WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культурологія - Курсова робота

Культурологія - Курсова робота

Головна тенденція постмодернізму – принципова несистематичність, умисний еклектизм. Його каноном виступає відсутність будь-якого канону. Постмодерністи розчарувались в ідеалах та цінностях Відродження та Просвітництва з їх вірою в прогрес, торжество розуму, безмежність людських можливостей. Прихильники постмодернізму намагаються залучити до свого ідейного поля весь досвід світової художньої культури, але не з ціллю просвітництва, а з метою піддати іронії цей досвід. Іронізм стає смислотворчим принципом мозаїчного постмодерністського мистецтва.

Загалом до основних рис постмодернізму можна віднести:

  • принцип "подвійного кодування", який складається з одночасної орієнтації на масу та еліту;

  • звернення до забутих художніх традицій;

  • стильовий плюралізм (відео, інвайронмент, хепенінг та ін.);

  • звернення до гротескних типів художньої образності, іронії, ілюзії;

  • художній експансіонізм, який поширює та ототожнює розуміння мистецтва з позахудожніми сферами діяльності (екологія, політика, інформатика та ін.), естетизація історії та науки.

В культурно-естетичному плані постмодернізм виступає як послідовник авангардизму, повністю стираючи межі між раніше самостійними сферами духовної культури та рівнями свідомості – між науковим та буденним, "високим мистецтвом" та масовою культурою.

Постмодернізм закріплює перехід від "витвору" до "конструкції", а його визнаними художніми методами стають компіляція та цитування культурних зразків, колаж.

Постмодерністські експерименти викликали до життя стирання граней між традиційними видами та жанрами мистецтва.

Для постмодернізму, зокрема поп-арту15, характерним є завдання довести можливість перетворення любого предмету дійсності на предмет мистецтва. Так, представники поп-арту підставку для пляшок, велосипедне колесо, пісуар виставляли в якості предметів для естетичної насолоди, намагаючись цим довести, що красу можна знайти і в повсякденних речах, предметах побуту.

Так, на думку теоретиків постмодернізму, важливим є не сам предмет, а його назва, а тому "консервна відкривачка", яку подано як "умови людського існування", набуває статусу твору мистецтва. Адже саме завдяки назві пробуджується цікавість до представленого предмету й з'являється бажання висловити думку відносно нього, інтерпретуючи його як витвір мистецтва. М.Дюшан визначив витвори мистецтва таким чином: "Будь-яка річ є мистецтвом, якщо вона вирвана з її побутових зв'язків, або якщо я показую на неї пальцем". Для постмодерніста перевага любого предмету повсякденності, представленого як витвір мистецтва, в його оригінальності, справжньості, а зображення предмету художником розглядається як імітація, копія, що позбавлена оригінальності.

В класичному авангарді та новітньому мистецтві, котре почалося в 60-ті роки з поп-арту, поставало незалежне мистецтво, пробивалась вільна творча думка.

Проте настанова, яку вважають постмодерністською, а саме: звертатися до найширшої аудиторії через засвоєння досвіду всієї світової культури не є винятковою знахідкою мистецтва другої половини XX ст. Для художника завжди було значимим бути зрозумілим, навіть в тому випадку, коли він висловлює особисте, суб'єктивне, як це робить авангардист. Але художник лише в тому випадку може бути зрозумілим та визнаним людьми, якщо він в тій чи іншій формі звертається до людей. Як показав постмодернізм, таких форм є дві. Це коли художник говорить про загальнолюдські цінності цілком від себе, виражаючи свою оригінальність через художню форму та матеріал того чи іншого виду мистецтва. Це є позицією класики та раннього модернізму. Й, коли про ці ж цінності, художник промовляє цитатами, речами з вулиці, сценами з життя. Це є позицією постмодернізму та близького до нього мистецтва.

Контркультура16 XX ст. - це ті ж факти нового, некласичного типу, які або захоплено приймаються, або захоплено ігноруються. Навіть якщо контркультуру в цілому і неможливо розглядати в якості фундаменту майбутнього мистецтва, та все ж вона дала можливість по-новому поглянути на традиції класичного мистецтва, виявила засади для формування нових традицій, повернула обличчям філософів та мислителів до художніх традицій ранньої та сучасної культури Сходу. Постмодерністська естетика поступово реабілітує нюх, дотик та смак - так звані нижчі почуття порівняно з кольором та звуком. До переживання мистецтва в усьому спектрі людської чуттєвості додається розгорнута уява та інтуїція. А збагачення чуттєвості через сферу мистецтва може піти двома шляхами: шляхом нових технологій, які подвоюють та потроюють ефективність чуття та шляхом подальшого вивчення екстрасенсорних здібностей людини.

***

Таким чином, художня культура є важливим складником сукупної культури людства, акумулює духовний досвід попередніх поколінь, в мистецтві ставить та вирішує проблеми взаємодії людини з самою собою, іншою людиною, світом, Богом, розширює горизонти людської особистості, шукає новіформи осягнення людиною дійсності.

Питання для самоконтролю.

  1. Розкрийте зміст поняття "художньої культури".

  2. Що таке актуальний вид мистецтва?

  3. Які види мистецтва Ви знаєте? Коротко охарактеризуйте їх.

  4. Що таке модернізм в культурі?

  5. В чому виявились творчі прагнення (устремління) мистецтва модернізму, його спрямованість у майбутнє?

  6. Які загальні тенденції сучасного постмодернізму?.

Література.

  1. Гвардини Р. Конец нового времени // Вопросы философии. - 1990. - №4.

  2. Гуревич П.С. Культурология. М.: Гардарики, 1999. – 288 с.

  3. Журавлев В.В. Мир художественной культуры. – М.: Мысль, 1987. – С. 29

  4. Культурологія. Навч. посібник / За ред.І.І.Тюрменко. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004.- 368 с. - С. 315-361.

  5. Культурология ХХ век: Энциклопедия. – Т.1-2. – С.-Пб.: Университетская книга, 1998.

  6. Ортега-і-Гасет Х. Бунт мас. // Вибрані твори. К.: Основи, 1994. – 420 с.

  7. Ортега-і-Гасет Х. Дегуманізація мистецтва. // Вибрані твори. К.: Основи, 1994. – 420 с.

  8. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. - К.: Либідь, 1997.

  9. Подольська Є.А., Лихвар В.Д., Іванова К.А. Культурологія: Навчальний посібник.- Київ: Центр навчальної літератури, 2003.- 288 с. - С.52-82.

  10. Поликарпов В.С. Лекции по культурологии. – М.: Гардарики, 1997. – 344 с. - Лекции 23, 24.

  11. Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 367 с. – С.259-269.

  12. Шевнюк О.Л. Культурологія. Навчальний посібник. - К.: Знання-Прес, 2004.- 354 с. - С. 98-121.

  13. Эстетика. Словарь. – М.: Политиздат, 1989. – 447 с.

  14. Ю.Борев. Эстетика. – М.: Политиздат, 1988. – С. 201-209, 275-321.

Тема 8. Провідні тенденці розвитку сучасної світової культури.

Ключові поняття: масова культура, елітарна культура, глобалізація, модернізм, постмодернізм, традиціоналізм, новаційність, теорія модернізації

План.

  1. Специфіка культури індустріального та постіндустріального суспільства.

  2. Масова та елітарна культура.

  3. Вплив глобалізаційних процесів на культуру сучасного світу.

  4. Поєднання традиціоналізму та новаційності як перспектива гармонійного розвитку культури

Глобалізаційні процеси, широке розповсюдження зразків "масового мистецтва", інформатизація суспільства, екологічна криза визначають обличчя сучасної культури.

1. Культура індустріального та постіндустріального суспільства.

З огляду на притаманні їм особливості, перша та друга половини XX ст. – це дві якісно відмінні соціокультурні епохи, що визначаються як культура індустріального та культура постіндустріального суспільства.

XX та XXI століття не випадково називають найдинамічнішими за всю історію людства, оскільки кількість та якість інформації подвоюється та потроюється кожного року. Процеси оновлення, або модернізації, торкнулися всіх країн світу та кожної людини зокрема.

Культура індустріального суспільства складалась під знаком модернізму. Американський культуролог Д.Белл називає модернізмом сучасний етап розвитку культури та протиставляє його ранньобуржуазному, протестантському. На думку Д.Белла, в культурі відбувся рух від протестантизму, котрий витлумачується фундаменталістськи17, до модернізму. Старі духовні засади суспільства вже не існують, а нові, ті, що грунтуються на вірі в історичний прогрес, втратили свою утопічність.

Культурні особливості, життєвий світ модерну сформувалися під впливом трьох надзвичайно значимих історичних процесів, а саме: Просвітництва з його вірою в розум, науку та технічний прогрес; Французької революції з її ідеями захисту прав вільних, рівних, творчих особистостей; та промислової революції XVIII ст.. Вищеназвані процеси призвели до утвердження примату наукового розуму над релігією, закріпили пріоритет промисловості, індустріалізму над феодальним виробництвом, ствердили "домінування ідеї контрактності над відчуттям соборності, взаємозалежності, взаємопов'язаності людей".[7; 207] Крім того, важливу роль у формуванні культури модерну відіграв християнський монотеїзм.

Loading...

 
 

Цікаве