WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Кандинський Василь (1866—1944) — російський художник, естетик, один із засновників та теоретиків абстрактного мистецтва. Основні естетичні твори: "Про духовне в мистецтві" (1910), "Есе про мистецтво та художників" (вид. 1955).

Канон — (від грец. "норма, правило") система правил та норм, закріплених у мистецтві певного напряму або історичної епохи.

Кант Іммануїл (1724—1804) — видатний німецький філософ, творець трансцендентальних етики та естетики. Прихильник етичного формалізму, засновник теорії автономної моралі, сформулював "категоричний імператив" — моральний принцип належної поведінки. В естетиці Кант досліджує проблеми форм сприйняття, творчої уяви, природи краси, "незацікавленого задоволення" від естетичного споглядання. Розробці етичних поглядів Канта присвячені твори: "Основи метафізики моральності" (1785), "Критика практичного розуму" (1788). Центральним естетичним його твором є "Критика здатності судження" (1790).

Карма — (санскр.) в індуїзмі та буддизмі дії, що викликають наслідки, а також закон причин та наслідків або воздаяння.

Катарсис — (від грец. "очищення") термін давньогрецької філософії та естетики для позначення сутності естетичного переживання, пов'язаний з піфагорійською практикою застосування музики для очищення души від пристрастей.

Категоричний імператив — центральне поняття етики І. Канта, відображає сутність морального закону, який має характер безумовного примусу. Існує кілька формулювань категоричного імперативу, основні:

"дій лише згідно з такою максимою, керуючись якою, ти в той самий час міг би побажати, щоб вона стала загальним законом" та "чини так, щоб ти завжди ставився до людства як до мети і ніколи, як до засобу".

Квієтизм — моральний принцип, сформульований у XVII—XVIII ст., вимагав споглядальності у ставленні до добра та зла як до проявів волі Бога.

Кіч — (від нім. "халтура, несмак") один з проявів "масової культури",. виник у другій половині XIX ст. як промислова імітація унікальних художніх виробів. У XX ст. поширювався у літературі, музиці, кіномистецтві.

Класицизм — напрям у європейський літературі й мистецтві XVII — початку XX ст., суть якого полягала в наслідуванні мистецтва Стародавньої Греції, Риму й дотримуванні системи суворих правил побудови твору.

Консеквенціональна етика — (від лат. "наслідки") етичні теорії, в яких моральне значення вчинків визначається залежно від наслідків, до яких вони приводять. Різновидами консеквенціональної етики є утилітаризм, гедонізм, інтуїтивізм, евдемонізм, телеологічна та марксистська етика та ін.

Конфлікт моральний — ситуація морального вибору, в якій норми або цінності, що спонукають до обрання певної альтернативи, вступають у протиріччя з нормами та принципами, які пов'язані з іншою альтернативою.

Конфуцій (Кун цзи) (552/551— 479 рр. до н. е.) — давньокитайський філософ, засновник конфуціанства. Етичні ідеали Конфуція — "золоте правило" (див.), принципи гуманності та сяо (синівської пошани), викладені його учнями в "Лунь юй" ("Бесідах та судженнях").

Коран — (араб. "читання") священна книга в ісламі, передана Аллахом Мухаммеду через одкровення, основа етики ісламу. Див. Шаріат.

Критика художня — літературний жанр, завданням якого є розгляд, тлумачення й оцінка літературних та мистецьких творів.

Лао Цзи (VI—V ст. до н. е.) — давньокитайський філософ, засновник даосизму. Йому приписується авторство "Дао де цзін", основного філофського, релігійного та етичного тексту даосизму.

Леонардо да Вінчі (1452—1519) — геніальний італійський художник, винахідник, мислитель, теоретик мистецтва епохи Відродження. "Живописець, — пише Леонардо в "Книзі про живопис", — має сперечатися та змагатися з природою".

Макіавеллі Ніколо (1469—1527) — видатний італійський філософ та політичний діяч. У праці "Володар" (вид. 1532) обґрунтовував специфічність моралі у сфері політики. Див. Макіавеллізм.

Макіавеллізм — можливість застосування будь-яких (у тому числі й аморальних) засобів заради досягнення певної (передусім політичної) мети. Термін пов'язаний з принципом "мета виправдовує засоби", який обґрунтовував Н. Макіавеллі.

Маньєризм — стиль у мистецтві, що відзначається манірністю та примхливістю.

Маркс Карл (1818—1883) — видатний німецький мислитель, ідеолог комуністичного руху, обстоював соціальну природу людини, історичний характер моралі та естетичних цінностей. Твори: "Капітал" (у 4 т.).

"Масова культура" — явище культури кінця XIX—XX ст., комплекс поширюваних за допомогою засобів масової інформації художніх цінностей і потреб, які оцінюються фахівцями як низькопробні.

Метаестетика — галузь естетики, яка досліджує її методологічні та філософські проблеми.

Метаетика — філософська теорія моралі, яка намагається осмислити сферу етичного, грунтуючись на засадах, нейтральних стосовно до будь-яких моральних і моральнісних переконань та принципів. Мета-етика протиставляється нормативній етиці (див.).

Мокша — (санскр.) реалізація, спасіння, духовне звільнення.

Мотив — внутрішня причина, підстава, привід для якої-небудь дії, вчинку, є одним з об'єктів морального оцінювання.

Музи (грец. "мислячі") давньогрецькі богині поезії, науки та мистецтв.

Нагорна проповідь — проповідь Ісуса Христа, передана в Євангеліях (Мв. 5—7, Лк. 6). Основний зміст Нагорної проповіді — викладений у формі заповідей блаженства новозавітний моральний закон.

Намір — задум, бажання зробити що-небудь, є об'єктом моральної оцінки.

Нірвана (санскр.) кінцева мета буддійської практики, вихід із сан-сари, стан повної відсутності бажань і жаги життя.

Ніцше Фрідріх (1844—1900) — видатний німецький філософ, представник імморалізму, теоретик мистецтва. Основні праці, присвячені естетиці та етиці: "Народження трагедії з духу музики" (1872), "По той бік добра та зла" (1886).

Новий завіт — друга частина Біблії, складається з 4-х "Євангелій", "Діянь апостолів", "Послань апостолів" (22 книги) та "Одкровення Іоан-на Богослова" ("Апокаліпсис"). Упорядкований в IV ст. Містить основи християнської моралі.

Норма моральна — (від лат. "правило, взірець") форма моральної вимоги, яка виступає як елемент моральних відносин (норма поведінки, звичай) і як елемент моральної свідомості (заповіді, правила).

Нормативна етика — галузь етики, в якій обґрунтовуються певні моральні принципи та норми і формулюються приписи моральної поведінки.

Обов'язок — моральне завдання, що внутрішньо сприймається індивідом як необхідність втілення певних етичних норм, принципів та ідеалів.

Образ — естетична категорія, форма і продукт суб'єктивного, ідеального у свідомості людини. Розрізняють образи чуттєві та позбавлені чуттєвої наочності.

Оп-арт — (від скороченого англ. "оптичне мистецтво") напрям абстрактного мистецтва середини XX ст., в якому значну роль відігравало створення зорових ілюзій.

Оптимізм — (від лат. "найкращий") світосприйняття, яке грунтується на позитивному, стверджувальному ставленні до життя. В етичному плані — впевненість у дієвості добра. Протилежний песимізму.

Оцінка естетична — встановлення естетичної цінності певного об'єкта або твору мистецтва.

Оцінка моральна — встановлення відповідності вчинків певним принципам та нормам моралі.

Патетичність — (від грец. "пафос") схвильованість, пристрасність, натхненність.

Пафос (від грец. "пристрасть, збудження, натхненність") в античній естетиці пристрасне переживання, пов'яне зі стражданням; необхідний елемент трагедії. Пізніше — ідейно-емоційний настрій твору, творчості.

Песимізм — (від лат. "найгірший") світосприйняття, яке грунтується на впевненості в тому, що у світі переважає негативне начало, а в індивідуальному існуванні трагізм та безвихідь. Вперше теоретично обґрунтував песимізм А. Шопенгауер. Протилежний оптимізму.

Плотін (204/205—270) — видатний філософ-неоплатонік. Душа, прагнучи до першоджерела — Єдиного, має сприймати світ як його еманацію (сходження) — на цьому ґрунтуються етичні та естетичні погляди філософа, викладені в "Еннеадах".

Поведінка — сукупність усіх (на відміну від діяльності) вчинків людини, які осмислюються в певній послідовності та системності.

Покаяння — у православ'ї та католицизмі таїнство, що полягає у відвертому розкаянні людини у гріхах під час сповіді та у відпущенні їй гріхів Христом через священника.

Поп-арт — (від скороченого англ. "популярне мистецтво") напрям у мистецтві, який культивує використання як матеріалу предметів побутового вжитку.

Loading...

 
 

Цікаве