WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

"Антироман", "новий роман" — умовна назва, одна з течій сучасного модернізму. Представники "антироману", переважно французькі письменники XX ст. — А. Роб-Грійє, Н. Саррож, зруйнували класичну жанрову

структуру роману, відмовившись від зображення об'єктивної дійсності, протиставивши їй "суб'єктивний" світ, створений самим письменником.

Дадаїзм (фр. ааааізте — коник, дерев'яна конячка, дитячий лепет)— модерністська художньо-літературна течія в 1916—1922 рр. Дадаїзм виник у Швейцарії. Протест його представників проти Першої світової війни знайшов свій вираз в ірраціоналізмі, антиестетизмі, своєрідному художньому хуліганстві, позбавленому сенсу поєднанні слів і звуків (Т.Тцера, Р. Гюльзенбек, М. Янко), у карлючках, псевдокресленнях, комбінаціях випадкових предметів (М. Дюшан, Ф. Пікабія, М. Ернст). Після війни французькі дадаїста об'єдналися з представниками сюрреалізму, а німецькі політичні дадаїсти виступили проти мілітаризму (Т. Грос, Дж. Хартфілд).

Декадентство (фр. оесааапсе — занепад) — загальна назва антиреа-лістичних течій у літературі та мистецтві кінця XIX — початку XX ст. Для декадентів характерні відчуженість, песимізм, містика. Декадентство об'єднує такі школи мистецтва, як символізм, акмеїзм, експресіонізм, сюрреалізм. Декадентство в літературі виникло наприкінці XIX ст. у Франції (С. Малларж, П. Верлен, А. Рембо). В українській літературі впливом декадентства позначені твори В. Винниченка, В. Пачовського. В образотворчому мистецтві декадентство знайшло відображення у творчості А. Бекліна (Швейцарія), М. Клінгера, Ф. Штука (Німеччина), О. Беруслея (Великобританія). У Росії деякі риси декадентства проявилися в діяльності угруповань "Світ мистецтва", "Блакитна троянда". Вплив декадентства відчули на собі композитори П. Хіндеміт (Німеччина), А. Шенберг (Австрія), І. Стравінський (Росія).

Кінетизм, кінетичне мистецтво — напрям сучасного модернізму, який використовує так зване мобілі (споруди, які рухаються вітром, водою, електрикою, силами магнетизму тощо). Кінетизм оформився в 50-х роках XX ст. (на основі експериментів М. Дюшана, Л. Мокай-Надя, А. Колдера в 10—30-ті роки XX ст.). Деякі твори кінетизму базуються на традиціях дадаїзму ("саморуйнівні машини" Ж. Тінчелі), інші претендують на більш "позитивне" відображення в художніх образах сучасного науково-технічного прогресу (праці Н. Шеффера). Кінетичне мистецтво, зазвичай замкнуте в межах суто формальних експериментів, знаходить деяке практичне використання в оформленні виставок, рекламі тощо.

Модернізм — основний напрям мистецтва в епоху імперіалізму, що характеризується розривом з ідейними та художніми принципами класичного мистецтва, зокрема з принципами реалізму. Найяскравіше модернізм виявився в образотворчому мистецтві: експресіонізмі, футуризмі, дадаїзмі, кубізмі, сюрреалізмі. Сучасні форми модернізму: супрематизм, кінетичне мистецтво, оп-арт, поп-арт, ленд-арт, мінімалістське мистецтво. Поняттям модернізм характеризуються також різноманітні течії нереалістичної літератури: декадентство, "потік свідомості", натуралізм, театр абсурду.

Акмеїзм (грец.— вершина, розквіт) — модерністська течія в російській літературі початку XX ст. Виникла в 1909 р., проповідувала "мистецтво для мистецтва", витончене естетство, індивідуалізм, містику.

Ташизм (фр. їасЬе — пляма) — різновид абстрактного мистецтва. Зародився у Франції в 40-х роках XX ст. Поширений у США (Дж. Пол-лок). Представники ташизму довільно наносять на полотно кольорові плями, які нібито відображають світ підсвідомих емоцій художника.

Театр абсурду — один з проявів модернізму в театральному мистецтві. Виник у 40—50-х роках XX ст. у Франції. Спектаклі театру абсурду позбавлені сюжету, слово та сценічна дія фрагматичні. Це гранично суб'єктивний, інколи фізіологічний за своїм характером театр, споріднений з театром жорстокості. Представники-драматурги —С. Беккет, Е. Іонеско, Ж. Жене.

Натуралізм (фр. паїигаіізте, лат. паїигаїіа — природний) — метод і напрям у західноєвропейській літературі, який склався в останнє десятиліття XIX ст. на основі філософії позитивізму (О. Конт) та естетичної теорії (І. Гена). Натуралісти прагнули до наукової точності в зображенні навколишнього середовища та людини, соціальні явища та людські характери пояснювали біологічними законами. Натуралісти в літературі: Е. Золя, Гі де Мопассан, брати Гонкури. Перебільшуючи роль біологічних чинників у житті людини, проповідували песимізм натуралісти кінця XIX — початку XX ст. (П. Боборикін, В. Винниченко). В образотворчому мистецтві натуралізм копіює зовнішній бік явища та предметів реального світу, не розкриваючи їхньої соціальної суті.

Ленд-арт (англ. ІапД агі — земляне мистецтво) — різновид авангардизму в мистецтві США, Західної Європи 60-х років XX ст. Представники ленд-арту (Р. Морріс, Д. Оппенгейм, М. Хейзер) здійснювали "акти естетичного вторгнення" (так званого переоформлення) у природні ландшафти.

Оп-арт (англ. ор-агї, скорочено від орїісаі агі — оптичне мистецтво) — напрям у європейському та американському живописі та графіці в 40-х роках XX ст., різновид абстракціонізму (засновник — французький художник В. Вазарелі). Ритмічні комбінації простих геометричних форм та кольору створюють ілюзію руху.

Поп-арт (англ. рор-аїт) — модерністський художній напрям. Виник у другій половині 50-х років XX ст. у США та Великобританії. Відмовляючись від звичайних методів живопису, поп-арт навмисно культивує випадкові поєднання побутових предметів, фотографій, фрагментів реклами тощо.

"Потік свідомого" — одна з форм зображення внутрішнього життя людини в художніх творах, прагнення розкрити душевний стан персонажів в усій його безпосередності, у блискавичній зміні переживань, роздумів, спогадів, вражень, підсвідомих асоціацій.

ХУДОЖНЬО-СТИЛЬОВІ ТЕРМІНИ ТА НАЗВИ ДАВНІХ ІКОН

Стиль (грец. єтіАоо — палочка для письма) — сукупність головних художніх особливостей, які виявляються в темах, ідеях, зображувально-виражальних засобах, прийомах, технічній обробці мате

ріалу, виконанні, у творчості архітектора, письменника і т. д. Стиль зумовлюється соціальним ладом, суспільними ідеалами, рівнем розвитку. Архітектурний стиль — сукупність функціональних, конструктивних і художніх рис.

Живопис — вид образотворчого мистецтва, художнє зображення на площині предметного світу фарбами. За призначенням та особливостями художнього виконання живопис поділяється на монументальний, декоративний та станковий.

Монументальний живопис — підпорядковується архітектурній споруді, тісно з нею пов'язаний.

Декоративний живопис — застосовується для прикрас архітектурного ансамблю, витворів декоративно-ужиткового мистецтва.

Станковий живопис (від слова станок, мольберт, на який ставиться основа) — дошка, полотно, картон для написання картин.

Жанр живопису — за тематикою живопис поділяється на жанр побутовий, історичний, батальний, портрет, пейзаж, натюрморт, міфологічний, релігійний, анімалістичний.

Мозаїка — сюжети, орнаментальні композиції, виконані з природних каменів, смальти, керамічних плиток (смальта — кольорове, непрозоре скло у формі кубиків та пластинок).

Темпера — фарби для живопису з води та яєчного жовтка (натуральні скріплюючі матеріали) або з водного розчину клею з олією (штучні емульсії").

Акварель (лат. аиа — вода) — фарба, що розводиться водою; твір живопису, виконаний такими фарбами.

Гуаш — водяна фарба.

Пастель (фр. рааїеі, від разїа — тісто) — означає малювання олівцями, виготовленими з тонкотертих барвників з домішкою крейди, клею, гіпсу чи інших скріплюючих або вибіліюючих речовин.

Ікона (зображення, образ) — живописне мозаїчне, рельєфне зображення Богородиці, Ісуса Христа, святих. Це окрема живописна композиція, виконана на дерев'яній дошці, полотні, рідше металевій пластинці. В іконі поєднується радість, скорбота та аскетизм.

Іконопис — писання ікон, образів Бога-Отця, Богородиці, Ісуса Христа, святих. Культовий, релігійний вид живопису. Іконопис відображає естетичний, духовний досвід народу. Естетика цього живопису потребує втілення божественного, надчутливого змісту в зримих ідеально піднесених образах. Носієм божественного в християнській традиції є золото, світло сонця.

Іконостас — перегородка з рядами (чинами) ікон, які відділяють вівтар від основної частини православного храму.

Алімпій Печорський — видатний іконописець київської школи іконопису Київської Русі.

Loading...

 
 

Цікаве