WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Українські сторінки в історії першого зимового театру на Кубані - Реферат

Українські сторінки в історії першого зимового театру на Кубані - Реферат

Реферат на тему:

Українські сторінки в історії першого зимового театру на Кубані

У історії тісних культурних зв'язків Кубані і України важливу роль відіграло театральне мистецтво. У кінці XIX – на початку ХХ ст. гастролі численних українських драматичних колективів стали звичним явищем у житті південноросійських міст, станиць і селищ.

Спектаклі заїжжих артистів майже завжди проходили з незмінним успіхом, перетворюючись в бучні і веселі музичні свята, що приваблювали не тільки українців і росіян, а також поляків, вірмен, євреїв, греків, грузин і інших представників поліетнічного населення Кубані.

У той час важко було знайти власника театрального закладу, який хоч би зрідка не запрошував на свою сцену "малоросів" - улюбленців і кумирів місцевої публіки.

Кращим гастрольним часом вважався літній сезон, що співпадав з напливом на Кубань найманого робітника і селянського люду, а також з приїздом на Чорноморське узбережжя відпочиваючих. Переважна сезонність театрального життя була також пов'язана з недоліком зручних приміщень для драматичних вистав. У переважній більшості випадків тодішні театри являли собою неопалювальні дерев'яні споруди, що відкривалися тільки в теплі місяці. У інший час року спектаклі проходили в більш або менш пристосованих найманих залах, що спочатку призначалися для інших цілей. Трохи кращими були приміщення різних громадських клубів, народних будинків і учбових закладів, але і для цих установ сценічне мистецтво не було головним змістом їх діяльності.

Довгий час в Кубанській області не було стаціонарного зимового драматичного театру, що дає можливість організації виступів артистів в будь-який час року і побудованого з урахуванням всіх необхідних вимог акустики, освітленості, вентиляції і зручностей для артистів і глядачів. Перший такий театр з'явився в селищі Армавір. Він був зведений на пожвавленій центральній вулиці Поштовій (нині це місце по вул. Леніна між будинками № 101 і 103) на кошти багатого місцевого промисловця, власника великих машинобудівного і маслобійного заводів Михайла Йосиповича Місожникова.

Урочисте освячення нового "храму мистецтва" відбулося в перших числах грудня 1908 р. [1]. Про цю подію в катеринодарській газеті "Нова зоря" повідомлялося: "До сего времени все спектакли, концерты и вечера устраивались в зале общественного собрания на неприспособленной для этой цели сцене. Теперь все это найдет приют в новом театре г. Мисожникова, устроенном применительно ко всем требованиям сцены... Зрительный зал театра имеет 32 на 15 арш., сцена 12 на 16 арш. Вместимость 700-800 чел. Театр удобен и, можно сказать, даже комфортабелен. Правда, буфет и фойэ маловаты в сравнении с зрительным залом, но зато все сделано изящно и с большой долей вкуса. Стены и потолки везде расписаны красками (работа художника В.П. Вейдовского), отопление паровое. Освещение электрическое от собственной станции. В противопожарном отношении – театр также устроен хорошо. Электрические провода, во избежание случайностей, проложены по тонким медным трубкам, водопроводная магистраль проведена от главной трубы... Сцена также не обижена благоустройством. Имеется много обстановочной мебели, декораций, все потребные для сцены технические приспособления и машины для световых и звуковых эффектов. Уборные для гг. артистов также удобны и хорошо оборудованы. В общем, по мнению многих, армавирский театр мог бы сделать честь даже некоторым губернским городам" [2].

Перші сторінки історії армавірського театру М.Й.Місожникова були напряму пов'язані з українським драматичним мистецтвом. Перший артистичний сезон в першому на Кубані зимовому стаціонарному театрі відкрився 4 грудня 1908 р. спектаклями української трупи під управлінням антрепренера П.В. Прохоровича [3]. Вже до середини грудня тут були поставлені п'єси М.Л. Кропивницького: "Дві сім'ї", "Сорочинський ярмарок" і "Суєта" [4].

У цій статті уперше робиться спроба хоч би пунктирно намітити основні штрихи біографії українського артиста і антрепренера Павла Васильовича Прохоровича, що відіграв значну роль у становленні і розвитку театру М.Й. Місожникова, від якого веде свій початок нинішній, найстаріший на Кубані армавірський драматичний театр ім. А.В. Луначарського [5].На жаль, небагата джерельна база, уривчастість і фрагментарність доступних матеріалів поки не дозволяють висвітлити весь життєвий шлях цієї, безсумнівно, непересічної, обдарованої людини. Сьогодні першою дослідницькою задачею є повернення з небуття самого імені П.В. Прохоровича і введення в науковий обіг декількох раніше неопублікованих документів.

Павло Васильович Прохорович народився в 1871 або в 1872 р. (в письмовій заяві від 20 серпня 1925 р. він вказав свій вік – 53 роки) [6]. На сцені він став виступати з 1895 р. [7]. Спочатку П.В. Прохорович в складі українських труп гастролював по провінційних театрах Росії, а згодом (не пізніше за 1908 р.) очолив власний колектив українських артистів. Крім акторської і антрепренерської діяльності він займався драматургією. Сьогодні відома тільки одна написана ним в дореволюційний період п'єса "З-пiд вiнця в труну" [8]. Як відмічав в 1925 р. сам П.В.Прохорович, театральне мистецтво було єдиною справою його життя [9].

У 1908 р. Павло Васильович приїхав в Армавір, і вже до вересня він зайняв посаду адміністратора зимового театру М.Й.Місожникова, що ще будувався [10]. Швидше за все, український антрепренер з'явився тут на запрошення власника театру, з яким його напевно пов'язувала дружба. У колекції армавірського краєзнавця Б.М. Берендюкова є декорований в стилі модерн срібний листок-накладка на папку з вітальним адресом. На ньому вигравіруваний наступний текст: "Дорогому другу Павлу Васильевичу Прохоровичу в день пятнадцатилетнего юбилея сценической деятельности от М.И. Мисожникова. Армавир. 22-го января 1909 года". До моменту відкриття театру в Армавір прибули і артисти колективу П.В. Прохоровича. Перший зимовий сезон в театрі М.Й. Місожникова виявився вельми вдалим як з точки зору успіху у публіки, так і в матеріальному відношенні. У столичному журналі "Театр и искусство" повідо-млялося: "Армавир. С 4 декабря 1908 г. по 8 февраля 1909 г. труппой г. Прохоровича дано 59 спект. вечерних и 13 утренних, всего взято 20.409 р. 12 коп., на круг по 283 р. 46 к. Чистого заработка около 4000 рубл. по уплате жалованья и вечерового расхода. Антрепренерскую деятельность г. Прохорович прекратил и служит администратором Армавирского театра, куда подписал контракт на 3 года" [11].

Завдяки П.В. Прохоровичу армавірці могли познайомитися з різними драматичними колективами, які запрошувалися ним до театру. У сценічному репертуарі українська тематика як і раніше займала помітне місце. Так, зимовий сезон 1909-1910 рр. відкрився виставами великої трупи Б.А. Бродерова, що складається з 70 чоловік [12]. У числі творів були популярні українські оперети "Запорожець за Дунаєм", "Наталка-полтавка" і її продовження "Весілля Терпелихи з Возним" і інш. [13]. Незабаром колектив Б.А.Бродерова змінила трупа відомого антрепренера П.І. Серова [14]. З 1 жовтня 1910 р. театр М.Й. Місожникова був знятий на всю зиму антрепренером А.А. Кравченко, під керівництвом якого виступали 19 артистів [15].

Loading...

 
 

Цікаве