WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культура київської русі - Реферат

Культура київської русі - Реферат

Софійський собор.

На першому плані дзвіниця (ХVІII ст.).

Стиль рококо

Період Київської держави особливо відзначається розвитком монументальної архітектури, скульптури, живопису, ювелірного мистецтва, мініатюри. У будівництві переважають впливи Візантії, а також Грузії, Вірменії, Болгарії, Македонії. Особливого розвитку набуло дерев'яне будівництво храмів, житла в Х—ХІ ст. Найстарішими називають церкви св. Іллі в Києві (з дерева), Десятинну, Софію, Борисоглібську у Вишгороді на місці поховання Бориса і Гліба.

Найвизначнішими були архітектори Микола Ждан, Милоніг (XII ст.), Оленік (XIII ст.). Зводились оборонні споруди у формі дерев'яних стін у зруб з бійницями та баштами. Збереглися Золоті ворота. Дитинці обносились кам'яними мурами. З каменю будувалися і князівські палаци. Першим храмом з каменю стала Десятинна церква з 25 банями, збудована в 989—996 рр. Нещодавно виповнилося 1000 років Десятинній церкві, Президент України прийняв рішення про її відновлення.

Найстарішим храмом, що зберігся, є Спаський собор у Чернігові (1036 р.), збудований Мстиславом Володимировичем. Як і Десятинна, він усередині багато прикрашений фресковим розписом, має мозаїчну підлогу, різьблені з дерева деталі (відбудований у 1678 р.).

Софія (1017—1037) — головний собор Київської держави. Це п'ятинефний тринадцятикупольний храм. Він має два поверхи (хор), сходові башти, найголовніша баня символізує Христа, решта — апостолів. Тут творчо осмислена візантійська традиція. "Оранта", що молиться (5,45 м заввишки), домінує над усім. Синій, блакитний, пурпуровий кольори мозаїки створюють особливе враження. Є зображення євхаристії та отців церкви. На вівтарній тріумфальній арці — сцена Благовіщення, Різноманіття мозаїк, фресок на стінах, стовпах, арках. На фресках — члени сім'ї князя Ярослава, перші зразки світового мистецтва малювання. На північній стіні — сини Ярослава, на західній — він сам з княгинею Іриною дарує Христові модель собору. Є фрески світської тематики, сцени скоморохів, полювання, боротьби та ін.

Навколо Софії розташовувалися палати, дві церкви — одна, збудована на честь Георгія (Юрія), хресного імені Ярослава, друга — на честь його дружини Ірини. Тут була бібліотека, писались літописи. Це був центр культурного життя держави. Собор ремонтувався за часів П. Могили (1633—38) та І. Мазепи (1690—97).У Києві було 400 храмів, що свідчило про процвітання держави, відображало громадські та естетичні ідеали народу. Камінь для будівництва храмів видобувався в каменоломнях Києва, Чернігова, Переяслава. Для скріплення вживалось вапно, пісок, товчена цегла (суміш). У XII ст. в Україні утверджується єдиний архітектурний стиль. Його риси — чіткість ліній, гармонія форм, багатство декору на фасадах. По вертикалі — це ступінчаста центрична композиція, яка створювала враження легкості, спрямованості до неба. Виразною, яскравою, художньо довершеною є П'ятницька церква в Чернігові (XII — поч. XIII ст.). Збудована вона з червоної цегли. Для силуету храму характерна виразність ліній, форм. Сприймається цілісно, об'ємно, витончено і одночасно велично.

Характерною рисою були галерейки, які оточували церкву з трьох боків (крім сходу). Завершували будову одна, п'ять або дев'ять бань округлої, еліпсної або гранчастої форми. Загальні маси, зовнішній вигляд завжди підпорядковувались внутрішнім просторовим формам, навіть дах. Це надавало будовам своєрідності, специфічності, оригінальності.

Михайлівська церква Видубицького монастиря

Із середини XI ст. на Русь стали потрапляти окремі елементи романської архітектури, стиль якої панував на Балканах, у Польщі, Чехії, Угорщині. До храмів хрестово-купольної кубічної конструкції стали додаватись романські елементи: архітектурні пояси, своєрідна кам'яна різьба на зовнішній поверхні стін.

Опановуючи нові елементи декору, наші зодчі творчо й органічно включали їх у місцеві традиційні архітектурні форми, наближаючись до місцевих уявлень, особливостей природи.

Ікона — це класична форма українського мистецтва, як для античної Греції була статуя, Єгипту — рельєф, Візантії — мозаїка. Ікони писались на липових і соснових дошках. Дошки покривались левкасом, тонким шаром гіпсу, на який наносились контури малюнка. Фарби, розтерті на яєчному жовтку, були особливо яскраві і стійкі. Головна мета ікони — виховання внутрішньо просвітленої людини. Ікона стає книгою для народу. Внутрішній стан передається через очі, вуста, порухи рук. Людина, споглядаючи ікону, відчуває духовне піднесення, переймає радість і скорботу, аскетизм.

Спочатку ікони завозили з Візантії і Болгарії. Потім розвинулась (ХІ—ХII ст.) Печерська школа іконопису. Відомий майстер Алімпій. З цією школою пов'язують ікони "Велика Панагія" ("Ярославська Оранта"), "Дмитрій Солунський", "Свенська Богоматір", "Ангел Злати власи". Для останньої ікони характерне опоетизоване просвітлення і печаль, а не суворість візантійських ангелів.

Ікона "Борис і Гліб" (ХІІ—ХІІІ ст.) (зберігається в музеї Ханенків) вражає своєю колористикою. Цікава історія "Покрови" з Галичини (Національний художній музей). "Вишгородська Богородиця" (нині "Володимирська") з Константинополя справила величезний вплив на іконопис.

Високорозвинутим на Київщині було різьблення по каменю. Плити з хорів Софійського собору виготовлялись у техніці орнаментального і тематичного рельєфу. Це вишукана різьба рослинно-геометричного орнаменту, геральдичні зображення риб та птахів. Такими є саркофаг з Десятинної церкви, саркофаг Ярослава Мудрого в Софійському соборі, рельєфи з Михайлівського Золотоверхого собору. Особливо поширені були маленькі іконки, вирізьблені з каменю, нагрудні хрестики, емалі, змієвики — предмети магічного характеру.

Об'ємна скульптура в православних храмах була небажаною, вона нагадувала язичницьких богів. Високохудожніми пам'ятками є лаврські плити "Діоніс на колісниці" та "Геракл розриває пащу лева".

Київська Русь у своєму розвитку культури перевищувала більшість країн Західної Європи. Контакти між ними здійснювались різними каналами. Найінтенсивнішими вони стали в ХІІ—ХІІІ ст., під час розквіту романського мистецтва на Заході. Почав ослаблятись візантійський вплив і на Русі. Завдяки торгівлі йшов обмін виробами ремесла, прикладного мистецтва. Багато виробів, відлитих з бронзи, ювелірні чаші, підсвічники, різьба по кості з Лотарінгії, Рейнської області виявлені в Україні. Чимало виробів художнього ремесла з Русі потрапило до Франції, Скандинавії і є гордістю цих країн.

Окремі мотиви українського фольклору ввійшли в німецький, скандинавський фольклор. У період Київської Русі особливо розквітають ремесла, виготовлення золотих, емалевих прикрас, виробів з бронзи, скла, використовувалась особлива сталь для виготовлення зброї і кольчуг. Існувало понад 60 ремесел.

Таким чином, Київська держава витворила оригінальну і багатющу культуру. Це був продукт складної взаємодії місцевих традицій, впливів візантійської, римської, західних культур, свого роду синтезу всіх окремо взятих елементів.

Література

  1. Алпатов М. В. Древнерусская иконопись. — М., 1978.

  2. Боровский Я. Е. Мифологический мир древних киевлян. — К., 1982.

  3. Брайчевский М. Ю. Утверждение христианства на Руси. — К., 1989.

  4. Василенко Г. К. Русь. — К., 1990.

  5. Введение христианства на Руси. — М., 1987.

  6. Гордиенко Н. С. Крещение Руси: факты против легенд и мифов. Полемические заметки. —М., 1986.

  7. Греков Б. Д. Киевская Русь. — М., 1953.

  8. Грушевский М. С. Очерк истории украинского народа, — К., 1990.

  9. Дорошенко Д. Нарис історії України. — К., 1992.

  10. Древняя русская литература: Хронология.— М., 1988.

  11. Запровадження християнства на Русі. Історичні нариси. — К., 1988.

  12. Історія української культури / За ред І. П. Крип'якевича. — К., 1990.

  13. Истрин В. М. Договоры Руси с греками // Изв. отд. рус. яз. и словесности АН СССР. — М., 1924. — Т. ХIX. — С. 383—393.

  14. Как была крещена Русь.— М., 1990.

  15. Київська Русь: культура, традиції. — К., 1982.

  16. Котляр Н. Ф. Древняя Русь и Киев в летописных преданиях и легендах. — К.,1986.

  17. Культура Древней Руси. — М., 1966.

  18. Культура українського народу: Навч. посібник / За ред. В. М. Русанівського. — К., 1995.

  19. Лазарев В. Н. Древнерусские мозаики и фрески XI—XV вв. — М., 1973.

  20. Лихачев Д. С. "Слово о полку Игореве" и культура его времени. — Л., 1985.

  21. Любимов Л. Д. Искусство Древней Руси. — М., 1981.

  22. Мистецтво Київської Русі. — К., 1989.

  23. Полонська-Василенко Н. Д. Історія України: У 2 т. — К., 1993. — Т. 1—2.

  24. Рыбаков Б. А. Язычество Древней Руси. —М., 1983.

  25. Семчишин М. Тисяча років української культури. — К., 1993.

  26. Українська культура. Історія і сучасність: Навч. посібник / За ред. С. О. Черепанової. — Л., 1994.

  27. Українська культура. Курс лекцій / За ред. Д. Антоновича. — К., 1992.

  28. Українська та зарубіжна культура: Навч. посібник / За ред. М. Заковича. — К., 2000.

Loading...

 
 

Цікаве