WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Діяльність першого професійного театру Полтави - Курсова робота

Діяльність першого професійного театру Полтави - Курсова робота

1.2. І. П. Котляревський - директор першого професійного театру в Полтаві.

З вищезгаданого дізнаємося, що в 1810 році в Полтаві споруджено перший в місті театр. Директорами його стали І.П.Котляревський та А.О. Імберх. Щодо останього, документи цього чоловіка являють собою велику цінність для дослідника.

Генерал-губернатор Лобанов - Ростовський практично весь вільний час присвячував театру. Спочатку з аматорськими виставами пана був зв`язаний оркестр з 23 чоловік, найнятий у поміщика Раковича (Прилуцкий повіт) .*** Багато з музикантів були одружені, але сім`і їх залишалися жити в селі. Коли ж помер їх володар, його спадкоємці залишили сім`і музикантів без утримання. Але вже наступний губернатор міста - князь Рєпнін, продовжуючи добру справу, почату Лобановим – Ростовським,

* Залесский А.Из быта крепостного времени // Киевская старина.-1888.- июнь- c.78-79.

** Павловский И.Ф. Полтава (1802-1856) .Исторический очерк ее,как губернскаго города... - Полтава. - 1910.

*** Іванов А. Трічі ювілейний // Зоря Полтавщини. - 1969 - 6 липня.

вжив заходів до покращення їх становища.*

Цей "вільний театр" несподівано народився в Полтаві, і як стверджує Лазорський, першим його засновником був "... нехто інший, як наш люб`язний Іван Петрович Котляревський".** Тут і розпочалась його творча діяльність. Якщо раніше Котляревський тільки розважав, виконуючи волю хазяїна, то тут йому вже належить ініціатива по створенню професійного театрального мистецтва. Він, як і його наступники (Квітка, Писаревський, Кухаренко та ін.) , певною мірою використав досвід російської комічної опери, створивши реалістичні п'єси, які змальовували багатогранні характери, накреслив характерні для того часу соціальні конфлікти. Саме тому його п'єси увійшли до скарбниці класики української драматургії, особливо це стосується "Наталки-Полтавки".***

Але навіть така діюча та життєрадісна, енергійна та працездатна особа, як Іван Петрович, ничого не зробила б без допомоги матеріальной. Ії, зі свого боку, завжди надавав найголовніший театрал, банкір, громадський і політичний діяч Полтави - князь Рєпнін.

У 1818 році (а до цого театр лише існував, а не працював, тому й відомостей зовсім немає) на запрошення Рєпніна до Полтави з Харкова приїхала трупа Штейна.**** І на мою думку, ця подія дуже вплинула на подальшій розвиток мистецтва на Полтавщині.

Взагалі, рівень вистав полтавського театру був вищий, ніж у Штейна. Причина, за словами Абрама Семеновича Щепкіна - брата актора, хоч одна,але дуже вагома: життям театру керував Котляревський.***** Саме тут Михайла Щепкіна було викуплено з неволі. Окрім того, розраховуючи на талант актора, Іван Петрович спеціально для нього написав "Москаля – Чарівника" та роль виборного в "Наталці – Полтавці".

* Павловский И.Ф. Полтавцы: иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. - Полтава. - 1914.

** Лазорський М. Світлот іні. - Мельборн. - 1973 - c.302.

*** Театр І.П.Котляревського. – Київ. – 1969.

**** ДАПО- Бучневич В.Є. Записки о Полтаве и её памятниках. - Полтава. -1902.

***** Щепкін М.С. Життя і творчість. - М. - 1984. - Т.I.

"З прибуттям трупи до міста Полтави, - розповідає у своїх спогадах А.С.Щепкін,- як скоро почались вистави, місто помітно оживилося, почалися розмови про артистів та про спектаклі, і майже скрізь стали говорити про театр."*

Щодо саміх акторів, іх було небагато. "Полтавская труппа в то время была незначительна: она состояла из 15 человек. Вчислеактеров, кроме Щепкина, здесь были Барсов (полтавский Тамбурини) , и Угаров, отлично игравший роли стараго векаподъячих; у Щепкина не было своего амплуа - ему приходилось играть все без разбору".**

Трупа тоді розділилась: ті з артистів, які повинні були брати участь у драматичних виставах і балетах, залишились в Харкові, а п`ятнадцятеро кращих переїхали до нашого міста.

Від князя Рєпніна дана була повна свобода артистам в управлінні, як вони самі визнають зручнішим. Виділено три особи, які повинні були складати щось на зразок дирекції, а саме: режисер П.Барсов і його два помічники - Щепкін і Городенський. Але керували всім, звичайно, Котляревський з Імберхом.

В основі репертуарної лінії Полтавського театру підкреслювалась чітка соціальна спрямованість – сатиричні п'єси, в яких гостро засуджівалось кріпосне право, тупість самодурів панів ("Недоросль") , викриття злочинних дій царських чиновників ("Ябеда") , гостре висміювання панів-голоманів ("Урок дочкам") , сатиричне зображення пороків дворян ("Хвастун", "Чудаки") . Ця репертуарна лінія Полтавського театру свідчить, що керівники його прагнули зробити театр дійовим засобом художнього виховання глядача. ***

Ще з початку, по прибутті трупи, Іван Петрович дбайливо поставився до потреби акторів, допоміг їм влаштуватись на квартири.****

* Дурілін С., Щепкін М. та Котляревський І. Російсько- українське гурне єднання. - К. - 1953 - c.80.

** ДАПО - Бучневич В. Є. Записки о Полтаве и её памятниках. - Полтава. - 1902.

*** Театр І.П.Котляревського. - Київ. - 1969.

**** Ротач А.О. І.П.Котляревський і полтавський театр. Наукові записки. - Полтава. - 1958. - № 3 - c.63.

Та й далі письменник акуратно відвідував репетиції, "... як тільки потрібно було переробити або змінити яке небуть нове місце в п`єсі, він зараз же придумував нові розмови або вирази, які цілково заміняли ті незручні місця, особливо у віршах, він дуже добре володів версифікацією."* Як бачимо, директор театру допомогав акторам не тільки як адміністратор, але і як письменник, стилист, та й людиною він був незвичайною. З першого знайомства Котляревський приваблював серця, з усіма тримав себе як рівний з рівним, був душею кожної компанії. Вмів серйозно розповісти про розумні речі, дотепно пожартувати, доречно навести цитату з якогось твору...

В той час на полтавській сцені визнавались кращими артистами Павлов і комік Іван Федорович Угаров. Вони були по своєму самовпевненому характеру майже неможливі, тому незабаром залишили сцену. Доказом цього самолюбства може служити такий приклад: коли Павлов хотів дебютувати на московській сцені в ролі Мейнау з комедії "Ненависть к людям и раскаяние" і під час проб використовував звичайну розмовну мову, якою він досконало володів, то директор зауважив йому, що така вимова на сцені неможлива, що тут конче потрібна декламація.* Павлов сказав: "Ваше сіятельство, щоб судити про мистецтво, для цього мало генеральского чина".* Зрозуміло, що після таких слів його не допустили до дебюту. Можна сказати, це був черговий спалах національної самосвідомості в акторському сереловищі. І його підтримував як міг Котляревський. Вже саме те, що його найвідоміщі твори написані українською, і це все - в часи ії прямого ігнорування, свідчить про хоробрість та любов драматурга до батьківщини.

Були й не менш талановиті, ніж Барсов і Угаров: Щепкін, Нальотов, Медведєв, Климов та інші. А з актрис перше місце посідала, безперечно, Тетяна Гнатівна Пряженківська, за якою негайно став "упадати Іван Петрович Котляревський".**

* Дурілін С., Щепкін М. та Котляревський І. Російсько-українське гурне єднання. - К. - 1953 -с. 80

** Щепкин А.С. З краткого очерка жизни М.С.Щепкина и артистической его деятельности на сценическом поприще. - К. - 1969 р.-№ 31 - с.78

Не все в театрі було гладенько. Були часи, коли заклад знаходився

на межі розпаду...

Взагалі, ближче до 20-х років ХIХ століття,соціальне і матеріальне становище акторів було тяжким.Матеріальну скруту переживала часто і знайома нам трупа Штейна. Котляревський, що був посередником між театром і князем, як тільки міг спріяв у поліпшені побутових умов акторів. Про це свідчить лист до нього Рєпніна від 26 травня 1820 року, де він зазначує: "Попечение, которое вы имели о здешнем театре, приобрело ему одобрение публики и необходимо для его благоустройства, почему я прошу вас покорнейше продолжать оное и на будущее время."*

Loading...

 
 

Цікаве