WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Діяльність першого професійного театру Полтави - Курсова робота

Діяльність першого професійного театру Полтави - Курсова робота

За спогадами М. І. Гоголь-Яновської, у Трощинських, куди з`їзджалися гості з обох столиць, виконувалися твори Моцарта і Бетховена, оркестр грав і під час обіду, а ввечері півчі виконували українські мелодії. Багато учасників театру мали неабиякі акторські здібності, спектаклі йшли без суфлера, а комедії іноді створювалися експромтом.*** Все це дало підставу сучасникам називати Кибинці "Українськими Афінами "(!) .Спеціально для Кибинського театру В.П.Гоголь - Яновський написав дві комедії: "Собака та вівця " (зберігся лише короткий виклад ії змісту) і "Роман та Параска" чи "Простак, або Хитрощі Жінки, перехитрені москалем".**** Є вказівки на те що образ Романа автор писав з одного з акторів - кріпаків, який і виконував цю роль у виставах.** У Кибинцях ставились також п`єси А. І. Фонвізіна "Бригадир", В.В.Капніста "Филимон та Бавкіда" і "Ябеда", Я. В. Княжніна "Хвастун" та інші.**** Проіснував театр Трощинського до кінця 20 - х років ХIХ століття, і припинив свою діяльність у зв`язку зі смертю В.О. Гоголя - Яновського (1825 р.) , а потім і власника театру (1829 р.) .

Одже, як з`ясувалось, саме ці "Українські Афіни" були першим кроком у розвитку театрального мистецтва на Полтавщині. І саме цей театр, як я гадаю, підштовхнув до праці ще тільки зароджуючуюся професійність. А зароджувалась вона ось як...

* Іванов А. Трічі ювілейний. // Зоря Полтавщини. - 1969 - 6 липня.

** Жук В. Н. Які були кріпосні театри і оркестри на Полтавщині ? // Наш рідний край. - Вип. 4.- Полтава.- 1990 -с. 35 с.

*** Залесский А. Из быта крепостного времени. // Киевская старина.- 1888 год.-Июль -с. 78 - 79

**** Из прошедшей жизни малороссийского дворянства.// Киевская старина.- 1888 год.- Октябрь-с. 149 - 161

Вистави в кріпацьких та напівкріпацьских театрах влаштовувались на

честь високопоставлених осіб: князів, поміщиків, політичних та культурних діячів. Відома урочиста вистава на честь малоросійського генерал- губернатора князя Куракіна, організована власником села Буди на Полтавщині.* Так, це той самий славнозвісний Куракін, чесноти якого оспівав І. Котляревський у відомій "Пісні на новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну". Але чи заслуговував на присвячені йому пісні і вистави цей пан? Адже, як розповідає Ростислав Пилипчук, Куракін, одержавши посаду генерал - губернатора новоутвореного губернаторства Малоросії, до складу якої входили Полтавська і Чернігівська губернії, вагався - яке саме місто обрати для своєї резиденції.** Спочатку орієнтувався на Чернигів. У зв`язку з цим за його порученням цивільний губернатор І.Френсдорф у грудні 1802 року вів переговори з багатим поміщиком, власником кріпацького театру в селі Спиридоновій Буді про переведення його оперно-балетної трупи до Чернигова. Але О Куракін змінив рішення, і місцем свого постійного осідку обрав Полтаву, і тому на листі І. Френсдорфа від 13 грудня 1802 року поклав резолюцію: "Поновити відношення, що театру не потрібно".*** Ось і вся турбота. За період перебування О. Куракіна на посаді генерал - губернатора не тільки в Чернигові, а й у Полтаві спеціального, або навіть тимчасового театрального приміщення збудовано не було. Зовсім інше ставлення до театру було у наступного генерал - губернатора Полтави Я. Лобанова - Ростовського. Хоча вистави, що відбувались в його домі на початку минулого століття, мали й розважальний характер, душею домашніх прем`єр був там Іван Петрович Котляревський, що само по собі вже говорить про гарний смак та зацікавленність губернатора. За спогадами примадонни цього театру

* Казимиров О. Український аматорський театр. - К.- 1965 -с.32

** Пилипчук Р. У дощепкінській період. З історії театру в Харкові і Полтаві // Український театр. - 1986 р. - № 6 -с. 28

*** Павловській І.Ф. Из переписки малороссийского генерал-губернатора князя А. Б. Куракіна. - Труд полтавской ученой комиссии.-Випуск ХIII.- Полтава - 1915 р. - 21 с. - ДАПО.

Катерини Нальотової (яка, між іншим, перша виконувала роль Наталки -

Полтавки в п`єсі письменника та драматурга) , у виставах брала участь місцева інтелегенція з різночинців і, насамперед, сам Котляревський.* Він талановито виконував комедійні ролі у п`єсах Княжніна "Сбытенщик", "Без обеда домой еду".**

Аматорський театр користувався великим успіхом. Ліберально настроєний губернатор відкрив широкий доступ на вистави, що відбувались у спеціально збудованому будинку.***

Ось з цього будинку і починаеться історія професіоналізму в Полтавському театральному мистецтві. Я.І. Лобанов - Ростовський був одним з перших передових культурних діячів - новаторів, якого театр на Полтавщині турбував по-справжньому. В його листуванні з міністром іноземних справ на будівництво приміщення для театру потрібна була сума в 5 тис. карбованців. (Державний архів Санкт - Петербурга) .**** З цього ж архіву, а також у авторів Бучневича (1902 р.) , Бузинного (1927р.) , Іванова (1969 р.) , Самсоненка (1972 р.) , Сторохи (1995 р.) дізнаємося про будівництво театру в 1810 році. "По тогдашнему времени постройка его обошлась городу в 20 тысяч руб.ассигнациями. Это был большой каменный трехъ этажный дом, крытый дранью, довольно удобный и поместительный".***** А знаходився він біля німецької колонії, яка розташовувалась в ті часи на вулиці Балакіна, 2.****** Але це приміщення не займали лише актори, бо то було б дуже розкішно для невідомих ще тоді людей. "В нем были приспособлены помещения собственно для театра и почтальонов, так как вблизи театра находилось здание почтоваго ведомства, построенное с ним одновременно (где теперь старое здание женскаго епархиального училища) и в 1861 году

*Врангель Н. Н. История одного года // Старые годы. - 1913.-Санкт-Петербург.- Госархив бибдиотеки им.Салтыкова-Щедрина.

** Казимиров О. Український аматорський театр. - К. - 1965 - с.32.

*** Ротач А.О. І.П.Котляревський і полтавський театр.Наукові записки. - Полтава.- 1958- c.63.

**** Особистий архів автора. Розмова із Сторохою Є. В.

***** ДАПО.- Бучневич В.Є. Записки о Полтаве и её памятниках.- Полтава. - 1902 - c.292.

****** Бузинний О.Т. До історії театра в Полтаві.Викуп з неволі М.C.Щепкіна ( за архівними матеріалами) .- Записки Полтавського інституту народної освіти.- Т. IV. - Полтава.- 1927 - c.43-56.

проданное духовному ведомству".* Як на мою думку, цей будинок мав велике значення для починаючих акторів і режисерів. Він був ніби підтримкою у складні часи зародження мистецтва гри в Україні. Тут з'явилися такі зірки - твори української драматургії, як "Наталка – Полтавка", "Москаль - Чарівник", працювали найосвіченіші і талановитіші люди ХIХ століття: Котляревський, Щепкін, Пряженківська... Так, будівництво приміщення - це був перший вірний крок у розвитку мистецтва, потім так сподобавшогося полтавцям. Але перед тим, як повністю перейти до розгляду діяльності професійного театру Котляревського, хочу розповісти трохи про інші аматорськи гуртки поміщиків. Як свідчить В.Н.Жук, у репертуарі кріпацких театрів були не тільки постановки п`єс та комедій, але і вертепні вистави, або "різдвяні драми", що являли собою лялькову виставу легенди про народження Христа (вертеп - печера поблизу міста Віфлієма, у якій за релігійною легендою народився Христос) .** Вважаю, що саме цей вертеп став фундаментом для розвитку нашого чудового, відомого не тільки в Україні, але й далеко за ії межами лялькового театру. Отже, знов і знов переконуємось в тому, що колись казав Грушевський : "Коріння нації знаходиться в ії історичному минулому". Ця фраза - як початок початків, вона точнісінько характеризує роль театру скрізь роки. Але - повернемось до історії. Звідси вертепом почали називати спеціально зроблену двоповерхову скриньку для показу ляльок. Так, у маєтку Галаганів у селі Сокиринці Прилуцького повіту київськими бурсаками була здійснена вертепна постановка, в якій брав участь кріпацький хор Галагана.* Текст галаганівського, або сокиринського вертепу, що датується 1770р., був перетворений у розвагу для обмеженого кола людей і містив велику за обсягом релігійну частину, внаслідок чого втрачалося соціальне значення

твору.

* ДАПО.- Бучневич В.Є. Записки о Полтаве и её памятниках.-Полтава.- 1902 - c.292.

** Жук В. Н. Які були кріпосні театри і оркестри на Полтавщині// Наш рідний край. - Вип. 4. - Полтава. - 1990.

*** Из прошедшей жизни малороссийского дворянства // Киевская старина. - 1888. - октябрь.- 149 - c.161.

У багатих поміщицьких маєтках були поширені кріпацьці хори,

оркестри, або "капелії", як їх тоді називали. Серед відомих - хори й оркестри Івана та Петра Галаганів у селі Дігтярях і в селі Сокиринцях, оркестр мідних та ударних інструментів з 25 музикантів поміщика Булюбаша села Гриньки Кременчуцького повіту, оркестр рогової музики з 40 чоловік решетилівського поміщика В.С.Попова.* За свідченням І.Ф. Павловського, кожну неділю селяни навколишніх сіл, одягнені по-святковому, мали змову гуляти в чудовому парку, що оточував палац Попова.** Тут до їх послуг були гайдалки, шлюпки. На головному каналі стояла скляна будка, де грав оркестр рогової музики. Дозволялися танці та співи. Але, узагальнюючи досвід самодіяльних гуртків, аматорські постановки поміщиків, їх кріпацьких акторів, все це можна уявити як сходинку, на самому верху якої - перший професійний театр на чолі з великим українцем - Котляревським. Про нього розповімо далі.

Loading...

 
 

Цікаве