WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

від Зевса вона народила Персея. Дізнавшись про це, її батько цар Аркі-сій звелів кинути її з Персеєм у закритій скрині до моря, але вони врятувалися від загибелі і Персей, зрісши, уславився як переможець Меду-зи-Горгони й визволитель Андромеди.

Дардан — син Зевса й Електри, дочки Атланта, міфічний родоначальник троянців (дарданці — троянці, Дарданід — Пріам).

Делос — острів у групі Кікландських, де згідно з традицією народилися діти Зевса й Лето, боги Аполлон і Артеміда. Кожні 5 років тут справляли урочисті свята на честь згаданих богів.

Дельфи — місто в Греції, у Фокиді, біля підгір'я Парнасу, де був відомий храм Аполлона, у якому жриця Піфія виголошувала його віщування. Довгий час (до початку V ст.) Дельфи були керівним центром грецького політичного життя, але зростання демократії позбавило їх впливу.

Деметра — римська Церера, дочка Кроноса (Сатурна), сестра Зевса (Юпітера), мати Персефони (Прозерпіни) — аграрна богиня, охоронниця рослин, особливо збіжжя. На її честь були заведені Елевсинські містерії. Діва — взагалі богиня (від "дівус" — божественний). Діомед — син Тідея, внук Адраста. Брав участь у Троянській війні й уславився великою відвагою.

Діомедові коні, або коні фракійського царя Діомеда (див. Геракл). Діоніс — римський Лібер (інші імена: Бакхій, Бромій, Евій, Іакх), син Зевса й Семели, бог вина, виноградарства, веселості й насолоди життям, чоловік Аріадни. Культ Діоніса поширився в Греції пізніше, ніж культ олімпійських богів, і зустрів певний опір, як свідчать міфи про царя Лі-курга, розшматованого кіньми за неповагу до Діоніса; про Пенфея, вбитого власною матір'ю, і т. д. У супроводі натовпу своїх служительок, несамовитих вакханок, або менад, в оленячих шкурах і з жезлами, обвитими плющем і лозами, у руках, Діоніс, за легендою, обходив різні країни від Індії до Еллади, усюди встановлюючи свій культ. Культ цей був схожий на культ Кібели й Аттіса. Свята на честь Діоніса: великі й малі діонісії, Ленеї і Антестрії.

Діра — римська богиня помсти, фурія.

Діт — римський бог, володар підземного царства (Плутон), в поетичній мові взагалі підземне царство. Дріади — німфи дерев (див. Німфи).

Діонісій — тиран Сиракузький (Сицилія), V ст. до н. е.

Егіда — шкіряний Зевсів щит з головою Горгони. Від нього й Зевса звали егіохом-егідодержцем ("під егідою — під охороною"). Егіду носила також Афіна.

Елісса — ім'я карфагенської цариці, закоханої в Енея — Дідони.

Ендіміон — прекрасний пастух, якого покохала богиня місяця Селена. Вона умовила Зевса, щоб він залишив красу її коханцеві назавжди. Зевс виконав її бажання, але Ендіміон, діставши безсмертя, був приспаний навіки.

Епей — грек, який спорудив славнозвісного дерев'яного коня під Троєю.

Епейсодіон — частина старогрецької трагедії, що відповідає нашому "актові" чи "дії".

Епікур — відомий грецький філософ (342—271 рр. до н. е.), який розробив атомістичну теорію Левкіппа та Демокріта, гедоніст. В основному філософія Епікура наближається до матеріалізму. Оригінальні твори його загублені (є лише уривки), але його вчення викладає Лукре-цій Кар у поемі "Про природу речей".

Ерінії — богині прокляття, помсти й кари, латинські фурії. Найяскравіше зображення Ерінії подає Есхіл в "Орестейї".

Етна — вулкан на східному березі Сицилії. Згідно з міфічним оповіданням Зевс накинув цю гору на подоланого гіганта Тіфона; за іншими оповіданнями, тут містилася кузня Гефеста, якому допомагали в роботі циклопи.

Ерот — бог кохання, син Афродіти. Образ Ерота не раз змінювався в античній міфології: у Гесіода, наприклад, це — найстаріше божество, поряд з Хаосом, Землею, Тартаром; у пізніших поетів це — гарне хлоп'я з крилами, сагайдаком і стрілами; ще пізніше склався міф про Ерота й Психею, який переклав Апулей у своїх "Метаморфозах". Римський Амор (Амур), або Купідон, нічим не відрізняється від грецького Ерота. У філософів (Платон) Ерот — сила, що творить, єднає й приводить у гармонійний лад усі істоти і явища світу.

Ефір — повітря; небо; вищий шар повітря, протилежний нижньому (аерові); місце перебування Зевса.

Європа — фінікійська царівна, дочка Агерона; закохавшись у неї, Зевс обернувся в бика і переніс її на спині через море на острів Крит.

Зевс (римський Юпітер) — син Кроноса (Кроніон, Кронід) і Реї, брат Посейдона (Нептуна), Аїда (Плутона), чоловік Гери (Юнони), "батько богів і людей"; влада його вважалася найвищою поміж усіма богами, які шанують його та бояться. Як і інші "олімпійські" боги, він перебуває на вершині Олімпу у Фессалії; керує небесними явищами — громом, блискавкою, зганяє й розганяє хмари; керує людством, законами, правом, людською долею (хоча й сам підлягає долі). У нього багато дітей від Гери, Лето, Деметри й від "смертних" коханок.

Зефір (римський Фавоній) — західний вітер.

Іліон — Троя.

Іріда — райдуга, золотокрила вісниця богів.

Капітолій — чудовий храм Юпітера в Римі на Тарпейські нагорі, проти фортеці, святиня й релігійний осередок римської держави. Його, як і все місто, вважали повік непорушним.

Кера — богиня смерті, нещасливої долі. Іноді те саме, що й Ерінії або також Парки.

Кнос, або Кносс, — столиця критського царя Міноса (батько Аріад-ни); біля Кноса був славнозвісний Лабіринт, збудований Дедалом.

Корінф — славетне торговельне місто на Істмі, зруйноване римлянами.

Кронос — римський Сатурн, син Урана, що скинув свого батька і став правити світом (це був "золотий вік", як розповідається в Гесіода й Овідія). Але Кроноса скинув Зевс, єдиний з його дітей, якого батько не встиг знищити.

Куми — старе місто в Кампанії, де був грот, у якому жила кумська Сивілла, що провіщала майбутнє, допомогла Енеєві побувати в підземному царстві.

Лаокоон — троянський жрець Нептуна, що загинув з синами від змій, насланих прихильною до греків Афіною, відома статуя елліністичної доби, що у XVIII ст., за часів Лессінга, уважалася за найвище досягнення античного мистецтва.

Лесбос — острів в Егейському морі з містом Мітіленою, батьківщина Алкея, Сапфо та інших представників старогрецької лірики.

Лета — річка в підземному царстві ("ріка забуття"); тіні померлих мусили напитися з неї води, щоб забути все минуле.

Лібер — так називали Вакха (дослівно "вільний").

Люцифер — ранішня зоря, вісник дня; син Аврори.

Мани — 1) у римлян добрі духи; душі померлих у тому стані, у якому вони були покидаючи тіло; 2) взагалі підземне царство.

Марафон — місто, уславлене перемогою греків командою Мільтіа-да над військом перського царя Дарія (490 р. до н. е.).

Марій, Гай Марій (156—86 рр. до н. е.) — римський полководець, провідник демократичної партії, відомий упертою боротьбою проти лідера аристократичної партії Сулли. Ця боротьба започаткувала в Римі довгий період громадянських воєн, що закінчився так званим принципатом, тобто імперією Октавіана Августа та його наступників.

Мельпомена — одна з дев'яти муз — муза трагедії. У Горація — муза співу.

Меркурій — Гермес.

Мінерва — Афіна-Паллада.

Мойра — доля, таємнича, незбагненна, надприродна сила, що тяжіє над людством і навіть над богами. У римлян Парка, або Фатум (звідси "фаталізм"). Поети згадують то єдину Мойру, або Парку, то трьох, що прядуть нитку людського життя. Гесіод називає їхні імена: Клото, що пряде, Лахесіс, та, що визначає долю, Атропос — неминуча; усі три, як каже Гесіод, —дочки Ночі, невблаганні, жахливі богині смерті.

Музи — богині співу. Гомер частіше звертається до "музи" взагалі. Гесіод налічує дев'ять муз; пізніше кожній з них надано окрему спеці

альність: Калліопа — муза епічної поезії, Евтерпа — лірики, Мельпомена — муза трагедії, Талія — комедії й веселих віршів, Терпсихора — муза танців, Кліо — історії, Уранія — астрономії, Ерато — любовних поезій, Полігімнія — гімнів. Музи жили на горах — Геліконі, Парнасі тощо. За іншими місцями перебування поети звали муз піеридами, аоні-дами тощо. Наставник муз Аполлон, чому він зветься іноді Мусагетом. Римські камени — те саме, що музи.

Loading...

 
 

Цікаве