WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ І ПЕРСОНАЛІЙ З ЕТИКИ ТА ЕСТЕТИКИ

Абсолют — у різних релігійних і філософських вченнях — необумовлене нічим, досконале начало, першопричина буття, в монотеїстичних релігіях під абсолютом розуміється Бог.

Абсолютизм — філософський погляд, протилежний релятивізму, згідно з яким цінності мають загальний характер. Розрізняють етичний, естетичний, пізнавальний абсолютизм.

Абстракціонізм — напрям у мистецтві XX ст., для якого характерні відмова від зображення реального предметного світу й увага до абстрактних форм, співвідношення кольорів тощо.

Авангардизм — загальна назва мистецьких напрямів початку XX ст., які відзначалися радикальним новаторством та експериментаторством.

Автономна етика вид нормативної етики, що виводить моральні принципи з внутрішніх законів, немов би притаманних моральності;

протиставляється гетерономній етиці, яка пов'язує вимоги моральності із зовнішнім джерелом. Ідея і перше обґрунтування автономної етики належить І. Канту.

Аксіологія — (від грец. "цінність" та "вчення") філософсько-етичне вчення про цінності.

Альтруїзм — (від лат. "інший") моральний принцип, згідно з яким благо іншого і він сам наділені більшою моральнісною цінністю, ніж власне "я" та особисте благо. Альтруїзм протилежний егоїзму.

Аморалізм — (від лат. "не" та "звичай, звички, поведінка") нігілістичне ставлення до норм моралі та моральності. В історії етики аморалізм виступає в різних формах: етичний скептицизм, релятивізм, волюнтаризм, егоїзм.

Антисфен (435—378 рр. до н. е.) — давньогрецький філософ, учень Сократа, вчитель Діогена, засновник школи кініків. Проповідував повернення людини до природного стану, необтяженого соціальними пороками.

Арете — (грец. — етична чеснота) за Аристотелем — середина між двома пороками. Див.Дганоя.

Аристотель(394—322 рр. до н. е.) — давньогрецький філософ, учень Платона. В етиці — побічник аретологічного евдемонізму. Твори: "Ні-комахова етика", "Етика", "Поетика".

Аристіпп (пом. після 366 р. до н. е.) —давньогрецький філософ, засновник Кіренської школи, обґрунтовував гедоністичну мораль.

Апатія — (грец.) поняття давньогрецької етики, безпристрасність, нечутливість до навколишніх явищ та подій.

Аскетизм — (грец.) вправи для морального вдосконалення та доброчесного життя, самообмеження, відмовлення від життєвих благ, які притаманні всім релігіям. До аскетичних вправ належать піст, послух, целібат, жебрацтво, юродство, відлюдництво, обітниці мовчання, носіння вериг, власяниць та ін.

Атараксія — (грец.) поняття давньогрецької етики, душевний спокій як мета та форма поведінки, до якої повинна прагнути людина.

Ахімса — (санскр.) в індуїзмі, буддизмі, джайнізмі принцип не-спричинення шкоди живим істотам.

Баумгартен Олександр Готліб (1714—1762) — німецький філософ, перший вжив поняття "естетика", під яким розумів філософську науку про чуттєве пізнання, яке осягає і створює прекрасне, що відображається в образах мистецтва. Підрозділами естетики, згідно з Баум-гартеном, є евристика — вчення про "речі й .про предмети мислення", методологія, яка досліджує організацію художнього твору, та семіотика— вчення про естетичні знаки. Праці, присвячені естетиці: "Філософські роздуми про деякі проблеми поетичного твору" (1735), "Психологія" (1739), "Естетика" (1750—58).

Бахтін Михайло Михайлович (1895—1975) — російський мислитель, літератузнавець, естетик. Досліджував проблеми естетичної форми, діалогічну складову творчості, сміхову культуру. Твори: "Проблеми поетики Достоєвського" (1929); "Творчість Франсуа Рабле та народна культура середньовіччя та Ренесансу" (1965), "Естетика словесної творчості" (вид.1979).

Бейтам Єремія (1718—1832) — англійський теоретик моралі та права, представник етики утилітаризму. Твори: "Вступ до основ моральності та законодавства" (1789), "Деонтологія, або наука про мораль" (1834).

Бергсон Анрі (1859—1941) — французький філософ-інтуїтивіст. Виділяв два види суспільства: "відкрите" і "закрите" і відповідно два типи моралі. В естетиці виходив з поняття творчої інтуїції. Праці: "Сміх" (1900), "Творча еволюція" (1914).

Біблія (грец. "книги") Святе письмо в християнстві. Складається зі Старого (Вєтхого) та Нового завітів і є основою християнського етичного вчення.

Біоетика — розділ етики, в якому розглядаються моральні проблеми медицини та експериментальної біології.

Благодать у християнстві дар Бога людині, що проявляється передусім у можливості спасіння.

Благочестя — втілення в житті людини вимог віри, дотримання заповідей певного віровчення.

Блаженство — у християнстві найвище щастя, що повною мірою може бути досягнуто праведниками в раю.

Бог — надприродна духовна істота, творець світу, уособлення та першоджерело істини, добра та краси, абсолют (у теїзмі). В політеїзмі — боги — духовні істоти, що панують над певними силами та частинами Всесвіту.

Бодхисаттва — у буддизмі той, що, підійшовши до нірвани, не заглибився в неї, а з любові до всіх живих створінь вирішив лишитися в сансарі для допомоги їм на шляху спасіння. Найбільш шанованим в ламаїзмі є бодхисаттва Авалокітешвара.

Бхакті — (санскр.) віддане служіння, один зі шляхів спасіння в індуїзмі.

Бьорк Едмунд (1729—1797) — видатний англійський естетик, теоретик мистецтва, автор "Філософського дослідження про походження наших ідей піднесеного та прекрасного" (1757).

Вибір моральний — акт моральної діяльності, який полягає в тому, що людина завдяки своїй автономії визначається щодо системи цінностей (ідеалів, принципів) та способів їх реалізації у конкретних вчинках та поведінці.

Вимога моральна — загальна назва для регулятивів моральних відносин: норм, ідеалів, принципів, цінностей.

Відповідальність — позитивна моральна якість, яка полягає у свідомому ставленні особи до певних моральних норм, принципів та цінностей і готовності їх обстоювати та втілювати.

Віра — релігійна чеснота, безсумнівна впевненість, переконаність у чомусь.

Волюнтаризм — моральний принцип, який заперечує будь-яку зовнішню зумовленість поведінки, вбачаючи її причину в індивідуальній волі.

Воля — здатність до морального вибору та послідовного здійснення відповідних вчинків.

Гадамер Хане Георг (1900—2002) — німецький філософ, теоретик мистецтва, застосовував герменевтичний метод до інтерпретації художніх творів. Основна праця — "Істина та метод" (1960).

Ганді Мохандас (1869—1948) — видатний індійський мислитель та політичний діяч, успішно застосовував у політичній та визвольній боротьбі етичні принципи ненасильництва.

Гармонія принцип естетичної організації форми, узгодженість, співмірність окремих частин цілого.

Гедонізм — (від грец. "задоволення") принцип, згідно з яким вищим благом, метою та основними стимулами людської діяльності є насолода (духовна чи чуттєво-матеріальна) та задоволення. Гедонізм виступає одним з основних принципів філософсько-етичного вчення Аристіп-па та Кіренської школи; протилежний аскетизму.

Гегель Георг Вільгельм Фрідріх (1770—1831) — представник німецької класичної філософії. Право, мораль та моральність за Гегелем — це форми розгортання об'єктивного духу. Естетика — це, на думку Гегеля, філософія мистецтва, якому притаманні три форми, що історично змінювали одна одну — символічна, класична та романтична. Праці: "Феноменологія духу" (1807), "Лекції з естетики".

Гієнна — (євр.) в іудаїзмі, християнстві, ісламі одне з позначень пекла, синонім вічної загибелі грішників.

Геніальність — найвищий ступінь обдарованості людини.

Геній — у римській міфології добрий дух, який формує характер чоловіка та оберігає його протягом життя (покровительками жінок були юнони).

Гете Йоган Вольфганг (1749—1832) — видатний німецький поет, мислитель, теоретик мистецтва, естетик. Естетичні праці: "Просте наслідування природі. Манера. Стиль" (1789), "Учення про колір" (1810).

Гідність — позитивна моральна якість, поняття моральної свідомості, в якому відображається уявлення про самоцінність людської особистості, її моральну рівність з усіма іншими.

Готика — стиль в європейському середньовічному мистецтві, характеризувався символізмом, суворістю та витонченістю.

Гра — одна з головних і найдавніших форм естетичної діяльності, яка здійснюється заради неї самої і заради насолоди учасників та глядачів. За Й. Хейзінгою, гра — це заняття, що відбувається в певних межах місця і часу за добровільно прийнятими, але обов'язковими правилами, яке супроводжується почуттями напруження та радості й усвідомленням наявності іншого, ніж буденність, буття.

Loading...

 
 

Цікаве