WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Комічна опера — опера на комедійний сюжет. Склалася у XVIII ст. в багатоманітних національних різновидах: опера-буфф в Італії, баладна опера в Англії, у Німеччині й Австрії. Характерними є сюжети з реального життя, демократизм, наближеність музики до національного фольклору.

Баладна опера — англійський різновид комічної опери. Пісні й танці чергувалися з розмовними сценами; використовувалися народні балади.

"Буря і натиск" (за однойменною драмою Ф. М. Клінгера) — літературний рух у Німеччині в 70—80-х роках XVIII ст. Сприйнявши антифеодальний, гуманістичний пафос Просвітництва, відкинув

ши нормативну естетику класицизму, представники "Бурі й натиску" відстоювали національну своєрідність, народність мистецтва, вимагали зображення сильних пристрастей, героїчних діянь, характерів, не зломлених деспотичним режимом. Головний теоретик — І. Г. Гердер. Представники — молоді І. В. Гете та Шиллер, Г. Л. Вагнер.

Енциклопедисти — французькі просвітники, які на чолі з Д. Дідро брали участь у створенні "Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел" (35 т., 1781—80 рр.). Серед них: Во-льтер, Кондільх, Гельвецій, Гольтах, Монтеск'є, Руссо, Бюффон.

"Енциклопедія, або Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел" (35 т.) — перший дійсно всеохоплюючий звід знань передової думки XVIII ст. Головним редактором і найбільш плідним автором був Дідро. У Франції "Енциклопедія" стала основою для наступних енциклопедичних видань як загального, так і галузевого характеру, передусім для "Систематичної енциклопедії".

Декларація незалежності 1776 р. — політичний та юридичний акт про відокремлення від Англії 13 північноамериканських колоній — штатів. Поклав початок існуванню суверенної буржуазної держави — США. Автор проекту Декларації — Т. Джефферсон. Декларація проголошувала рівність людей, їх "право на життя, свободу, прагнення до щастя", право народу на революцію, ідеї народного суверенітету.

Віденська класична школа — напрям у музичному мистецтві, який склався в другій половині XVIII — на початку XIX ст.

Представники — Й. Гайдн, В. А. Моцарт, Л. ван Бетховен. Узагальнивши попередній досвід музичної творчості, вони створили жанри класичної симфонії, камерного ансамблю, сонати і концерту, які базуються на формі сонатно-симфонічного циклу і сонати.

Соната (від аопаге — звучати) — музичний жанр, твір для одного чи кількох інструментів, написаний у формі сонатного циклу. Класичний тип сонат (2 — 4 частини) склався наприкінці XVIII ст. у творчості Й. Гайдна і В. А. Моцарта. Високі взірці сонат, різноманітність за образним ладом та композиційними принципами створені Л. ван Бетховеном.

Суспільний договір — теорія виникнення і сутності держави, згідно з якою держава і право створені людьми, які уклали суспільний договір відповідно до законів людського розуму. З огляду на це будь-яка влада залежить від доручення, даного їй народом. Суспільний договір — загальнонародна згода рівних, вільних і незалежних людей, які встановлюють правові норми, що захищають їх життя, свободу і приватну власність. У природному стані ці норми не є гарантованими.

Теорія суспільного договору була ідейною основою для революційного повалення абсолютних монархій в Англії, Франції та в боротьбі за незалежність у Північній Америці. Представники:

Локк, Руссо, Джефферсон, Дідро.

Ідея народного суверенітету — складова теорії суспільного договору, згідно з якою джерелом та остаточним володарем будь-якої влади є народ. Під суверенітетом народу розумілась сукупність усіх прав, що належали народу й давали йому всю владу в суспільстві й державі. Народ, констатуючи державу, переносить на неї права і могутність кожного індивіда, відмовляючись від усіх чи частини прав на користь цілого.

Природні права людини — природно-правові принципи, відображають вимоги буржуазного правопорядку: право власності, право на безпеку (захист власності), рівність перед законом (формально-юридична рівність власників). Ці принципи лягли в основу конституцій буржуазних держав, таких як "Декларація незалежності США" (1776) і "Декларація прав людини й громадянина" у Франції (1789). Теоретики: Руссо, Мельє, Робесп'єр, Гельвецій, Роль-бар, американські просвітники.

"Природа людини" — головне поняття просвітницької ідеології, відправний пункт у критиці феодального ладу. Люди оголошуються від природи рівними і вільними, а нерівність, привілеї та всі феодальні інститути такими, що суперечать природі, а тому підлягають знищенню. Звернення до природи пов'язане з посиленим інтересом до природознавства. Суспільність та людина розглядалися як частина загального механізму Всесвіту.

Розумний егоїзм — теорія, спрямована проти християнсько-релігійної моралі з властивою їй ідеєю зречення від світських благ та безумовного підпорядкування індивіда церковно-феодальній ієрархії. Дійсним благодійником суспільства проголошується людина у своїй суспільно-корисній діяльності (не лише матеріальній, а й духовній). Умовою такої гармонії між особистістю та суспільством уважається "розумний" соціальний устрій.

Егалітаризм — теорія, що оголошує всезагальну рівність принципом організації суспільного життя. Виникає в епоху раннього капіталізму. Перший напрям егалітаризму представлений Руссо, який виступає за майнову рівність індивідуальних виробників за умови збереження приватної власності. Цей ідеал рівності намагалася втілити в життя якобінська диктатура. Другий напрям, пов'язаний з першими комуністичними утопіями, проповідує рівність розподілу праці та продуктів на основі спільності майна (бабувісти, Бабеф).

Мальтузіанство — теорія народження, висунута наприкінці XVIII ст. Т. Р. Мальтусом, який стверджував, що зростання населення відбувається в геометричній прогресії, а збільшення засобів існування — в арифметичній, унаслідок чого виникає "абсолютне перенаселення". Війни, епідемії, голод — "позитивні чинники", що регулюють зростання населення.

КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ТЕРМІНИ XIX ст.

"Декларація прав людини і громадянина" — програмний документ Великої французької революції, прийнятий Установчими зборами в 1789 р. Повністю ввійшла до першої Конституції Франції (1791). Декларація проголосила "народний суверенітет", "природні та невід'ємні права людини", загальну рівність громадян перед законом, їх право на "свободу, власність, безпеку та опір гнобленню", свободу особистості, совісті, слова, друку.

Опера спасіння — жанр французької опери періоду Великої французької революції. Характерні риси — нагнітання драматичної напруженості, але обов'язкова щаслива розв'язка (звідси назва).

Сентименталізм — течія в європейській та американській літературі й мистецтві другої половини XVIII—початку XIX ст. Проголосив домінантою "людської природи" не розум, а почуття. Шлях до нормативно-ідеальної особистості вбачав у вивільненні й удосконаленні "природних почуттів"; звідси — значний демократизм і відкриття багатого духовного світу простолюдина.

Предромантизм комплекс ідейно-смислових тенденцій у літературі європейських країн та США кінця XVIII—початку XIX ст., які визначили романтизм. Зберіг деякі риси сентименталізму, однак започаткував безкомпромісне заперечення просвітницького раціоналізму. Характеризується пафосом самовизначення, самоствердження особистості, інтересом до середньовіччя й природного суспільства, яке не зіпсоване цивілізацією.

"Готичний роман" — "чорний роман", роман "птахів" у прозі пред-романтизму. Містить таємничі пригоди, фантастику, містику, а також соціальні мотиви. У центрі твору — демонічна особистість ("Італієць" А. Радкліда, "Мельмот-мандрівник" Ч. Метьюріна).

Романтизм — ідейний та художній напрям у європейській та американській духовній культурі кінця XVIII ст. — першої половини XIX ст. Відобразив розчарування в підсумках Великої французької революції, в ідеології Просвітництва та буржуазному прогресі. Основа романтизму — болючий розлад ідеалу та соціальної дійсності. Ствердження духовно-творчого життя особистості, протесту співіснують з мотивами "світової скорботи", "світового зла".

"Хибна готика" (псевдоготика) — напрям в архітектурі XVIII—XIX ст., який відроджував архітектурні форми та декоративні мотиви готики й мав передромантичний декоративний характер (наприклад, будови В. Байнтенова і М. Казакова).

Loading...

 
 

Цікаве