WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Потворне — категорія естетики, що вживається для негативної оцінки об'єктів і явищ, протилежних за своїм естетичним змістом прекрасному.

Потебня Олександр (1835—1891) — видатний український мислитель, лінгвіст та теоретик мистецтва. Центральною в його лінгвоестетич-ній концепції є тріада "зовнішня форма — внутрішня форма — зміст". Праці: "Про деякі символи слов'янської народної поезії" (1860), "Думка та мова"(1862).

Праведність — релігійна чеснота, святість життя, безгрішність.

Прекрасне — естетична категорія, яка означає досконалість, довершеність, ідеал краси певної естетичної системи.

Примітивізм, або Наївне мистецтво — художній напрям у мистецтві кінця XIX—XX ст., представники якого намагалися передати безпосередність почуття, використовуючи засоби, притаманні первісному, народному або дитячому мистецтву.

Пуризм — напрям у мистецтві, який відводить центральне місце прагненню до чистоти і суворості звичаїв.

Рай — у різних релігіях місце посмертного блаженного перебування праведників.

Рамакрішна (Гададхар Чаттерджі) (1834—1886) — видатний індійський мислитель-подвижник, його синкретичне релігійно-етичне вчення проголошувало необхідність служіння Богу, світу та ближньому.

Реалізм — напрям у мистецтві, основним принципом якого проголошується правдиве відтворення дійсності.

Релятивізм — філософський погляд, згідно з яким цінності (наприклад, етичні чи естетичні) мають відносний характер. Протилежний абсолютизму.

Рецептивна естетика — напрям в естетиці другої половини XX ст. Критикуючи попередників за намір зрозуміти мистецтво, звертаючись лише до художнього твору та процесу його створення, рецептивна естетика пропонує долучити до аналізу відношення між художнім твором та реципієнтом. Першим теоретичним текстом цього напряму були тези німецького дослідники Р. Г. Яусса (1967).

Ригоризм — (від лат. "твердість, суворість") педантичне, дріб'язкове дотримання певних принципів, різновид етичного формалізму.

Рококо — художній стиль, який виник у Франції XVIII ст., його відрізняють вишуканість форм та вигадливий орнаменталізм.

Романський стиль — стиль у мистецтві Х—XIII ст., пов'язаний з давньоримською культурою.

Романтизм — художній напрям у мистецтві кінця XVIII — початку XIX ст., вивів на перший план інтереси особи та індивідуальні почуття.

Самооцінка — оцінка особою самої себе, своїх можливостей та моральних якостей.

Свобода волі — філософське поняття, яке відображає самовизначаль-ність людини у своїх намірах, принципах та цінностях, а отже, покладання відповідальності за свої дії передусім на себе.

Святі — у християнстві та ісламі праведники, яким дароване вічне блаженство.

Святість — у християнстві та ісламі вільність від влади гріха і від-значеність божественною благодаттю.

Символ — (від грец. "знак, прикмета") в естетиці — образ, який у своїй еволюції набув знакового характеру, і водночас знак, наділений невичерпною багатозначністю художнього образу.

Символізм — напрям у мистецтві кінця XIX — початку XX ст., що був пов'язаний із ідеалістичними філософськими течіями, основу яких складало уявлення про два світи — уявний світ повсякденної реальності та трансцендентний світ справжніх цінностей; проголошував головним художнім засобом символ як вираження незбагненної суті предметів і явищ.

Сковорода Григорій (1722—1794) — видатний український філософ. Обстоював ідеї єдності добра та краси, необхідності самопізнання, "сродної праці", символічності мистецтва. Твори: "Симфонія, наречена Книга Асхань про пізнання самого себе", "Кільце. Дружня розмова про душевний спокій".

Скрижалі — згідно з Біблією кам'яні плити, на яких були вибиті заповіді, отримані Мойсеєм від Бога на горі Синай.

Смак естетичний — здібність особи до розрізнення, розуміння та оцінки естетичних явищ у різних сферах життя та мистецтва. Формування смаку є завданням естетичного виховання.

Соловйов Володимир Сергійович (1853—1900) — видатний російський мислитель, засновник філософії Всеєдності. Твори: "Краса в природі" (1889), "Сенс любові" (1890), "Виправдання добра" (1897).

Сором — відчуття провини перед людьми, як правило, супроводжується збентеженням.

Сотеріологія — (грец.) учення про спасіння, частина богослов'я в різних релігіях.

Соціалістичний реалізм — напрям у радянському мистецтві, який ставив за мету (у формулюванні 1930-х рр.) "правдиве та історично конкретне зображення дійсності в сполученні із завданням ідейної переробки трудящих в дусі соціалізму".

Спасіння — поняття релігійної етики, в більшості релігій — вільність від гріха та досягнення вищого блаженства. Див. Рай, Нірвана, Мокша.

Сповідь — зізнання віруючого у своїх гріховних діяннях та помислах. У православ'ї та католицизмі сповідь здійснюється перед священником у таїнстві покаяння.

Спокуса — поняття релігійної етики, випробування, в якому проявляються праведні або гріховні властивості душі людини.

Справедливість — категорія, що використовується в етиці, праві, суспільних науках для позначення належного у стосунках між людьми та в діяльності соціальних інститутів. Також — позитивна моральна якість, яка виступає внутрішнім критерієм справедливості соціальної.

Сприймання, перцепція — процес відображення у свідомості предметів і явищ, що діють на органи чуття людини. На відміну від відчуття результатом сприймання є цілісні образи об'єктів.

Сприйняття — відображення у свідомості явищ, предметів та ідей.

Стиль — сукупність ознак, якими характеризується творчість певного митця або напряму.

Стоїцизм — напрям в античній філософії та етиці, що обстоював необхідність приборкання своїх пристрастей і наслідування безпристрасності природи (апатія). Представниками стоїцизму були Зенон, Марк Аврелій, Сенека.

Страшний суд — у християнстві суд Христа над всіма людьми наприкінці часів, який відбудеться під час його другого пришестя. Уявлення про Страшний суд є також в іудаїзмі та ісламі.

Сублімація — термін психоаналізу 3. Фрейда, що позначає психічний процес переключення лібідо (енергії сексуальних потягів) на досягнення цілей соціальної діяльності та художньої творчості. В аналітичній психології К.-Г. Юнга — переміщення психічної енергії від одних систем особистості до інших, наприклад від примітивних, інстинктивних до вищих, культурних процесів.

Сумління — усвідомлення та відчуття моральної відповідальності за свою поведінку, в тому числі і перед самим собою. Здатність особи до самооцінки.

Супрематизм — напрям у живописі, основним художнім засобом якого було комбінування геометричних та об'ємних форм.

Сюрреалізм — напрям у мистецтві середини XX ст., який проголошував джерелами творчості підсвідомість та інтуїцію.

Табу (полінезійськ. "заборона") — заборона певних дій, за які за давніми віруваннями настане покарання вищих сил.

Табула раза (Табула раса) — (лат. ІаЬиІа газа — "чиста дошка") термін сенсуалізму (Дж. Локк та ін.), що позначає початковий стан свідомості (немовля), коли внаслідок відсутності досвіду людина позбавлена будь-яких знань. Отже, педагогічний вплив на дитину має вирішальне значення для її становлення і набуття певних (зокрема, етичних та естетичних) ідеалів та принципів.

Тагор Рабіндранат (1861—1941) — видатний бенгальський мислитель, письменник, музикант, художник. Митець, згідно з Тагором, має уподібнитися Брахману, який граючи створює образи. Твори: "Особисте" (1917), "Криза цивілізації" (1941).

* Ташизм — (від фр. "пляма") абстрактний експресіонізм у живописі, напрям середини XX ст., його представники обстоювали несвідомість творчого процесу та його автоматизм.

Творчість художня — діяльність, спрямована на створення нових естетичних цінностей.

Театр абсурду — загальна назва для драматургії поставангарду 1950—1970-х рр., яка успадкувала принципи авангардного театру і створила власну поетику абсурду.

Телеологічна етика — (від грец. "ціль" та "вчення") різновид кон-секвенціональної етики, одним з основних принципів якого є твердження про соціальне доцільний характер моральності.

Теодицея — (грец. "боговиправдання") у християнстві вчення, що поєднує визнання наявності зла у світі з уявленням про Бога, що не має в собі зла. Крім цього, найбільш відомі вирішення даної проблеми запропоновані стоїками та Г.-В. Лейбніцем.

Теономна етика етичне вчення християнства, що розглядає моральність як сферу взаємин людини з Богом. Основним моральнісним принципом теономної етики є любов.

Loading...

 
 

Цікаве