WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Мораль як суспільно необхідна якість - Реферат

Мораль як суспільно необхідна якість - Реферат

■ при спілкуванні з громадянами як при виконанні своїх повноважень, так і в позаслужбових стосунках дотримуватися загальноприйнятих правил поведінки; вести себе з гідністю; демонструвати ввічливе та шанобливе ставлення до них, безпристрасність, принциповість, бажання глибокого вникнути в суть питання, вміння вислуховувати і зрозуміти іншу позицію;

■ не допускати всупереч інтересам справи упередженість або прихильність до будь-якого підприємства, установи, організації, органу, об'єднання громадян або конкретної особи.

Основними нормами моральної культури, якими повинен керуватися державний службовець, є:

■ шанобливе ставлення до людини, як найвищої цінності, повага та захист прав, свобод і гідності громадян у відповідності з міжнародними та вітчизняними нормами і загальнолюдськими принципами моралі;

■ глибоке розуміння соціальної значимості своєї ролі та високого професіоналізму, своєї відповідальності перед суспільством і перед громадянином, слугувати якому зобов'язаний державний службовець;

■ розумне і гуманне використання наданих законом державному службовцю прав в суворій відповідності з принципами соціальної справедливості, громадянського, службового та морального обов'язку;

■ мужність, безкомпромісність, об'єктивність у прийнятті рішення;

■ непримиренність до несправедливості, яка виявляється, перш за все, в дотриманні вимог Конституції та чинного законодавства, рівності всіх громадян перед законом;

■ порядність, бездоганність особистої поведінки на роботі та в побуті, непідкупність, турбота про професійну честь;

■ свідома дисципліна, ініціатива, професійна солідарність, взаємодопомога, підтримка, сміливість і морально-психологічна готовність до дій в складній ситуації, здатність до ризику в екстремальних умовах;

■ постійне удосконалення професійної майстерності, знань в галузі моральної культури, службової етики та такту, підвищення загальної культури, розширення інтелектуального кругозору, творче засвоєння необхідного в державній службі вітчизняного і зарубіжного досвіду.

Ці вимоги моральної культури дають можливість наглядно уявити, якими повинні бути у державного службовця моральні якості. Це - гуманність; доброзичливість; справедливість; простота; скромність; доступність; сміливість; мужність; витримка; чесність; порядність; патріотизм тощо.

Систематизувавши власні наукові доробки та погляди Н.Р.Нижник, С.Д.Дубенко, В.В.Цвєткова, О.Д. Крупчана, В.М.Олуйкатаінших, можна зробити висновок, що моральними якостями державних службовців також є: висока громадянськість; цілеспрямованість; самовідданість; оптимізм; ввічливість; делікатність; довіра; тактовність; активність; принциповість; репутація; непідкупність; співчуття іншим; правдивість; вірність прийнятим зобов'язанням; наполегливість; висока відповідальність за виконання службового обов'язку; дотримання даного слова; добросовісність; пунктуальність; сумлінність; товариськість; чуйність; рішучість; ініціативність; вимогливість до себе, своїх колег та громадян у поєднанні з повагою та турботливим ставленням до них; впевненість в собі; непримиренність до недоліків; самокритичність; безкорисливість; державний альтруїзм.

Ці та інші моральні якості формуються в процесі виховання.

Багато в чому виховання визначає долю людини, бо в ньому закладаються підвалини духовного світу, його ставлення до оточення, до суспільства.

І так як складним і багатогранним є життя, то і процес виховання є надто складним явищем. Є виховання трудове, політичне, естетичне, моральне, правове тощо. Але стержнем всього процесу виховання є виховання моральне, оскільки лише воно формує базові якості людини, яка прилучається до вічних, загальнолюдських цінностей.

Перш за все, в процесі виховання відбувається цілеспрямований вплив на розум і почуття, волю людини з метою формування у неї певних уявлень, почуттів і ставлень до різних явиш дійсності, а також відповідних навиків поведінки.

По друге. виховання відбувається не тільки цілеспрямовано, але й стихійно. Водночас, кожна людина в тій чи іншій мірі займається і самовихованням.

В процесі виховання державних службовців слід використовувати різноманітні засоби, які умовно розподіляються на вербальні (від лат. Verbut - слово) і діяльні. В першому випадку вихователь (керівник, наставник, колега тощо) діє головним чином словом. В іншому випадку, коли застосовуються діяльні засоби, посадова особа залучається до різних форм позитивно спрямованої соціальної активності. Слід виділити і такі форми виховання, як індивідуальні та масові.

Спрямованість морального виховання визначають фактори об'єктивного (тобто, незалежні від свідомості, волі вихователя і державного службовця) або суб'єктивного (тобто, залежні від людини) характеру.

До об'єктивних факторів відносяться перш за все особливості середовища, в котрому живе людина (соціально-економічне становище, національні відносини, рівень культури, конкретна політична ситуація тощо).

До факторів суб'єктивного характеру слід віднести специфіку особистих прагнень, поглядів, нахилів, захоплень як у вихователя, так і посадової особи.

Завдання морального виховання полягає не тільки в моральній просвіті, але й у формуванні навиків та умінь реалізувати етичні цінності в різноманітних ситуаціях в процесі виконання службових обов'язків, прагненні до морального самоудосконалення та самоствердження. І межі цьому нема. Це справа кожної окремої особистості. Але суспільство, держава і, зрозуміло, кожен державний службовець зобов'язаний забезпечити певний рівень моральності, без котрого нема повноцінного громадянина, повноцінного державного службовця і повноцінного суспільства.

Література

1. Конституція України. -К, 1996.

2. Про державну службу: Закон України від 16.12.93р. № 3723-XII//ВВР. - 1993. - № 52. - Cm. 490.

3. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 7.06.2001 № 2493-III //ВВР. - 2001. - № 33. - Cm.175.

4. АтаманчукГ.В. Теория государственного управления: Курс лекций. М.: Юрид.лит., 1997.

5. Василенко И. А. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия. М.: Логос, 1998.

6. Вісник УАДУ Темат.вип: Матеріали щорічноїнауково-практичноїконференції "Актуальні проблеми реформування державного управління", 29 травня 1997 р. - №2.

7. Герет Томас М., Клоноскі Річар Дж. Етика бізнесу /Пер. з англ. К: Основи, 1997.

8. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування: Монографія Кол.авт.; Зазаг.ред. Проф.Оболенского О.Ю.Хмельницький; Поділля, 1999.

9. Державний службовець в Україні / Н.РНижник, В.В.Цвєтков та ін. К: Ін-Юре, 1998.

10. Олуйко В.М. Кадри в регіоні України: Становлення та розвиток. Монографія / За ред. Н.РНижник та Г.І.Лелікова. К: Науков.світ, 2001.

11. Орбан-Лембрик I.E. Психологія управління. Івано-Франківськ: Плай, 2001.

12. Попов Л.А. Этика: Курс лекций. М.: Центр, 1998.

13. Профессиональная этика работников правоохранительных органов: Учебное пособие/ Под ред. Г.В. Дурова и А.В. Опалева. М.: Щит-М., 1998.

14. Сучасні проблеми державного управління: дослідження, технології, методики / За заг. ред. В.М. Князева. К: Вид-во УАДУ, 1999.

15. Цветков В.В. Державне управління: Основні фактори ефективності (політико-правовий аспект). - X: Право, 1996.

16. Скакун О.Ф. Юридическая деонтология: Учебник. Харьков: Эспада, 2002.

Loading...

 
 

Цікаве