WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Нація - це передусім культура - Реферат

Нація - це передусім культура - Реферат

Прагнення людської душі жити, що, власне, є первинною ознакою наявності в людському єстві культури як еволюційної програми, найповніше виявляється в духовному типові. Духовний тип у своїх глибоко внутрішніх особистих прагненнях не так сильно узалежнений від природного життєвого довкілля й соціокультурного середовища, де він самореалізує свою глибинну духовну сутність, на противагу адаптивному типові, який органічною суттю цілковито залежний від суспільно-природної сфери, де він сформувався. Сила життєвості обох типів свідчить про духовно-біологічні потенційні можливості нації, однак при цьому органічні буттєві прагнення адаптивного типу є засобом душевних життєвих прагнень духовного типу.

Проникливо охарактеризував сутність духовного типу професор Володимир Антонович у задушевній бесіді з молодим тоді ще священиком Андреєм Шептицьким: "...Ніякими силами не можна змінити духовного типу людини - на це ми маємо чимало доказів із минулої й сьогоднішньої історії. Нарід може під сильним натиском змінити зовнішні ознаки своєї національності, але ніколи не змінить ознак внутрішніх, духовних. Можна говорити різними мовами світу, визнавати себе громадянами різних держав, служити різним культурам, але духовно змінитися не можна [6, с. 19]1. І Антонович, і Шептицький своїм життям і діяльністю в ім'я України підтвердили цю істину. Будучи нащадками сполонізованих українців, вони зберегли й розвинули індивідуальну ідентичність і в душевно-індивідуальному явили світові феномен українського національного духу.

Питомі ознаки українського духовного типу виявляються сьогодні і в материковій Україні, і за її межами та набувають особливої ваги в пору пробудження в широких колах українського соціуму національної самосвідомості та набуття українцями статусу повноправного державного народу. Духовний тип є осердям культурного розвитку людини, основою її духовної волі й самоідентифікації, що забезпечує їй повноцінне життя.

До соціально визначальних явищ духовного типу народу належать мораль і право, які покликані зміцнювати його духовність, посилювати взаємодопомогу, витворювати з етнографічної спільноти державно-національну спільноту, з етносу - націю. Разом з освітою, наукою, філософією, мистецтвом вони становлять найдієвіші функціональні складові культури і мають спільну мету: забезпечення реалізації еволюційної програми людини, підвищення духовно-інтелектуальної якості цілого суспільства. На жаль, духовно-соціальну функцію цих чинників, як і культури в цілому, в самореалізації, самовідтворені української нації держава належним чином не забезпечує, і вони не стали її стратегічними пріоритетами.

Особливо вимогливого ставлення громадянського суспільства потребує релігія як дуже специфічна функціональна складова культури і могутня сила. Чи виконують своє надзвичайно відповідальне морально-духовне завдання наявні в Україні релігійні структури? Однозначно можна стверджувати - нинішнє українське суспільство позбавлене ясної духовної перспективи через міжконфесійну розчленованість релігійних організацій, які формалізують релігійні чуття людей, ідеологізують їх і спонукають намолювати чужі ідейні цінності. А в наслідок - духовно розчленоване суспільство, яке перебуває лише на біологічному рівні самоорганізації, не здійснює своєї еволюційної програми й, продукуючи самодостатню біологічну й інтелектуальну енергію, постачає її іншим суспільствам, виконуючи донорську функцію й стаючи живим капіталом для інших держав.

Національна культурна політика

Убезпечити українську націю від розчленування, від винародовлення може тільки цілеспрямована національна культурно-політична стратегія, яка, гармонійно поєднуючи в собі ірраціоналізм культури й раціоналізм політики, створить універсальний дієвий механізм захисту унікального українського духовно-біологічного генотипу. Передусім необхідно запровадити стратегічну концепцію розвитку продуктивних сил України, яка має гарантувати кожному українському громадянинові цілковиту реалізацію своїх професійно-творчих потенційних можливостей у себе вдома, не допускаючи відтоку наших інтелектуально-духовних і фізичних сил як "живого товару" за кордон. Як першорядне стратегічне завдання Українська держава повинна запровадити реалізацію сьогоденної української мрії - покращення добробуту й піднесення культурного рівня життя всіх складових української нації.

В інтересах збереження й самовідтворення української нації необхідно виробити цілком нову стратегію національної культурної політики. І головною стратегічною метою її має стати забезпечення кожній людині й цілому суспільству можливості реалізувати в продуктивній життєдіяльності свою еволюційну програму. Саме на це необхідно зорієнтувати стратегічні завдання національної культурної політики України, визначальною сутнісною ознакою якої має стати українська національна ідеологія як сукупність культурно зумовлених ідей. Народна ідеологія, заснована на духовних засадах українського консерватизму й спрямована на пробудження волі життєтворчого національного духу, на реалізацію сутнісних сил індивіда й народу, на піднесення життєвої енергії цілої нації. Необхідність української національної ідеології як системи ціннісних орієнтирів та суспільно-правових норм для забезпечення стабільності, послідовності процесу націотворення й державотворення - цілком очевидна. Без цих духовно-ціннісних чинників неможливо досягти консолідації й спільних солідарних дій українського громадянського суспільства в органічній єдності титульної української нації й національних меншин. Здійснити належні суспільно-політичні перетворення в Україні з метою зміцнення й розвитку української нації й національної держави зможуть лише ідеологічно зорієнтовані політична воля громадянського суспільства й державотворча функціональність усіх ланок влади.

Засадничим принципом національної культурної політики має стати підвищення духовної ролі культури як головного чинника націотворення в гуманітарній, науково-технічній, виробничій галузях, культивація національних духовних цінностей в усіх сферах суспільного життя.

Першорядне завдання національної культурної політики України - захист унікальних національних культурних надбань в усьому їх розмаїтті та забезпечення безперервності культурного процесу на основі етнічних традицій та духовно-ціннісних орієнтирів української нації. В національній культурі етнічні культури поєднуються за тим самим принципом, як і в етнічних культурах - субетнічні культури, і складають унікальне розмаїття. Національна культура поєднує в поліетнічній державі субетнічні групи й етнічні спільноти, надаючи міжетнічним відносинам націотворчого спрямування. Таким чином, відбувається самоусвідомлення культурно-політичної ідентичності української нації в цілісному інформаційному культурному просторі України із залученням до процесу розвитку національної культури інфраструктур українського етнічного соціуму з-за кордону.

Проблемність забезпечення цілісності процесу культурного розвитку в Україні полягає передусім у тому, що більше третини українського соціуму опинилося з різних причин за межами Батьківщини. Як наслідок - в українському культурному процесі утворилися дві паралельні течії: одна - в Україні, інша - в діаспорі та на українських етнічних землях, які після територіальних переділів відійшли до сусідніх держав. Національна культурна політика у цій сфері має забезпечити долучення до української культурної спадщини й до всеукраїнського процесу культуротворення тієї частини української культури, яка розвивалася за кордоном і була відгороджена від материкового культурного масиву стіною ізоляції. При цьому слід зважати на той позитив, що закордонні українці, завдяки своїй інтеґрованості у світ, помітно поширили у світовому культурному просторі духовно-інтелектуальні набутки української культури, і той цивілізаційний внесок багатьох поколінь українців ще належно не осмислено й не поціновано в Україні й за її межами. Активне залучення української закордонної культури до процесу націотворення уможливлюється введенням її інформаційного ресурсу в єдине українське інформаційне культурне поле.

Loading...

 
 

Цікаве