WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

У культурі розрізняють також дві грані:

1) ціннісно-нормативну;

2) функціональну.

Цінності культури — це твори, норми культури, вимоги до кожного члена суспільства. Це моральні цінності, правові, етичні, релігійні норми.

Функціональна грань — це процес руху культури.

Функції культури. У багатофункціональній системі, якою є культура, можна виділити найбільш значущі з них:

1) гуманістична, або світоглядна, — це функція людинотворча, функція людського духу, його пізнавальних вольових, чуттєвих, оцінних чинників;

2) пізнавальна — розкриває людині досягнення людства в історичному пізнанні світу;

3) транслятивна функція полягає в переданні історичного соціального досвіду поколінь;

4) ціннісно-нормативна (або регулятивна) функція реалізується через систему норм і цінностей;

5) перетворююча — полягає в перетворенні природи і людини через систему норм і цінностей;

6) інтегративна — виявляється в здатності об'єднувати людей, незалежно від їх світогляду, нації в певні спільноти, а народ — у світову цивілізацію;

7) семіотична — реалізується через функціонування певних знакових систем, мов, символів, специфічних знакових систем фізики, хімії, математики, музики, живопису і т. д.

Національний менталітет (лат. тепгіа — розум) — характеризує спосіб мислення життя народу, його душевний стан, інтелектуальну сферу, традиції, звичаї.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ КУЛЬТУРОТВОРЧИХ ПРОЦЕСІВ ТА УЯВЛЕНЬ ПРО КУЛЬТУРУ

Античні уявлення. Найвідомішим є уявлення Полібія (201— 120 рр. до н. е.), суть яких полягає в тому, що розвиток суспільства відповідає круговороту явищ природи і підпорядкований діалектичній зміні державного устрою і культури.

Сучасник Полібія, китайський історик Сима Цянь (145—86 рр. до н. е.) розглядав історію як циклічний процес, рух по колу. Це концепція циклічного круговороту. В античному розумінні в основі культури був ідеал людини як мета культурного процесу. У центрі античного розуміння культури було визначення абсолюту божественного порядку речей.

Середньовічні християнські концепції. У даній концепції Бог є центром і творчою силою світобудови. Головне для людини — пізнання Бога через позбавлення гріховності, очищення і підготовка до справжнього життя — вічного. Аврелій Августин (354—430). На цій основі було розвинуто пізніше ряд богословських концепцій. П. Тілліх (1886— 1965), М. Бердяєв (1874—1948).

Просвітницькі концепції. У центрі концепції — розум, розвиток наук, мистецтв, виховання особистості. Освіта — основа гуманності (Ж.-Ж. Руссо, Г. Е. Лессінг, Й. Г. Гердер (1744—1803), Гегель (1770—1831)).

Еволюційні концепції культури. Представники цієї концепції наголошують на єдності людського роду, спільності всіх культур. Людство однорідне за природою, лише перебуває на різних ступенях розвитку культури (Л. Морган (1818—1881), Е. Тейлор (1832—1917)). Л. Морган вирізняє три етапи розвитку суспільства: дикість, варварство, цивілізацію.

Концепції культурних круговоротів. Представники цієї концепції М. Данилевський (1822—1885), О. Шпенглер (1880—1936), А. Тойнбі (1889—1975). М. Данилевський всесвітню історію культури поділив на 10 самобутніх культурно-історичних типів — єгипетський, індійський, іранський, германо-романський, грецький та ін. Він уважав, що слов'янський тип перебуває у процесі становлення. Культура виникає з етнографічного матеріалу, розвивається і рухається до завершення (смерті).

Функціональні концепції культури. За цією концепцією культура зводиться до біологічної природи людини, яка пристосовується до умов навколишнього середовища. Б. Малиновський (1884—1942) — засновник цього напряму.

Символічна концепція. Одним з її представників є Г. Сковорода, в основі його вчення про три світи є такі поняття: мікрокосм (людина), макрокосм (Всесвіт) і дух (Біблія) — символічний світ.

Є багато інших підходів до розуміння культури як процесу.

ПЕРВІСНА КУЛЬТУРА

Анімізм (від лат. апігпа, апітиз — душа, дух) — віра в існування душі і духів як причини явищ природи, віра в одухотвореність природи, в існування надприродних істот, що перебувають у якихось тілах.

Архаїка (від грец. агспа05 — давній) — ранній етап розвитку мистецтва будь-якого стилю. Належить до раннього періоду єгипетського, давньогрецького мистецтва (для Греції з Х до VII ст. до н. е.).

Бронзова доба — період у розвитку людства, який характеризується винайденням і поширенням бронзових знарядь і виробів. Датується залежно від території. Для Середземномор'я ранній бронзовий вік охоплює період 2500—2000 рр. до н. е. Це час пірамід, період Древнього царства Єгипту, пізній вік — це час біблійної історії— від Авраама до Мойсея. В Україні бронзова доба — це перші століття II тисячоліття до н. е. до початку І тисячоліття до н. е., коли винайдено залізні вироби.

Залізний вік — період в історії людства, який розпочинається близько 1000 років до н. е., пов'язаний з розвитком металургії, заліза, залізних виробів і зброї. В Україні він поділяється на три періоди: перед-скіфський — до VIII ст. до н. е., скіфський — VII—III ст. до н. е., сарматський — II ст. до н. е. — IV ст. н. е.

Кам'яний вік — найдавніший технологічний період у класифікації розвитку людства, коли метал ще не був відомий, а знаряддя виготовлялось з каменю, дерева і кістки. Приблизне датування — понад 2 млн — до 6 тис. років тому.

Тотемізм — віра в існування тісного зв'язку між людиною чи якоюсь родовою групою та її тотемом — певним видом тварин, інколи рослин. Рід носив ім'я свого тотема, і члени цього роду вірили, що походять від спільних з ним предків, є кровними родичами.

Фетишизм — віра в надприродні властивості неодухотворених предметів, у те, що останні можуть якось допомагати людині. Фетишем може бути певне знаряддя праці, дерево, камінь, а пізніше й спеціально виготовлений культовий предмет.

Магія віра в здатність людини особливим чином впливати на інших людей, тварин, рослин, явища природи. Магія поділялась на виробничу, шкідливу, охоронну, любовну, лікувальну.

Синкретизм — абсолютна недиференційованість, злиття, органічна єдність елементів як реалістичних, так і фантастичних. Синкретизм робить неможливим розмежування суб'єктивного і об'єктивного, уявного, того, що спостерігається, домислюваного в первісній культурі. Все це однозначно переживається і сприймається.

Міф — це пояснення явищ, вияв віри, що переживається як дійсність. У первісній культурі міф відбиває й узагальнює вірування, обґрунтовує моральні норми, доводить доцільність культів і обрядів, містить практичні правила людської поведінки. Міф — це спроба людей осмислити своє буття, потреба передавати загальне через конкретне, це відбиття в людській свідомості закономірності й упорядкованості природи. Міф — це колективний досвід, мудрість предків. Міфологія — засіб самовираження людини. Це найдавніша форма проявів творчих здібностей людини.

АНТИЧНА КУЛЬТУРА (стислий словник імен та назв)

Аврора — римська богиня світанку, ранішньої зорі, грецька Еос. Адоніс — юнак, якого покохала богиня Афродіта, був убитий вепром. Адрастея — фрігійська богиня, її ім'я тлумачиться як Доля. Адрія — Адріатичне море; крім того, місто в Італії поміж гирлами річок Пота та Еч, колись на березі моря, а тепер далеко від нього.

Аїд, або Гадес, — ім'я володаря підземного царства (інше ім'я Плутона) і назва власне цього царства.

Акрополь — афінська фортеця на скелі 156 м заввишки, посередині міста Афін.

Алкмена — дружина Амфітріона, кохана Зевсом мати Геракла. Амазонки — войовниче плем'я жінок; під час Троянської війни допомагали троянцям проти греків.

Амброзія — страва богів, як нектар — їхній напій; тому що боги їдять амброзію, вони безсмертні і вічно юні.

Аполлон — син Зевса й Латони (Лето), ясний бог (Феб). Він переказує людям волю Зевса і карає неслухняних ("Іліада", пісня 1); бог віщування та оракулів (див. Дельфи); бог поезії й музики, водитель муз. Пізніше його ототожнювали з богом сонця Геліосом.

Арго — корабель так званих аргонавтів, які пливли в Колхіду (країна на Чорноморському узбережжі) по золоте руно.

Аргос (первісне значення — приморська рівнина), або Аргея, Арголіка, Арголіда (жителі — аргеї, аргіви, аргосці), — країна на сході Пелопонесу з містами Мікени, Тірінф, Трозейн, Аргос (головне місто, Навплія, Лерна, Немея).

Loading...

 
 

Цікаве