WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Діяльність першого професійного театру Полтави - Курсова робота

Діяльність першого професійного театру Полтави - Курсова робота

Але ця відповідь не задовольнила Бахтіна, і 8 березня 1813 року він звертаеться до херсонського, таврійського і катеринославського генерал-губернатора Е. де Рішельє з питанням: "З якого приводу Калиновський одержав паспорт на в`їзд до Полтави і чи має він право проживати з трупою своєю далі в Харкові, а чи повинен бути повернутий до Одеси" Е.де Рішельє 29 березня 1813 року відповів, що "... актор Калиновський раніше перебував при Одеському театрі, потім, коли забажав поїхати до Полтави, йому дано звідси на вільний проїзд туди паспорт. Тут до нього ніякої потреби немає, а тому вільно йому жити зп його бажанням і в Харкові".

На цій підставі 3 травня 1813 року Бахтін видав ордер харківському поліцмейстеру на вільне проживання в Харкові Йосипу Калиновському, який 10 червня 1813 року дав розписку про те, що він одержав відібраний півроку тому квіток, виданий йому разом з дружиною Ганною і актрисами Меланією Трусколяською і Ольгою Струповою полтавським віце-губернатором для вільного проїзду до Харкова, Катеринослава і різних місць Полтавської губернії. Поки тягнулася справа, полтавські актори мабуть здобували разові дозволи на вистави, бо в згаданій вже попереду справі Державного архіву Харківськой області є документи, які свідчать, що 28 листопада і 1, 26, 27 і 29 грудня 1812 року в Харкові відбулись якісь вистави, афіши яких були подані харківським поліцмейстером І.Бахтіну для наступного пересилання їх до Міністерства Поліції.* Ось така історія... Характеризуючи ці занотування Долгорукого хочу зазначити, що вже дуже суворий був "критик", порівнюючи театр Калиновських з "... незрівнянним Померанцевим" Москви. Так, недоліки були. І розмовляли актори різними мовами, і так званих "суфлерів" ще не було, але ж...Тогочасному театру можна багато пробачити, він тільки - но народився, тільки почав розвиватися, і ще мав багато слабких місць. Зараз повернемося до Лобанова - Ростовського і його театру. Як вже згадувалось вище, приміщення було збудоване у 1810 році, і розсташовувалося воно біля немецької колонії (зараз вулиця Балакіна,2). Невипадково одна з вулиць, а також два провулки поруч із школою № 7, і зараз називаються Театральними.** Я ще раз хочу визначити проблему дати. В історіографії я вказала документи, які свідчать про будівництво театру в 1810 році. Крім цього, з свого особистого архіва, де міститься розмова з науковим працівником літературно-меморіального музею ім.Котляревського, хочу зазначити, що навіть в державному архіві Санкт-Петербургу є факти про будівництво театру в 1810 році. Це і щоденник Катерини Нальотової, де вона розповідає про своє творче життя на полтавському коні, і листування Лобанова - Ростовського з міністром іноземних справ ( див. глава I п. 1.1) .

* ДАХО, ор.3, опис 18, справа 179.

** Самсоненко С. Літопис театру // Зоря Полтавщини. - 1972- 12 травня.

Ще декілька фактів, які свідчать, що Лобанов - Ростовський був по-справжньому зацікавлений в розвитку театрального мистецтва. В полтавському театрі з метою заохочення приїзджаючих та місцевих артистичних труп плата за користування театром з акторів не бралася до 1847 року (по свідоцтву Павловського) .* За театр відповідала міське самоуправління, яке і здавало його в аренду різним особам. Котляревського було призначено директором Полтавського театру в 1818 році.Вже тоді в нього зародилися ідеї написати щось для народу. В 1818 році на запрошення вже нового генерал-губернатора князя М.Г.Рєпніна до Полтави приїхала з Харкова трупа І.Ф.Штейна, в якій грав відомий артист Михайло Семенович Щепкін. Трупа складалась з 15-ти чоловік. Приїзд акторів був великою культурною подією в житті полтавців. Цікавим фактом вважаю відгук все того ж причепливого театрала-мандрівника Долгорукого, який відвідуючи Харків в 1810 році у своєму подорожньому нарисі записав: "Був би сьогодні театр, але не відбувся, бо трупа якось розстроїлась: Полтава зманює до себе акторів і актрис..."** Може це й не була трупа Штейна, але вже такий критичний відгук примушує замислитись. Невже ж актори з Харкова, там, де Г.Ф.Квітка-Основ`яненко завідував театром, їхали в ще тоді невідому Полтаву? Не може цого бути. Але навіть якщо Долгорукий правий, і Полтава по-справжньому "зманила" до себе 2-3 акторів, то ніякого успіху їй це не принесло, в тому 1810 році. Справжній успіх ще чекав на наше невеличке місто з написанням великої та незрівняної "Наталки-полтавки". Про це - подальша розповідь.

2.2. "Наталка – Полтавка" - перша ластівка Полтавського театру і показник творчоздатності акторів трупи Штейна.

175 років минуло відтоді, як на сцені театру з`явилась "Наталка – Полтавка" - нев`януча квітка нашої нової драматургії, перша українська п`єса з народного життя.* Її вистава була вістуном "української весни" рідного слова в Рідній Землі.**

* Особистий архів автора.Розмова із Сторохою Є.В.

** Пилипчук Р.Я. У дощепкінський період. З історії театру в Харкові та Полтаві // Український театр. - 1986 р.- № 6.- 29 c.

З часу появи на театральних підмостках у 1819 році ця перлина української драматургії не сходить з конів театрів, її гаряче сприймають глядачи за межами нашої держави.

Не можна не погодитись із І.К. Карпенко-Карим, що "чаруюча душу краса "Наталки-Полтавки" полягає в надзвичайній простоті, в правді і, найголовніше, в любові автора до свого народу, в любові, котра з серця Котляревського перейшла в його твір".

Перший український драматург в своїх п'єсах органічно вводить в дію ліричні і побутові пісні, танці. В композиції "Наталки-Полтавки" значну роль відіграє пісня. В ній драматург розкриває внутрішній світ його персонажів. За свідченням Срезневського, Іван Петрович поставив за мету "дати привабливе змалювання малоросійської жінки, іяка є центральною фігурою в цих творах".**

... То було вікомовного 1819 року. Саме в ті часи в Україні правив генерал-губернатор князь М. Г. Рєпнін-Волклнський, людина гуманна та до того ще й протектор освітньої справи в нашому краю.*** Цей магнат, до речі, був одружений з онукою гетьмана Кирила Розумовського. Він взяв під свою опіку ті молоді культурні сили, які щойно розбрунились для пишного цвіту. І саме він настановив славного творця "Енеїди" директором нового вільного театру Полтави Котляревський розпочав важку роботу: запросив до Полтави драматичну трупу Штейна, закликал на вигідні гастролі вже відомого тоді артиста Щепкіна та за одним заходом написав п`єсу українською мовою "Москаль-Чарівник", а вже через пів-року полтавчани побачили на сцені і свою невмерущу "Наталку".

* Стороха Є. Перша Наталка у Полтаві.- Полтава.- 1995 -с. 139

** Срезневський В. И.П.Котляревский. Из русского биографического словаря.

*** Лазорський М. Світлотіні.- Мельборн. - 1973 -с. 303

У присмерку осінньої днини того року на Колонійский вулиці міста, недалеко від палацу магната Абази, юрбились групи молоді, хто йшов пішки, хто їхав берлиною - всі до старого білого будинку, освітленого великими ліхтарями. У вестибюлі було трохи гамірно, чути було притишений дівочий сміх та влучні дотепи паничів.* Всі прийшли до театру. Всі чекали дзвоника, щоб нарешті вступити до зали. Ставили новину, що звалася "Наталка – Полтавка" і писана, як промовляла афіша (див.додаток) , самим директором театру, паном Котляревським.

Доля усміхнулась Івану Петровичу і як авторові, і як директорові полтавського театру - вже під час перших вистав п`єси склався чудовий акторский ансамбль. Основний склад виконавців становили актори харківської трупи.

У ролях виступали добре відомі тоді в Україні артисти: П.Барсов (Петро) , якого називали "полтавським Тамбуріні" за чудовий голос, І.Угаров (возний Тетерваковський) , особливо вдатний до характерних образів "старого віку піддячих", Т.Пряженковська (Терпелиха), яка користувалась гарячою прихильністю глядячів за майстерність сценічного перевтілення. Яскравою зіркою спалахнув на полтавській сцені талант видатного актора М. С. Щепкіна, для якого власне і була написана роль виборного Макогоненка. Роль головної героїні виконувала чудова співачка і танцюристка Катерина Нальотова. Весь час вона була в театрі Котляревського на головних ролях, і як артистку її знали далеко за межами Полтави. Щепкін шанобливо до неї ставився і згадував, що "вона мала прекрасний голос і була знаменитою артисткою".* Довгий час театрали та просто зацікавлені історіею мистецтва на Полтавщині нічого не знали про цей великий талант, про актрису Нальотову.Але знайшовши деякі факти за допомогою музею Котляревського, я присвятила культурному, театральному і, на жаль, трагічному життю актриси своє подальше дослідження.

Loading...

 
 

Цікаве