WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Гріх — порушення заповідей, або інших релігійних законів; метафорично — поганий вчинок.

Гріхопадіння — згідно з Біблією первородний гріх людства, порушення Адамом та Євою заборони Бога вживати плодів з дерева пізнання добра та зла в Едемському саду.

Гумор — (англ.) особливий вид комічного, який поєднує глузування зі співчуттям до того, що уявляється смішним.

Дао — (кит. "шлях") абсолют, шлях речей, закон; центральне поняття даосизму.

Дао де цзін — "Книга про шлях та доброчесність", основний текст даосизму, де викладені етичні принципи цієї давньокитайської філософської традиції, яка згодом стала основою одноіменної релігії. Авторство "Дао де цзіну" приписується Лао Цзи (VI—V ст. до н. е.)

Де — (кит.) доброчесність; поняття даосизму, комплекс властивостей Дао, які людина може осягнути і втілити.

Девіантна поведінка — (від лат. "відхилення") поведінка, яка визнається невідповідною щодо норм і зразків, загальноприйнятих у певному соціумі.

Декадентство — (від фр. "занепад") загальна назва течій у мистецтві кінця XIX — початку XX ст. Одним з принципів декадентських напрямів було гасло "мистецтво для мистецтва".

Демон — (грец.) у давньогрецькій міфології уособлення злої або (рідше) доброї сили, що може впливати на долю людини; в християнстві та інших релігіях — злий дух.

Деонтологія — (від грец. "належне") 1) розділ етики, який досліджує проблеми обов'язку та належного; 2) вчення про юридичні, професійні, моральні обов'язки правила, поведінки медичного працівника по відношенню до хворого.

Дескриптивна етика — (від лат. "опис") галузь етики, яка використовує конкретно-соціологічний та історичний аналіз для дослідження функціонування моралі у певному соціумі.

Десять заповідей, Декалог — згідно з Біблією заповіді, дані Богом Мойсею на горі Синай, релігійно-моральний кодекс, покладений в основу іудаїзму та християнства.

Детермінізм — принцип, який проголошує причинну зумовленість всього, в тому числі вчинків людини, її волі, протилежний індетермінізму.

Джаз — вид музичного мистецтва, що склався у США наприкінці XIX ст. унаслідок поєднання елементів африканської та європейської музичних культур.

Джихад — (араб. "зусилля") одна з чеснот віруючих в ісламі, зусилля у справі віри. Розрізняють великий джихад — духовне самовдосконалення, та малий джихад (або газават) — війну з невірними.

Дизайн — (від англ. "задум, проект, креслення") термін, що позначає різні види проектування, яке передбачає поєднання функціональних та естетичних якостей предметного середовища. Вужче — художнє конструювання.

Диявол (від грец. "брехун") у релігійних доктринах уособлення зла, злий дух, що підбурює людину до гріховних вчинків. Цей або подібні образи відомі в іудаїзмі (Сатана), в християнстві, ісламі (Шайтан або Ібліс), в буддизмі (демон Мара), у слов'янській (чорт) та інших релігіях.

Діанойя — термін давньогрецької філософії, здібність до мислення. В етиці Аристотеля і томізмі діаноетичні чесноти — це мудрість і розсудливість.

Дідро Дені (1713—1784) — видатний французький мислитель-енциклопедист, теоретик мистецтва. Основні естетичні праці: "Трактат про прекрасне" (1751), "Парадокс про актора" (1773—1778).

Діоген Сінопський (IV ст. до н. е.) — представник етичної школи кініків, учень Антисфена, пропагував незалежність від зовнішніх впливів, наближення до природи, одним з його принципів було "без громади, без оселі, без батьківщини". Діоген проголосив себе громадянином світу — "космополітом", його погляди, втілені у вчинках, дійшли в переказах інших філософів.

Добро та зло — найбільш загальні поняття моральної свідомості, категорії етики, які характеризують позитивні й негативні моральні та моральнісні цінності.

Довженко Олександр (1894—1956) — видатний український режисер, мислитель, теоретик мистецтва. Твори: "Поема про море", "Зачарована Десна" та ін.

Душа — частина живої істоти, пов'язана з духом та тілом. В більшості релігійних учень, крім буддизму та деяких інших, душа вважається безсмертною.

Дхарма — (санскр.) 1) в етиці індуїзму обов'язок; 2) у буддизмі закон, відкритий та проголошений Буддою, а також найдрібніша часточка (атом) Всесвіту.

Евдемонізм — етичний та моральний принцип, що пов'язує сенс життя з прагненням до щастя, різновид натуралістичної етики.

Евтапазія — (від грец. "неболісна смерть") спричинення смерті пацієнту лікарем задля його блага, тобто припинення страждань. Відбувається за бажанням хворого чи його близьких. Питання юридичної та етичної припустимості евтаназії є одною з центральних проблем біо-етики,

Егоїзм — етичне поняття, яке відображає ціннісну орієнтацію людини на пріоритет особистого інтересу; протилежний альтруїзму,

Едем — (бібл.) земний рай, де жили до гріхопадіння Адам та Єва,

Еклектизм — (від грец. "вибраний") механістичне поєднання елементів різних стилів та систем.

Екологічна етика — вчення про моральне ставлення до природи та всього живого, яке в тому числі передбачає обмеження прав та потреб людини.

Експресіонізм — (від фр. "вираження") мистецький напрям початку XX ст., який зосереджується на вираженні суб'єктивного духовного світу людини.

Емпатія — споглядальне розуміння емоцій, почуттів, психологічних станів іншої людини.

Епіктет (бл. 50—138) — давньогрецький філософ-стоїк, колишній раб, обстоював свободу волі як провідну чесноту людини.

Епікур (341—270 рр. до н. е.) — давньогрецький філософ, прихильник евдемонізму, насолоду розумів як відсутність страждання. Твори:

"Лист до Менекея", "Головні думки".

Ескапізм — (від англ. "тікати, рятуватися") прагнення людини сховатися від реальної дійсності у світі ілюзій та фантазій.

Естетика — наука про загальні закономірності художнього освоєння зовнішнього та внутрішнього світу людиною, про суть і форми відображення дійсності,

Етика — філософська наука, яка досліджує мораль та моральність. Термін (від грец. "етос" — звичай) належить Аристотелю.

Етикет — у широкому розумінні: дотримання зовнішніх правил поведінки, що склалися в суспільстві, чи у певних сферах діяльності та побуту.

Етологія — наука, що досліджує поведінку тварин.

Євангелія (від грец. "блага вість") — див. Біблія, Новий завіт.

Єпітимія — (від грец. "кара") — (христ.) церковне покарання за скоєний гріх.

Заповіді — заборони або обов'язки, що мають сакральний характер.

Злоцив. Добро та зло,

Злочин — суспільне небезпечне діяння, за яке законом встановлено кримінальну відповідальність. Метафорично вживається поняття "моральний злочин".

Знак — матеріальний об'єкт, який сприймається як носій певного смислу, значення, інформації.

"Золоте правило" — відомий з часів античності принцип поведінки, що відображає припис діяти по відношенню до інших так, як хотілося би, щоб вони вчиняли по відношенню до тебе.

Ідеал — (від грец. "першообраз") уявлення про найвищу досконалість, взірець, кінцевий цільовий орієнтир. Вирізняють етичні, естетичні та інші ідеали.

Ілюзії зорові — невідповідність зорових образів реальним властивостям предметів. Використовувалися в живописі, архітектурі (див, Оп-арт).

Імперативність — поняття, що фіксує примусовий характер моральних вимог, І. Кант виділяє два різновиди імперативів: гіпотетичний, який має силу лише за певних умов, і категоричний імператив безумовний принцип належної поведінки.

Імпресіонізм — (від фр, "враження") мистецький напрям останньої третини XIX — поч. XX ст,, проголошував основною метою мистецтва передачу безпосередніх вражень і відчуттів.

Інгарден Роман (1893—1970) — польський естетик-феноменолог, учень Е. Гуссерля. Розробив модель феноменологічної інтерпретації художнього твору, представляючи його як "поліфонічну гармонію". Основні праці: "Естетичні дослідження" (1958—1966), "Спір про існування світу" (1961—1981).

Індетермінізм — протилежний детермінізму принцип, який заперечує всезагальність причинної обумовленості у світі, зокрема людина наділяється свободою і свободою волі.

Індульгенція — (лат. "милість") у середньовічному католицизмі грамота про відпущення гріхів, видана Папою Римським.

Калокагатія — термін античної естетики, гармонічне поєднання внутрішнього і зовнішнього в образі.

Камю Альбер (1913—1960) — видатний французький письменник, мислитель-екзистенціаліст, теоретик мистецтва. Праці: "Міф про Сізі-фа" (1942), "Бунтівна людина" (1951).

Loading...

 
 

Цікаве