WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Українські сторінки в історії першого зимового театру на Кубані - Реферат

Українські сторінки в історії першого зимового театру на Кубані - Реферат

У Армавірі, крім діяльності на посту театрального адміністратора, П.В. Прохорович був представником редакції катеринодарської газети газети "Новая заря" [16]. Павло Васильович був заможною людиною. У селищі, на вул. Атамановській, він придбав дім і, приблизно в 1911 р., побудував тут два однопове-рхових цегельних будинки 17]. Великий особняк, висотою майже в 7,5 метра, зберігся до наших днів (вул. К.Маркса № 46).

І сьогодні на його дверях, під товстим шаром фарби, що облупилася, можна побачити рельєфне зображення сонця, що простягло у всі боки химерно зігнуті промені.

Незабаром П.В. Прохорович вирішив відновити антрепренерську діяльність. 21 липня 1910 р. в газеті "Новая заря" з'явилася замітка про те, що на 1911 р. Павло Васильович "формирует украинскую труппу в компании с дирижером труппы Гайдамаки Леванковским" [18]. Швидше за все, саме в 1911 р. П.В. Прохорович залишив пост директора театру і на чолі української трупи поїхав у гастрольну поїздку по провінційних містах Росії. У березні і квітні 1915 р. разом зі своїми акторами він знову виступав в Армавірі, в тому ж театрі, який від М.Й.Місожникова вже перейшов у власність купця С.П.Меснянкіна. Про репертуар можна судити по наступному газетному оголошенню тих днів: "Спектакли украинской труппы П.В. Прохоровича: В понедельник 23 марта днем: "Ой, не ходи Грицю, та на вечерниці"; вечером: с участием артистки А.В. Шевченко "Нещасливе Кохання". Во вторник 24 марта днем: "Сватання на Гончарівці". В среду 25-го марта днем: "Невільник"; вечером: 1. "Майська ніч", 2 "Як росіянин німцеві задав перцю". В четверг 26 марта "Хмара" [19]. Армавірці із захопленням вітали свого старого знайомого. Трупа П.В.Прохоровича робила повні збори. Місцевий театральний критик відмічав: "На сцене мы видим очень многих артистов, выступавших у нас 5 л. тому назад, когда театр находился в руках М.И. Мисожникова, когда П.В. Прохорович завоевал себе прочное положение в нем и был не только антрепренером, но и заведующим театральным помещением, и труппа прежнего состава была прекрасно им подобрана" [20].

Про долю П.В. Прохоровича після Жовтневої революції 1917 р. відомо дуже мало. Сам він в 1925 р. писав: "Годы революции я ни единого дня не отдал ничему, кроме сцены и, работая в труппе, я то работал в 45 дивизии в Умани и Литов... (нерозбірливо, - К.С.), то в корпусе высокочтимого безвременно погибшего т. Котовского" [21].

Домоволодіння П.В. Прохоровича в Армавірі знаходилося в його власності аж до встановлення тут радянської влади.

За постановою Армавірського ревкому від 26 вересня 1920 р. і Армавірського виконкому від 2 травня 1922 р. ці будови були муніципалізовані [22]. Сам артист знаходився в цей час на чергових гастролях. Дізнавшись про експропріацію будинків, він направив в армавірську комісію з муніципалізації заяву, в якій, зокрема, писав: "Зная наш актерский старческий нищенский финал, я всеми силами старался обеспечить свои тяжелые дни доживания и за свои сбережения в Армавире, более симпатичном для меня городе, обзавелся домиком по ул. К.Маркса № 34, так сказать, окопался. Но когда я три года назад приехал, то оказалось, что кто-то показал, что Прохорович уже умер, и на основании занесения живого человека в списки умерших дом забирают как бесхозяйственный. Когда же я явился в Армавир, то мне сказали: поздно, надо доказать, что вы живы. И вот скоро три года я живу и доказываю это, но ничего не выходит... Умоляю комиссию вернуть мне ключи от моих конур, в которых я нашел бы отдых своему изнывшему больному телу, а свои силы последние от времени до времени отдавая тому же искусству в более близком и дорогом моему сердцу Армавире. Сейчас я в Омске... Меня очень часто Армавир венчал лаврами, так пусть же и на этот раз услышит он мою тяжелую сердечную и физическую боль и приютит меня под своим кровом. Пусть будет это мне подношением в мой тридцатилетний юбилей. Жму комиссии братски руку и надеюсь на ее справедливость и беспристрастность. Павел Прохорович. Барнаул. Летний театр коллектива украинских артистов под управлением А. Бунчука. Августа 20 дня 1925 г." [23].

30 грудня 1925 р. відділом місцевого господарства Армавірського окружного виконкому було ухвалена постанова про неможливість повернення П.В.Прохоровичу його домоволодіння [24]. Це був вже зовсім інший Армавір, і "вінчати лаврами" своїх колишніх кумирів він не бажав. У місті як і раніше любили український театр і, напевно, багато хто ще зберігав теплі спогади про виступи трупи П.В. Прохоровича, але в умовах крайнього житлового дефіциту артист міг залишитися тут тільки на правах квартиранта. Після 1925 р. відомості про нього обриваються. Незважаючи на мінімум інформації, історична справедливість вимагає збереження пам'яті про Павла Васильовичі Прохоровича як про людину, що стояла біля джерел професійного театру на Кубані і немало попрацювала для зміцнення дружби і взаєморозуміння між російським і українським народами.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Новая заря. - Екатеринодар, 1908. - № 651. (Далее: НЗ).

2. Там само. - № 652.

3. "Театр и искусство". - СПб., 1909. - № 3. - С. 62.

4. НЗ. - 1908. - № 652.

5. Бузова А.Л. Театр – наш дом. - Армавир, 1998. - С. 1.

6. Архив муниципально-унитарного предприятия Бюро технической инвентаризации г. Армавира. Довоенные фонды. Квартал № 42. Д.872. Л.52-53об. (Далее: Архив МУП БТИ г. Армавира).

7. Там само.

8. Електронний ресурс. – [Режим доступу]: http://www.mau-nau.org.ua/kong/Odesa/Book2/Art65.h... (06.10.2006 г.).

9. Архив МУП БТИ г. Армавира. Довоенные фонды. Квартал № 42. Д.872. Л.52-53об.

10. Российский государственный архив литературы и искусства. Ф.641. Оп.1. Д.2608. Л.9. (Далее: РГАЛИ).

11. Театр и искусство. – СПб, 1909. - № 11. - С. 213.

12. Кавказский край. - Армавир, 1909. -№ 24.

13. Там само. - № 45; Приазовский край. - Ростов-н/Д., 1909. - № 324.

14. Кавказский край. - Армавир, 1909. - № 46; Приазовский край. - Ростов-н/Д., 1909. - № 324.

15. РГАЛИ. Ф.641. Оп.1. Д.1661. Л.2; НЗ. 1910. № 1113.

16. НЗ. 1910. № 1110.

17. Архив МУП БТИ г. Армавира. Довоенные фонды. Поквартальный журнал № 42. Подворная ведомость домовладения по ул. К.Маркса № 36/34; Список жителей гор. Армавира, промышленных предприятий и обществ, имеющих право участвовать в первоначальном избирательном собрании для выбора гласных Армавирской городской думы и кандидатов к ним. - Армавир, 1915. - С. 99.

18. НЗ. 1910. № 1113.

19. Отклики Кавказа. Армавир, 1915. № 65.

20. Там же. № 68.

21. Архив МУП БТИ г. Армавира. Довоенные фонды. Квартал № 42. Д.872. Л.52-53об.

22. Трудовой путь. Армавир, 1924. № 205.

23. Архив МУП БТИ г. Армавира. Довоенные фонды. Квартал № 42. Д.872. Л.52-53об.

24. Архив МУП БТИ г. Армавира. Довоенные фонды. Квартал № 42. Д.872. Л.180.

Loading...

 
 

Цікаве