WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Діяльність першого професійного театру Полтави - Курсова робота

Діяльність першого професійного театру Полтави - Курсова робота

Отже, перша справжня українська п`єса...

Очевидці передають, яке велике враження справила на всіх та вистава. Слухали пісні, затаївши подих, деяки навіть плакали. Адже всі глядачі вперше бачили сцену, вперше бачили й артистів, багато було тієї думки, що то все "насправді" і гнівались, коли їм перечили.** Це не тільки в Полтаві, але "і в багатьох містах Великоросії, і в обох столицях", як зазначає біограф Котляревського О.В.Терещенко.***

* Стороха Є. Перша Наталка у Полтаві.- Полтава.-1995 -с.139

** Лазорський М.Світлотіні.- Мельборн.- 1973 -с. 303

*** Терещенко О.В. И.П.Котляревский. //Основа. - 1861 -Полтава-с.167

Безперечно, це був великий успіх. І для Котляревського, і для театру, і для трупи Штейна. До Полтави почали тягнутися люди.Але й трупа не стояла на місці. Полтавський театр усім складом виїхав на гастролі в Харків. Там велику допомогу трупі надав писменник Григорій Федорович Квітка, який ще з 1812 року брав активну участь в организації театру Харкова. "Попечение ваше о театре Полтавском во время бытности его в Харькове были для него полезны, ибо сборы превзошли ожидания."* В другому листі до Квітки Рєпнін звертаеться з проханням прийняти полтавську трупу під безпосереднє його розпорядження.

Якщо зобразити діяльність театру Котляревського на графіку, то 1819 рік був би найвищою крапкою, його розквітом. Саме в цьому році Котляревський повідомив всієй Малоросії, вигукнув на всю Україну про красу мови нашої, та до того ж висміяв старі порядки, виборних, та освітив свій рідний полтавський театр. Крім того саме тоді "він виробив у собі цілком спроможність до оригінальної творчості, що находить матеріал в народному житті і поезії".**

Спостерігаємо за діяльністю театра Котляревського далі, адже міцний, як здавалося, театральний світ почав руйнуватися . . .

Нажаль, успішна діяльність театру продовжувалась недовго. Ще в першій главі я приводила листування Котляревського з Рєпніним, де вже тоді директор закладу, відомий письменник та драматург, передбачав занепад його "дитища". Як розповідає Бучневич: "Сначала дела полтавской труппы шли недурно, но потом оказалось, что все-таки в таком городе, как Полтава трудно существовать театру: доходов не хватало, и все нужные расходы, хотя актеры получали незначительное содержание, но на содержание всей труппы с балетом требовались десятки тысяч."*** Це було в 1818 році. Але ж 1819 рік дещо підвищив надію Котляревського на дальніше існування театру. На вистави "Москаля-Чарівника" та "Наталки- Полтавки" довгий час збиралися товпи людей.

* Павловский И. Заботы кн.Н.Г.Репнина о полтавском театре и о выкупе артиста Щепкина. - 1905 - К.

** Дашкевич М. Отзыв о сочинении Петрова "Очерки истории украинской литературы Х1Х столетия". -"Отчет о двадцать девятом присуждении наград графа Уварова". - Спб. - 1888 - с.83

*** ДАПО-Бучневич В.Е. Записки о Полтаве и её паматниках. - Полтава. - 1902 г.

Та, незважаючи на весь цей успіх, популярність серед гладачів, дні існування театру були завбачені. Цьому спияли тяжкі матеріальні умови артистів, які одержували досить мізерну зарплату.*

Катастрофа полтавського театру розпочалась в кінці 1821 року.

Під час репетицій Пряженковська підійшла до режисера Барсова і сказала, що при такій платні вона грати не буде. Її підтримали всі артисти. Останнім спектаклем був бенефіс Щепкіна...

Коли вистави припинилися, почали поширюватися чутки в місті, що ніби це все наслідок інтриг Щепкіна.** Не можна сказати напевне, від кого саме пішли ці чутки, але що вони тяжко вплинули на актора та його родину - це правда. Щепкін не міг не попередити цієї катастрофи, ні запобігти їй : він не менше інших артистів потерпів від неї. Отже, що можна сказати в цьому випадку, то це те, що він вже тоді почав придумувати засоби, як вийти з цього важкого становища, і написав листа в Тулу до колишнього утримувача театру І. Ф. Штейна, з пропозицією прийняти його в трупу Тульського театру, нга що негайно одержав позитивну відповідь.** Штейн запропонував йому 5 тисяч крб. в рік і бенефіс.

Після сказаного вище про артистів директор театру І. Котляревський не бажав нікого навіть бачити з них: до того він був ображений і невдоволений всім, що сталося між акторами. Треба гадати, що Іван Петрович був чи не єдиною особою. яка бажала постійного існування театру в Полтаві, - і коли побачив, що бажання його нездійснені, він мимоволі обрушив свій гнів на артистів і, в першу чергу, на головного винуватця Щепкіна, по інтригам якого, як вважав він, і стався розпад трупи...

Було оголошено про припинення спектаклів. В 1821 році трупа розвалилась, актори роз'їхались. Здавалось - кінець театрального мистецтва на Полтавщині

* Ротач А.О. Котляревський і полтавський театр. Наукові записки.- Полтава. - 1958 -c. 63

** Щепкін А. С. З краткаго очерка жизни М. С. Щепкіна и артистической его деятельности на сценическом поприще. - К. -78 с.

...

Як вже говорилось раніше, на папірі хозяювала театром міська Рада, хоч головним в цьому мистецтві вважався князь Рєпнін. Це саме від нього йшли фінансові та керівні команди. Він запрошував, розміщав, турбувався. Разом з Котляревським, звичайно. Але коли трупа розпалась, та не стало жодного актора, Рєпнін забув про колись відомий на всю Малоросію театр.

"Вновь сформированная труппа Штейна, после того,ежегодно из Харькова наезжала в Полтаву, и последний её приезд был в год кончины князя Репнина в 1845 году. Штейн умер в 1930-х годах, и его заменил Л.Ю.Молотковский."* Збереглися афіши виступів трупи Штейна та Молотківського в Полтаві за 1832 рік. Пропоную подивитись їх в додатку.

Погане хозяювання міської Ради та рілкі випадкові ремонти привели до того, що в 1847 році той самий триповерховий будинок, критий дранкою, перший професійний театр України, став непридатний і потребував термінового капітального ремонту. На все це потрібна була сума в 3000 крб.** Де було взятися тим грошам? Рєпнін помер, і Котляревського вже не було... Але ось в 1848 році, при обстежуванні стану старого театру все та ж міська Рада поставила питання за будівлю нового.***

В 1852 році будівля вже остаточно була продана з торгів підполковникуЛебедєву, який розмістив там пекарню та їдальню для проходячих мимо війскових частин.**

Ось так і закінчив своє життя наш полтавський театр. Але не дивлячись на його такий сумний кінець, мистейтво, колись народжене Лобановим-Ростовським, Котляревським та Рєпніним, продовжувало існувати, як існує і зараз...

* ДАПО - Бучневич В. Є. Записки о Полтаве и её памятниках. - Полтава. - 1802 р.

** Павловский И. Ф. Заботы кн. Н. Г. Репнина о полтавском театре и о выкупе артиста Щепкина. Оттиск из журнала"Киевская старина". - Киев. - 1905 г.

*** Особистий архів автора. Розмова із Сторохою Є. В.

Глава 3. Участь акторів полтавського театру в суспільно - політичному житті міста.

Ще раніше в роботі зустрічались згадки про зв'язок нашого міста з декабристами. Вивчаючи це питання поглиблиніше, я натрапила на копію архівного документу, що зберігається в Москві, а саме то були "Свідчення відставного підполковника М. І. Муравйова - Апостола про діяльність декабристів у Полтаві." Копію, знайдену мною в Державному Архіві Полтави, пропоную до розгляду.

"Взошел я в тайное общество в 1817 году в Петербурге, намерение оного не имело ничего противозаконного до 1819 года. С тех же пор было оное ввести представительное правление, чего достигнуть полагали возмущением вооруженной силы. В сие время я был назначен адъютантом к князю Репнину и отправился к оному в Полтаву. Директор концелярии князя Репнина Новиков был принят также в общество в Москве, а в Полтаве составил он ложу, которая служила рассадником тайного общества. Он в оную принимал дворянство малороссийское, из числа коих способнейших помещал в общество, называемое "Союз Благоденствия". Значущие члены оного были Лукашевич, помещик переяславского уезда, живущий в Боришполе, он имел об обществе сведения и может насчет Малороссии дать все желаемые подробности. Еще членами ложи были Тарновский, бывший губернским судьею, Алексеев, Семен Михайлович Кочубей и многие другие, коих имена не упомню. Общество сие имело сношение с Северною директориею и, полагаю, с Тургеневым."*

Сам декабрист відмічає, що Новіков організував ложу, в якій потім був І. П. Котляревський. Як на мою думку, цей факт є найважнішим показником зв'язку театру з політичним життям країни.

* ДАПО - фр. - 8811, оп. 1, спр. 4.

Loading...

 
 

Цікаве