WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культура Стародавнього Китаю - Курсова робота

Культура Стародавнього Китаю - Курсова робота

Культура стародавнього Китаю

За свою більш як трьохтисячолітню історію китайський народ вніс вагомий вклад у розвиток науки та техніки. Багато важливих відкриттів та досягнень були зроблені раніше, ніж у інших країнах у тому числі європейських (винахід компасу, сейсмоскопу, спідометру, паперу, пороху, книгодруку). Особливого розвитку мала у 17 сторіччі математика, астрономія, географічні знання, медицина. Особливої уваги заслуговує розвиток культури періоду середньовіччя.

Китайська література є однією з найдревніших літератур світу та має свою багатовікову традицію. На початку 17 сторіччя були складені найбільш повні словники – ієрогліфний словник "Канси цзидзянь" та словник рифм "Пей вень юнь фу". Пізніше створюються багато чисельні лексографічні, а також фонетичні. Початком у лінгвістичному плані вивчення китайської мови почалося тільки у1898 році – граматика Ма Нянь-чжуна „Ми-ши вєнь тунь".Найвищим зразком драматургії цього періоду є „Понова бесідка" Тан Сянь-цзу- романтична історія про кохання, яка перемагає смерть, історична трагедія „ Замок безсмертя" Хун Шена та „ Веєр з персиковими квітами" кун Шан-Женя.

У кінці 16 сторіччя Юєнь Хун-дао та інші письменники виступали проти офіційного руху „повернення у старовину "Відмічається новий підйом розмовної прози: фантастична епопея „Подорож на захід" у Чен-єня, історично – фантастичний роман „Плавання Чжен Хе по Індійському океану" Ло Мао-дена, анонімний соціально-побутовий роман „Цзинь, Пін, Мей". Письменники Фен Мен-лун, Лин Мен-чу та інші опублікували багато чисельні обробки народних повістей, а також оригінальні новели.

Маньчжурське вторгнення обумовило появу плеяди опозиційної творчості настроєних поетів та мислителів, для творчості яких характерні просвітницькі тенденції: Хуан Цзун-сі, Гу Янь-у, Ван Фу-чжи. Появилися романи, що прославляють героїв минулого: „сказання про Юе Фзе" Цянь Цая. Пороки суспільства облачаються у насичених фантастикою та іроніях новелою Пу Сун-ліна. У Цзин-цзи у сатиричному романі „Неофіційна історія конфуціанців" клеймив з позицією „Справжнього" конфуціанства пошліть, кар'єризм і консерватизм служивої інтелігенції. Вершиною класичного Романа є „Сон у червоному теремі" Цао Сюе-ціня - психологічно насичена повість про моральний та економічний занепад феодальної аристократії подальшому, у обстановці посиленого цензурного тиску маньчжурської влади головне місце у літературі знову зайняли високі жанри ортодоксально – конфуціантської „тунченської школи".

Такого ж високого розквіту досягло декоративно-образотворче мистецтво. Появилися багатообразні вироби із фарфору: напр.: білосніжний фарфор у яких зберігається монументальність форми древніх виробів. Відомі витонченно прості за формами сіро-голубі і сіро-зелені керамічні судини із майстерних сіл. Лунцюань-яо, Гуань-яо і Ге-яо, подражаючі дорогоцінними нефриту, білі судини з рельєфним орнаментом із Дінджоу-яо з малюнкам. Розповсюдилися тканини - „ке- си" узори яких створювалися за мотивами, запозиченими із живопису. Улюбленим та надлишковим алегоричним мотивом – бамбук. Майстри направляють живопису вчених використовують пористий папір, їх палітра монохромна чи неяскрава.

У Китаї відроджується в незмінному вигляді конфуціанська теорія музики, за якою основне - безпосереднє етична дія музики, другорядним – її естетичні принципи. Заключний етап у розвитку класичної музики Китаю відносяться до періоду династії Мін, коли Чжу Цзай-юй розвив принцип рівномірно-темперованого 12-ступеневого звукоряду, завершуючи досягнення системи люй. З 17 сторіччя до нового часу китайська музика залишається традиційною. Однак спостерігається тенденція до її демократизації.

Театральне мистецтво Китаю зародилося головним чином у народних формах пісенно-танцювально творчості. В 17 сторіччі були введені строгі цензурні обмеження на драматургію як самий демократичний літературний жанр. Багато спектаклів забронювалось. Подальший розвиток театру проходив головним чином на периферії, де складалися перші локальні театральні жанри: іянський театр такунь-цюй. Іяньський театр за тематикою та заходами акторської виразності був більш демократичним. Показ історичних подій обумовило розвиток акробатичної та фехтувальної техніки. Куньцюй – театр аристократичних прошарків суспільства та інтелігенції. Лірико-побутова тематика характерна для п'єс цього виду театру, відмінною особливістю його була віртуозна вокальна та танцювальна техніка виконавця.

З більшою підставою, ніж про будь–яку культуру, можна говорити про культурну єдність, своєрідність і замкненість культури, яка сформувалася в Стародавньому Китаї і майже без змін проіснувала аж до ХVII ст. н.е. Основні періоди (епохи) в історії Стародавнього Китаю традиційно носили назви династій і царств:

  • Шан (або Інь) – XVI – XI ст. до н.е.

  • Чжоу і Чжанго – XI – III ст. до н.е.

  • Цінь – 221 – 207 рр. до н.е.

  • Хань – 206 – 220 рр. до н.е.

Період Шан (Інь). Найдавніші племена на території Китаю селилися, як і в інших давньосхідних цивілізаціях, у долинах великих рік, головною з яких була Хуанхе. Одне з цих племен, яке себе називало Шан (сусіди дали йому ім'я Інь), змогло ближче до середини II тисячоліття до н.е. створити першу державу. Саме в цей період починають закладатися основи Давньокитайської культури. Було винайдено шовкопрядіння, бронзоливарну справу, ієрогліфічну писемність, зародилися основи містобудування.

Правителі держави – вани (князі) – одночасно вважалися верховними жерцями. При їх дворі працювали вчені, які вели літописи, спостерігали небесні явища, добре знали історичні події минулого. Велика увага приділялася астрономії. Була встановлена тривалість місяця з 29,5 дня і сонячного року з 366 днів. У календарі були чітко визначені сезони року. Місяць поділявся на декади – повний складався з 30 днів, неповний – з 29.

Іньська писемність з'являється в досить розвиненому вигляді, що дає можливість відносити її виникнення до більш раннього періоду. Найдавнішими є гадальні написи XIV – XI ст. до н.е. Існувало понад 3,5 тис. ієрогліфів, 2,5 тис. з яких збереглися і до наших днів. Для письма використовували гладку поверхню панцирів черепах і кісток тварин, а також довгі тонкі дерев'яні або бамбукові планки, які з'єднувалися потім шнурком або ременем.

Найдавніші твори китайського мистецтва датуються III тисячоліттям до н.е. Вони представлені в основному керамікою, виготовленою на гончарному крузі. В епоху Інь поширюються бронзові предмети. Найчастіше зустрічається бронзовий посуд для жертвоприношення з рельєфною поверхнею і зображеннями тварин.

Значну роль у житті шанського суспільства відігравала релігія. У всіх явищах природи давні китайці бачили волю духів і богів. Вони порівнювали з божествами грім, вітер, дощ тощо. Існував також культ предків. Верховним божеством вважали Небо, яке уявляли у вигляді кола, землю зображали у вигляді квадрата, в центрі якого поміщали свою батьківщину. Тому свою країну вони і назвали Піднебесною або Серединним царством.

Період Чжоу і Чжанго. У XI ст. до н.е. державу Шан завоювали племена Чжоу. Недовгий розквіт змінився роздробленістю і міжусобними війнами – епохою Чжанго – "Ворогуючих царств" (V – III ст. до н.е.).

Безперервні війни сприяють нагромадженню військового досвіду. Фундатором військової теорії вважається Сунь Цзи. Його "Трактат про військове мистецтво" став каноном військової науки свого часу і досі вважається класикою військово–стратегічної думки.

В епоху Чжоу продовжився бурхливий розвиток астрономії. З'явилися нові прилади для визначення координат небесних світил – армілярні сфери. За 600 років до н.е. було введено сонячно–місячний календар. На 350 р. до н.е. вченим стало відомо, що тривалість сонячного року – 365,25 доби, а місячного – 295 діб. Знаки 12 тварин служили для позначення "земних гілок" циклу в 600 років. У IV ст. до н.е. вченим Ші Шенєм було складено перший у світовій історії зоряний каталог, що включав 800 світил. Починаючи з 240 р. до н.е. точно відмічалася кожна поява комети, відомої зараз під назвою Галея.

Значними були досягнення давньокитайських медиків. Частина їх методів лікування не втратила своєї актуальності за наших часів: голкотерапія, пульсова діагностика, припікання тощо.

У періоди Чжоу і Чжанго формується китайська філософія. Виникають матеріалістичні переконання, в основі яких лежали уявлення про п'ять першоелементів ("стихій") природи: води, вогню, металу, дерева, землі. Одночасно відбувається становлення головних принципів вчення про протилежні і взаємопов'язані сили Інь і Ян, дія яких розглядалася як причина руху і мінливості в природі. Це знаходить своє втілення в стародавньому літературному пам'ятнику Китаю – "Книзі перемін" (XII – VI ст. до н.е.).

Loading...

 
 

Цікаве