WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Розвиток телебачення спричинив формування нової психологічної структури естетичного сприйняття творів кіномистецтва. В кінці ХХ сторіччя воно перетворилося в індивідуальний акт, в атрибут приватного щоденного життя. Поява персональних комп`ютерів та отримання необхідної інформації зі всесвітньої INTERNET-павутини ще більше інтенсифікувала динаміку індивідуалізації суспільства. Посилення процесу індивідуалізації стимулювало феномен демасифікації масової культури, що і відзначає Л.Просандеєва. За таких умов "масова" культура не може бути реально масовою. Тому більш концептуально адекватною є, на мою думку, розуміння М.Маклюеном масової культури як популярної.

Використання поняття "популярна культура" дає можливість сформулювати висновок, що масова культура умовах Постмодерну еволюціонувала, втративши свою "масу". Вона стала не тільки загальнодоступною всім без будь-якого винятку, а й більш індивідуалізованою, поступово змінюючи власну інтерпретацію від "негативно-масовидної" до "популярної", що спричинило її розуміння як культури, яка характеризує певний ціннісний та естетичний спосіб повсякденного життя, особливо у сфері побуту, комунікацій, розваг, дозвілля.

В Європі "масова культура" (народні розваги, мистецтво жонглерів, мімів, гістріонів) завжди протистояла культурі офіційній, контрольованій державою та церквою. В США "масова культура" спершу пропагувала стереотипи й ідеї офіційної культури, основним регулятором якої стала реклама. "Масова культура" стала такою невід'ємною частиною культури американського суспільства, його культурної свідомості, що її вивчення переважає в системі американської вищої освіти. 56 % курсів США присвячені вивченню "популярних" видів культури (курси з телебачення, кіно, реклами, журналістики). В Англії до системи університетської освіти включаються спеціальні курси, що містять матеріали з культури кіно, музики, наукової фантастики і навіть футболу.

Використання таких жанрів, як детективний роман, вестерн, мюзикл, фільми жахів, дає змогу "масовій культурі" створювати світ міфологічних героїв (супермен, Кінг-Конг, вампір, Спайдермен — людина-павук, Бетмен — людина-кажан та ін.), нові виміри дійсності, нібито доступні всім. Однак прагнення до масового охоплення (термін "масова культура" містить у собі вказівку на масовість даного явища), грунтується не на змістовій, а на формальній кількісній ознаці. Масовість є не народність, а кількісний спосіб виробництва та споживання.

Масова та елітарна культура - це феномени, що перетинаються між собою, це взаємопроникливі елементи культури, які найчастіше не можуть існувати одне без іншого, а розрізнюються лише оціночним ставлення до них сучасних дослідників.

Елітарна культура виступає як пошук і твердження особистісного начала. Вона складна, серйозна, вишукана, має новаторський характер. Її продукція розрахована на витончену й інтелектуальну еліту суспільства, спроможну зрозуміти й оцінити майстерність, віртуозність новаторського пошуку її творців

88. "Золоте правило" моральності.

До найдавніших моральних уявлень людства належить золоте правило: "Якщо хочеш, щоб тобі не чинили зла, не роби і ти зла", "Стався до людей так, як ти хочеш, щоб вони ставились до тебе" (Конфуцій, Біблія, Кант).

Цей моральний принцип є актуальним і для нинішньої людської цивілізації.

Ідеї поступового еволюцыйного прогресу, розсудливості й моральності мають привести до розвитку позитивних можливостей людського роду.

Криза сучасної цивілізації початку третього тисячоліття викликана різними причинами. Це не лише економічні, екологічні, соціальні, про які йшлося. Це й демографічні, наукові, демократичні, і найбільшою мірою морально-етичні чинники. Це і протиріччя між технологічними досягненнями і моральною поведінкою, між силою розуму і безсиллям власних вчинків. Вивчаючи етику Канта, ми і сьогодні усвідомлюємо необхідність спрямування практичного морального розуму і моральної дії на здійснення природної і моральної досконалості людини. І хоч її ідеал весь час віддаляється, моральність, моральна культура є духовним життєдайним джерелом перетворення (розвитку), формування і Людини, і людської цивілізації.

Для втілення моральності, формування її засад у кожного народу є багато чинників. Найдостатніші й найпереконливіші з них — це система: сім'я, школа, вища школа, ланка постійної самоосвіти, морального самовдосконалення, наука, література, мистецтво.

90. Моральна культура особистості, від чого вона залежить.

Хоча людська діяльність, як ми бачили, далеко не завжди складається із вчинків, усе ж саме підхід до неї з точки зору вчинку дає змогу найчіткіше розкрити її власне моральний аспект. Однією з істотних проблем, які здавна постають у цьому зв'язку, є проблема співвідношення цілей і засобів людської діяльності:

Практична суть цієї проблеми доволі очевидна. Часто ж доводиться спостерігати, як зло постає не стільки з цілей людини самих по собі, скільки з природи засобів, ужитих для досягнення цих цілей. Загалом як у політичних. соціальних відносинах, так і в повсякденному житті звичайно мало хто декларує відверто аморальні, зловмисні цілі, тож моральна увага до суб'єктів діяльності зосереджується здебільшого саме навколо того, до яких засобів удаються вони заради досягнення своєї, як уявляється, доброї й шляхетної мети.

Не менш очевидним е й те, що зазначена проблема має реальні підстави, закладеш в природі самої людської діяльності. Адже чим більше ми зосереджені на якійсь практичній меті, тим більшою мірою навколишні речі постають для нас під кутом зору того, чи здатні вони прислужитися в досягненні цієї мети, що приковує до себе нашу свідомість і енергію. Якщо ми в такій ситуації використовуємо той або інший предмет як засіб — цей предмет неминуче втрачає для нас якусь частку власної внутрішньої специфіки, починає уявлятися чимось "прозорим", що лише віддзеркалює світло цілі, якої ми прагнемо досягти, — своєрідним "чарівним ключиком" до неї.

Разом з тим на це реальне підґрунтя проблеми співвідношення цілей і засобів нашаровуються різноманітні соціальні, культурні, духовні обставини, що й зумовлюють її практичну актуальність. Так, уже елементарної вихованості достатньо, щоб ми, навіть захоплені непередбаченою потребою зненацька, не стали все ж таки забивати гвіздки статуеткою античного мислителя. Тим більшої обачливості вимагає використання в ролі засобу реалій, що безпосередньо стосуються житія самої людини —як особистого, так і соціального. І. Кант, як пам'ятаємо, прямо забороняв ставитися до людини тільки як до засобу.

91. Етико-філософське вчення Григорія Сковороди.

Григорій Савич Сковорода народився 22 листопада 1722 р. у селі Чорнухи на Полтавщині в сім'ї козака. Початкову освіту Сковорода здобув у місцевого дяка. Пізніше навчався у церковно-парафіяльній школі, яка знаходилась у його селі. На щастя, Київська академія розчиняла свої двері перед усіма здібними дітьми, незалежно від майнового стану батьків. Саме сюди Сава Сковорода направляє у 1738 році свого сина. Період навчання в академії був для Григорія досить тривалим, майже 20 років. Саме тут він вивчив давньоєврейську, грецьку і латинську мови. що дало змогу читати улюблених античних і середньовічних письменників та філософів в оригіналі (Плутарха, Ціцерона, Орігена, Роттердамського тощо). у Петербурзі, перебуваючи при дворі займається самоосвітою. Сковорода побував в Угорщині, Словаччині, Польщі і Австрії. Над розширенням власного кругозору Сковорода займався до останніх днів.

Музичний талант Григорія проявився надзвичайно рано. Змалечку він співав у церковному хорі. Під час навчання в Києві співав в академічному хорі. За імператорським наказом Сковороду та ще кількох найобдарованіших студентів забирають до столиці, щоб співати у придворній хоровій капелі. У Петербурзі він написав кілька церковних пісень та світських романсів ("Каждому городу нрав й права", "Ой ти, птичко, жовтобока"). У мандрах Сковорода також не розлучався з музикою. Він чудово грав на скрипці, лірі, сопілці, кобзі.

Філософські: "Чистий можеш буть собою...". У вірші "Чистий можеш буть собою...". Сковорода висловлює антимонархічну ідею, пророкує загибель самодержавства. До "вінценосних осіб" він відчував глибоке презирство і ненависть. Прагненню до загарбання чужих земель і статків автор протиставляє моральні чесноти, характерні для світогляду трудящих чистоту серця і душі, "непорочность"і"невинность".

Божествено-філософськІ: "На Різдво Христове", "На Воскресіння Христа";

Сатирично-філософські: Його сатиричні твори з убивчим сарказмом спрямовані на викриття хижацьких законів тодішнього світу. У своєму знаменитому вірші "Всякому городу нрав й права..."пам'ятці української сатири XVIII ст. - Сковорода викриває паразитизм, підлабузництво, пожадливість, відсутність будь-яких ідеалів, захланність, критикує тогочасне суспільство та люди, які живуть не за совістю, а заради багатства й наживи: Панські Петро для чинів тре кутки, Федір-купець обдурити прудкий, Той зводить дім свій на модний манір, Інший гендлює...

Loading...

 
 

Цікаве