WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Психологічні та етичні норми і принципи ділового спілкування - Реферат

Психологічні та етичні норми і принципи ділового спілкування - Реферат

Італійці експансивні. Відрізняються комунікабельністю.

Практика проведення ділових переговорів відповідає нормам більшості європейських країн. Для налагодження ділових відносин достатньо обміну офіційними листами з пропозиціями. Деколи для встановлення ділових зв'язків звертаються до послуг посередників. При проведенні ділових переговорів велике значення приділяється тому, щоб переговори проводились між особами, які займають приблизно однакове службове положення.

Важливий вплив для представників ділових кіл мають неформальні відносини з партнерами. Вважають, що неофіційна обстановка дає можливість вільно висловлювати критичні зауваження на адресу партнера, не ризикуючи викликати незадоволення.

В цілому, як свідчать результати дослідження, італійці досить чутливі до дотримання основних правил ділової етики, це слід враховувати при організації і веденні переговорів.

Іспанці - серйозні, відкриті, галантні, володіють почуттям гумору, здатністю працювати в команді. Про своє прибуття в країну необхідно обов'язково повідомити партнерів. Не варто призначати зустріч на південь - час фієсти. Іспанці схильні запізнюватись на зустріч.

Стиль ділових переговорів не настільки динамічний, яку японців, американців. Полюбляють багато розмовляти, регламенту не дотримуються. Висувають вимоги до зовнішнього вигляду: класичний костюм, біла сорочка, начищене взуття.

Шведам притаманні такі риси, як пунктуальність, акуратність, серйозність, порядність, надійність у відносинах, професіоналізм. Шведи - педанти. Не рекомендується називати партнера на ім'я, якщо він цього не запропонував. Досить пунктуальні. На переговори приходять у точно визначений час. Досить стримані, неемоційні. Щоб досягти успіху у переговорах, на зустріч слід приходити ретельно підготовленим. Шведи притримуються традиційних поглядів на одяг ділової людини, віддають перевагу класичному стилю.

Під час ділових зустрічей, переговорів китайські учасники досить уважні до двох елементів:

1) збір інформації стосовно предмета обговорення, а також партнерів по переговорам;

2) формування "почуття товариськості" [3; 95].

"Почуття товариськості" китайці, по суті, ототожнюють із позитивним особистісним ставленням до партнерів. При обміні рукостисканнями (це прийнято в Китаї) спочатку потискують руку найбільш високопоставленої особи. Китайська делегація, як правило, численна, у ній багато експертів, наприклад, експерт з фінансових питань, технічних і т.д. Китайці у проведенні переговорів досить чітко розмежовують етапи: першочергове уточнення позицій їх обговорення і заключний етап переговорів. На початковому етапі основна увага приділяється зовнішньому вигляду партнерів, манері їх поведінки, відносинам в середині делегації. На цій основі китайці прагнуть з'ясувати статус кожного із учасників переговорів. В подальшому, вони значною мірою орієнтуються на людей з більш високим статусом, як офіційним, так і неофіційним.

Китайська сторона, зазвичай, іде на поступки під кінець переговорів, після того, як оцінить можливості іншої сторони. До того ж в той момент, коли видається. що переговори зайшли в глухий кут, китайці вносять пропозиції, що передбачають поступки. В результаті переговори поновлюються. Однак помилки, допущені партнером під час переговорів, уміло використовуються.

В японському національному характері виділяють працелюбність, дисциплінованість, наслідування традиціям, відданість авторитету, ввічливість, охайність, бережливість, прагнення до узгоджених дій в групі.

Посмішка або сміх в Японії свідчать різне - це ознака товариськості і вираз стриманості, відкритість емоцій і ознака незручності, що викликана складним становищем. Рукостискання в Японії не прийняте. Важливим елементом правил хорошого тону є поклони.

На відміну від інших країн, спроби налагодити ділові контакти з японськими фірмами шляхом листування, телефонного спілкування, як правило, малоефективні. Це пояснюється тим, що:

1) більшість ведуть свої справи японською мовою і спілкування з ними вимагає перекладача;

2) японці досить скрупульозно ставляться до обов'язків. Навіть переговори розглядають як крок, який до чогось зобов'язує, і не схильні йти на нього, не отримавши про партнера повної інформації;

3) в Японії діє складний механізм прийняття рішень, що гальмує отримання відповіді на запит.

Для того, щоб подолати ці труднощі, слід застосовувати такий варіант: відправляючи ділові листи японським фірмам, варто додати до них офіційні річні звіти, брошури та інші видання з інформацією. Це є необхідним з точки зору представлення вас як надійного і солідного партнера. Бажано, щоб матеріал був представлений японською мовою.

Велике значення в японській культурі відводиться пунктуальності, точності. На обов'язковості заснована уся практика ділового спілкування в Японії. Переговори проходять у дуже повільному темпі, весь час немовби відтягуючи прийняття рішення, адже терпіння в Японії вважається однією з головних доброчинностей. Необхідно враховувати, що в Японії, якщо ви чуєте "так", це не завжди означає згоду, а свідчить лише про ввічливе слухання: "Я вас уважно слухаю". Якщо японець бажає відмовити, він каже, що "це важко". Іноді, якщо японець бажає уникнути категоричного "ні", він задає контрпитання, після чого вважається не тактичним наполягати. Якщо японець бажає дати негативну відповідь, але не має вагомих аргументів, він посилається на погане самопочуття. Стриманість є нормою їх поведінки.

Формуючи рекомендації щодо проведення переговорів з японцями, американський дослідник М. Блейкер відзначає, що коли японці зустрічаються з яскраво вираженою поступкою, вони відповідають тим же [3, 25]. На переговорах японці прагнуть уникнути ризику, що розглядається ними як загроза для їх честі, престижу, репутації. В той же час прагнуть максимально розвинути свободу маневру на переговорах. У розмові з японцем важко обійтись без пауз і мовчання. Не варто поспішати заповнити паузу. Терпіння та прагнення до встановлення взаєморозуміння дає набагато кращі результати, ніж конфронтаційний стиль.

На переговорах з представниками арабських країн одним із важливих елементів є встановлення довіри між партнерами. Якщо типовий американець прагне передбачити розвиток подій при розв'язанні проблеми, то араби швидше звикли орієнтуватись на минуле, постійно звертаючись до традицій. Велике значення в арабському світі мають традиції ісламу.

Світ арабських країн досить різноманітний і у стилях ділового спілкування існують певні відмінності. Зупинимось на одному із арабських стилів - єгипетському. Американський дослідник, колишній учасник переговорів у Кемп-Девіді У Квандт виділяє три основні ознаки:

1) єгиптянам притаманне почуття національної шани, наслідування історичним традиціям;

2) усвідомлення необхідності сильного правління;

3) жорсткі та досить розвинуті адміністративні правила поведінки.

Ці особливості єгиптян значною мірою впливають на ведення переговорів. У мусульманському світі чоловік не може звертатись з питанням або проханням до жінки - це вважається неетичним, усі обговорення проводяться з чоловіками. При зустрічі в арабських країнах чоловіки обнімаються, плескають по плечах і спині, але ці знаки уваги можливі лише між своїми і не поширюються на іноземців.

Якщо європейське привітання досить сухе, то арабське перетворюється в процедуру, воно супроводжується частим зверненням до Аллаха, розрахунок на його допомогу у завершенні справ. В арабському середовищі це звичайна формула ввічливості. Відстань між співрозмовниками, зазвичай, менша ніж у європейців.

При першому знайомстві араб виражає радість, люб'язність. Це не лицемірство, а данина традиції: серед арабів поширена думка, що саме така поведінка є достойною мусульманина. В подальшому розмова може проходити не так гладко.

Арабські співрозмовники уникають визначеності чітких відповідей "так" або "ні". Натомість схильні до вживання туманних зворотів "Іншаала" ("Якщо Аллаху буде завгодно"). Арабське розуміння етикету забороняє співробітникові вживати прямі відповіді, бути категоричними. Вважається необхідним залишати можливість для подальших контактів.

Отже, підбиваючи підсумок, можемо зробити такі висновки:

1) оволодіння знаннями щодо національних особливостей представників різних культур може слугувати своєрідним орієнтиром можливої поведінки партнера;

2) національні особливості суттєво впливають на характер людини, визначають стратегію її поведінки, що особливо проявляється у сфері ділового спілкування;

3) національні та культурні особливості є досить значущими у сфері ділових відносин.

Література

1. Белкин А.С. Ситуация успеха. Как ее создать. -М., 1991.

2. Етика ділового спілкування /Заред. Галушко Н.П. -Хмельницький, 2000.

3. Морозов А.В. Деловая психология. - Спб., 2002.

4. Чмут Т.К. Культура спілкування. -Хмельницький, 2000.

Loading...

 
 

Цікаве