзажу ріднить Ткаченка з такими художниками, як Васильківський і Левченко. Проте, якщо Васильківський у виборі мотивів і в манері образотворення був дещо раціоналістичним, а у Левченка переважала інтимність, то Ткаченко в кращих своїх творах, скориставшись здобутком обох, немовби об'єднав ці особливості й творив широкі й лірично теплі, яскраво-барвисті образи рідної природи.

Винятковим етапом у творчості майстра являє його картина "Трибанна церква Таращанського повіту Київської губернії" (1915) (Іл. 5). Написана пастозно на тонованому картоні, робота зберігає свіжість етюда. Мазок лягає з розривами, крізь які просвічує тепла, охриста поверхня картону. Чудово передано повітря: воно живе, вібрує. Відчуття тиші, зачарованого замилування красою рідної землі передусім досягається колоритом, що будується на протиставленні холодної сині неба й теплості картону у розривах ритмічного доторкання пензля, локального кольору землі і складного кольору стіни церкви з рожевими, бузковими, жовтими та оранжевими відтінками. Легко, непримушено митець ліпить мазком форму і разом з тим досягає враження монументальності образу. [22]

Особливості пластичної мови модерну з її підкресленою силуетністю використовує Ткаченко і в пейзажі "Вечір. Кипариси" (1910-ті рр.) (іл.6), створюючи ідилічну картину таємничості, упокореності внутрішнього стану кутка південної природи, що підтримується і теплою кольоровою гамою, хоча холодна, що остуджувала тепло пульсуючого життя, була більш усталеною прикметою живопису модерну.

Крім Ткаченка майстром, в творчості якого спостерігається вплив модерну, був художник з Феодосії Костянтин Богаєвський – учень А. Куїнджі у Санкт-Петербурзькій академії мистецтв. Його своєрідний "романтичний пейзаж" сприймається як символ старого Криму, що зберігає сліди історії. Богаєвський поповнює коло мотивів, які гуртуються навколо певних понять, поширених у пейзажному жанрі стилю модерн, як то зображення пориву вітру, бурі, хвилі тощо. Таким поняттям для митця стає хмара.

Пейзажну техніку Богаєвський розвиває і в формі монументальної картини-панно, що вже сама по собі була породженням творчих інтенцій стилю з його спрямованістю до синтезу мистецтв. Панно Богаєвського в особняку М. П. Рябушинського у Москві (1912) створювало ілюзію замкненого романтичного середовища, виступаючи втіленням мрії, нездійсненної в реальному житті.

Основою сюжетів модерну часто ставав прадавній епос, народна міфологія. Улюбленою темою Богаєвського була Кіммерія з її легендарним народом – кіммерійцями, що за далеких часів мешкали на землях Криму. З кіммерійською темою перегукуються і його пейзажі.

3.2. Принципи стилю модерн в картині "Весна"

Картина М. С. Ткаченка написана у 1906 році. На передньому плані художник зобразив групу високих, рідких, безлистих дерев, на яких зрідка видніються сорочі гнізда. У правому кутку – чагарник. Пригріло сонце. В глибині композиції – дві типово українські хатини, білі стіни яких добре видно крізь пронизане сонцем мереживо дерев. Крізь них проглядають і яскраві дахи на другому плані і навіть бузкова далечінь горизонту. На шворці й на тинах розвішана білизна, що вабить до себе яскравими кольорами. Зазеленіла трава в садку, перша, ще несмілива зелень пофарбувала верхівки дерев. Все навколо залите чистим прозорим повітрям. Сонце висвітлює рожевими променями їх стіни і стріхи. Таким же лагідним теплом зігріті ніжна трава й протоптана стежка, химерне мереживо іще голих гілок. Тіні блакитні або смарагдові, колір всюди узгоджується в тоні, ніде не утворюючи контрастів. [8]

Закоханість художника у рідний край сповнює мотивщирою теплотою почуттів, поезією весняного пробудження природи. Сила цього твору М. С. Ткаченка – у винятково правдивій передачі весняного пробудження природи, яка досягається передусім засобами колориту. Художник моделює форму винятково кольором, не вдаючись до світлотіні. В картині домінують тонкі і ніжні, з матовим відтінком, оранжевий, жовтий, смарагдово-зелений, голубий та ліловий кольори, які надають творові підкресленої барвистості, підсилюючи його емоційне звучання. Якщо в ранніх роботах митця, виконаних по підмальовку і в стриманих тонах, проступала графічність, то тепер, у зрілий період його творчості, панують барви. Завдяки використанню додаткових нейтральних тонів, Ткаченко уникає загострених контрастів (смарагдова зелень трави й активний, насичений жовтогарячий колір дахів). Матовий живопис неба, майже графічна манера, у якій написано дерева, що не встигли ще вкритися листям, гнучкість і витонченість ліній їхніх гілок, контрастність і свіжість колірної палітри, а також загальна декоративність роботи дозволяють назвати її даниною захопленню художника стилем модерн. Декоративність у поєднанні з прагненням до узагальненості пейзажного образу – це якраз і є те, чим збагатив М. С. Ткаченко український пейзажний живопис дорадянського періоду. [1,10,11]

Loading...

 
 

Цікаве