WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Заселення Кубані, розвиток козацтва та його культури - Реферат

Заселення Кубані, розвиток козацтва та його культури - Реферат

Суспільний устрій козаків Старої Лінії був надзвичайно спрощений і підкорявся військовим потребам. Ф.А. Щербина, говорячи про старолінійців, відмічав: "Вони жили постійно війною і тривогами. У рядах їх не було в строгому розумінні ні станів, ні якихось установ, за винятком штаб-квартири і станичних правлінь. Все населення представляло немовби однорідну бойову масу. Кубанці в свій час, при переселенні на Кавказьку лінію, просили у начальства собі старшин з Дону, а кавказці взяли частину старшин з Хоперського і Волзького полків і частину вибрали з сірого натовпу - з своїх рядових козаків. У останніх не знайшлося навіть освіченого полкового командира. Не було також у них ні шкіл, ні свого виборного духовенства, а в козаків-старовірців духовенство і духовні потреби були приховані десь далеко в тайниках народного життя. Читанню вчилися козаки-старовірці у начітчиків, а православні - в станичних правліннях. У той час, за виразом А.Ламонова, "грамотних в станиці Кавказькій було всього декілька чоловік і вони були всім відомі" [18].

За задумом генерала Г.Х. Засса, між ріками Кубанню і Лабою в 1841 р. була встановлена Нова Лінія. Був намір заселити там всього 14 станиць, але їх число довелося істотно збільшити. У згаданий час були засновані чотири станиці: Лабінська, Чамликська, Вознесенська і Урупська. Надалі ці станиці стали опорними пунктами в заселенні Нової Лінії. З 1841 по 1849 рік засновано ще 7 станиць, в 1852-1860 рр. - 15 станиць. Усього ж за двадцять років на Новій Лінії було населено 32 станиці.

Населялися новолінійні станиці козаками з Старої Лінії, тобто за рахунок Кавказького лінійного війська, а також жителями сіл Ставропільської губернії. У 1849 р. в станиці Нової Лінії оселилося 250 сімейств з малоросійських переселенців [19].

Заселення і все життя станиць Нової Лінії було підпорядковано військовому регламенту. Військове начальство визначало місця під заснування козачих поселень, наказами визначало, де і як ставити плоти, де і як косити сіно, заготовлювати дрова тощо. Стара і Нова Лінія Кавказького лінійного козачого війська, незважаючи на різночасову колонізацію, були заселені за одним зразком. Основою козачих общин на обох Лініях були донські козаки, з якими переносилися деякі традиції Дону, однак нові умови і обставини військового життя внесли свої істотні корективи.

Ф.А. Щербина так описує уклад козачих общин Кавказького лінійного війська: "На чолі всіх станиць стояв полковий командир, від якого залежала козача старшина, що командувала і розпоряджалася разом з командиром станицями. Власне ж станичне самоврядування пов'язане було з дрібницями побутового життя і трималося на звичаї, за допомогою станичних кіл або сходок" [20]. Однак навіть при позбавленні багатьох прав самоврядування, лінійці зберігали общинне землекористування, традиції, звичаї, проводили станичні кола, що відрізняло їх від жителів селищ.

Кавказька війна, що тривала понад 60 років і яка вимагала від козацтва величезних зусиль, офір, вплинула як на формування авторської культури, так і на культуру традиційну.

Уже І.Д. Попко помітив відмінності, що існували в середовищі чорноморців, які виявилися в різних ситуаціях. Він зазначав, що "в куренях, прилеглих до рибопромислових вод, більше життя, благоустрою, більше добрих вдач, - і самі козаки, взяті в значенні військових людей, бадьоріші, більш розкуті і кмітливі; навпаки, в куренях степових, де переважає вівчарський побут, менше предметів, на яких очам відрадно було б зупинитися, козаки менш розвинені і більш схильні до конокрадства і волокрадства, більш схильні до цієї етичної хвороби найбіднішого класу військового народонаселення. Ті, нарешті, з степових куренів, на полях яких менше хуторів, мають кращий вигляд і кращу моральність перед тими, які стислі хуторами" [21]. Як одну з характерних рис чорноморців історик приводить "особництво": "Вони не зливаються в суспільстві, як камені в приміщенні... Розумові здібності та етичні властивості не поділені в народі з приблизною рівняльністю, - що в суспільстві людському так само благотворне, як рівна температура в повітрі, і чим Бог обдарував великоруський народ, не поділені, а кинуті в натовп повними жменями, назахват і наугад". Кажучи про етнічні особливості росіян і українців, до яких автор відносив і чорноморців, І.Д. Попко відмічав: "Можна сказати, що природа, засіявши поле мислено-етичного життя двох єдинокровних народів великоруського і малоруського, в першому народі свій посів заборонила і вирівняла, а в останньому залишила так. Немає народу у великому племені слов'янському більш здатного і готового, як народ малороський, відкрити в самому собі смішні і слабі сторони і висміяти їх з безпощадним сарказмом... Що і показує в одному і тому ж народі і силу, і неміч розуміння, надлишок і убогість духу на таких близьких між собою відстанях, що зіткнення і різноголосся між цими протиріччями неминучі. Недрукованих Гоголей між чорноморцями багато. Москаль собі на розумі - сміється над чубом, над німцем і татарином, а над собою ні. Чорноморець, коли він створений з головою світлою і серцем піднесеним, висміє недоліки і слабості у батька рідного, засудить низькі якості і бридкий вчинок в рідному братові. Мислено-етичні симпатії в його природі беруть верх над симпатіями плоті і крові, сусідства і товариств." [22].

Ф.А. Щербина відмічає: "...тим часом як в Чорноморії колонізуючим елементом завжди були малороси, на Старій Лінії перевага була за великоросами. У Чорноморії населення являло в цьому відношенні одноманітну компактну групу, на Старій Лінії до складу війська увійшли досить різноманітні елементи, зв'язуючою ланкою для яких послужив великорос. Тут були і донці, і хоперці, і козаки колишнього Єкатеринославського війська, і відставні солдати, і великоруські, і малоруські селяни. Проте, економічне життя, вилившись у козачі форми, отримало яскраве великоруське забарвлення, з сильним громадським духом, великими сім'ями і переважаючим значенням землеробства" [23].

Закінчення Кавказької війни, створення Кубанського козачого війська з колишнього Чорноморського і значної частини Кавказького лінійного, скасування кріпацтва в Росії і заселення Закубанського передгір'я, подальша міграція селян стали деяким вододілом в розвитку соціокультурної ситуації реґіону.

У 1860 р. з'явився проект створення Кубанського козачого війська; підкорення Західного Кавказу наближалося до завершення, треба було думати про колонізацію великих територій Закубання. Козачі війська, як Чорноморське, так і Кавказьке, втрачали своє колишнє значення (охорона кордону), тому у державних чиновників народилося рішення використати козаків як військових колоністів.

У 1861-64 рр. в Закубання було переселене Азовське козаче військо, що складалося з колишніх задунайських запорожців, які, довгі роки перебуваючи у Туреччині, зберігали традиції і звичаї Запорозької Січі. Ними були заселені станиці Абінська, Азовська, Сіверська, Хабльська, Дербентська, Ільська. Азовські козаки розселялися також в станицях - Анапській, Благовещенській, Новоросійській і Папайській. Згідно з наказом отамана Кубанського козачого війська від 6 вересня 1911 р., станицями, утвореними козаками колишнього Азовського війська, стали вважатися: Азовська, Убінська, Дербентська, Ільська, Сіверська, Анапська, Благовещенська, Абінська і Холмська [24].

У безпосередній близькості були населені станиці зі змішаним населенням: велику частину переселенців склали колишні лінійні і чорноморські козаки, крім того, сюди підселяли колишніх слобідських козаків з України, відставних солдат, селян з центральних регіонів Росії і Ставропілля. У деяких станицях співвідношення між великоросами і українцями було вельми близьким до рівного, в більшості ж переважав який-небудь один з цих етнічних елементів, що накладало істотний відбиток на побутову культуру цих станиць.

У 1829 р. за Адріанопольською мирною угодою з Туреччиною Чорноморське узбережжя Кавказу відійшло до Росії. З цього часу починається будівництво укріплень від Анапи до Сухумі. Чорноморська берегова лінія складалася з 17 військових укріплень. Пізніше на місці деяких з них були засновані міста і станиці. Центральний російський уряд спочатку планував заселити чорноморське узбережжя Кубані військовими поселенцями і козаками, були засновані військові поселення і станиці. 10 березня 1866 р. утворений Чорноморський округ, начальник якого наділявся широкими повноваженнями. Округ планувалося заселити жителями різних станів і національностей, але християнського віросповідання. Очікуваних результатів цей захід не приніс, і тоді Чорноморський округ був переданий у підпорядкування начальнику Кубанської області (1888 р.). За результатами роботи створеної в 1895 р. Особливої урядової комісії, що працювала під керівництвом Н.С.Абази, був ухвалений закон від 23 травня 1896 р. про утворення Чорноморської губернії з центром у м. Новоросійську. Вся губернія розділялася на три округи - Новоросійський, Туапсинський і Сочинський. Всі військові поселення і станиці, що увійшли до складу губернії, вважалися селами або були включені до складу міст (Анапська, Новоросійська), козаки переведені в стан міщан, або відселені в найближчі станиці Кубанської області. У 1897 р. в Чорноморській губернії проживало 57 478 чоловік, її жителі були представниками 42 етносів, велику частину (24,6 тис. чол.) складали росіяни [25].

В.Ратушняк цілком справедливо зазначає, що "військово-козаче освоєння краю завершилося створенням у 1860 р. Кубанського козачого війська. До нього увійшли чорноморці і шість бригад правого флангу Кавказької лінії. З приєднанням до них території Закубання була утворена Кубанська область" [26]. Надалі освоєння нинішньої території краю протікало в основному за рахунок створення селянських поселень.

Loading...

 
 

Цікаве