WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Модерн та постмодернізм ХХ ст. - Реферат

Модерн та постмодернізм ХХ ст. - Реферат

Інша особливість постмодерністської естетики — онтологічне тлумачення мистецтва, що відрізняється від класичного відкритістю, спрямованістю на непізнане, невизначеність. Неокласична онтологія руйнує систему символічних протилежностей, дистанціюється від бінарних опозицій: реальне — уявне, оригінальне — вторинне, природне — штучне, зовнішнє — внутрішнє, поверхове — глибинне, чоловіче — жіноче, індивідуальне — колективне, частина — ціле, Схід — Захід, об'єкт — суб'єкт. Суб'єкт як центр системи уявлень та джерело творчості розсіюється, а його місце посідають невідомі мовні структури, аналогічні потоки лібідо, машинність бажаного виробництва. Стверджується екуменічно-байдуже розуміння мистецтва як єдиного безкінечного тексту, створеного сукупним творцем. Свідомий еклектизм живить гіпертрофований надлишок художніх засобів та прийомів постмодерного мистецтва, естетичний "фристайл".

Постмодернізм відмовляється від дидактичних оцінок мистецтва. Аксіологічне зрушення в бік більшої толерантності здебільшого пов'язане з новим ставленням до масової культури, а також до тих естетичних феноменів, що раніше вважалися пріоритетами, а саме: високе — масове мистецтво, наукова — повсякденна свідомість.

Постмодерністські експерименти стимулювали також стирання граней між традиційними видами і жанрами мистецтва. Розвиток тенденцій синтезу поставив під сумнів оригінальність творчості, "чистоту" мистецтва як індивідуального акту творення, призвів до його дизайнізації. Перегляд класичних уявлень про створення та руйнування, порядок та хаос, серйозне та ігрове свідчить про свідому переорієнтацію з класичного розуміння художньої творчості на конструювання артефактів аплікації. Для постмодерну творчість не тотожна творенню. Якщо в домодерних культурах працює система "художник — твір мистецтва", то в постмодерні акцент переноситься на відносини "твір мистецтва — глядач". Це свідчить про принципову зміну самосвідомості художника. Він перестає бути "творцем", оскільки сенс твору народжується безпосередньо в акті його сприйняття. Художній твір має бути обов'язково побаченим, виставленим напоказ, без глядача він не може існувати.

Основні відмінності модерну та постмодерну можна зобразити за допомогою такої таблиці:

Модерн

Постмодерн

Функціоналізм

Контекстуальність

Диференціація сфер життя та відмова від символізації, культури в знаковій мові мистецтва

Взаємопроникнення різних сфер життя та символізація культури в метафоричній мові мистецтва

Сцієнтизм у культурі знання, наука, що визначає світогляд

Множинність різних форм корисного, просвітницького та релігійного знання

Відносні теорії самості і свободи як зростання можливості вибору

Субстанції теорії самості, сутнісна свобода, ідентичність, що здатна змінюватися

Функціональна теорія суспільства

Обмежена теорія суспільства

Економіко-технічний принцип прийняття рішень: "техноморфізм"

Соціокультурний принцип прийняття рішень: "антропоморфізм"

З початку 90-х років почалася повсюдна відмова від використання постмодерну для позначення сучасної реальності. Інструментом осмислення нинішнього стану суспільства стало спочатку поширення аморфної ідеї "радикалізованої модерніті". З часом було проголошено думку, згідно з якою епоха постмодерніті є не історичною наступницею модерну, а його реконструюванням. Пізніше дослідники почали використовувати термін "після модерну". Зазначалося також, що постмодерн можна розглядати як завершений етап, де модерн виявився в найбільш цілісній формі.

Теоретичний відступ постмодернізму відбувався у двох основних напрямах. З одного боку, епоха модерну розглядалася постмодерністами як породження європейської господарської та політичної практики сучасності. При цьому зазначалося, що модернізм не лише породжений Європою, а водночас він сам породив Європу як соціальну систему, здатну до швидкого та динамічного розвитку. Підкреслювалося також, що його розквіт припав на ХХ ст. передусім як на період "явного домінування європейської культури". Тому початок епохи постмодерну розглядався не лише крізь призму зростання культурного розмаїття та відходу від принципу національної держави, а й пов'язувався безпосередньо із втратою європейським регіоном домінуючих позицій у світовій економіці й політиці та зміщенням акцентів на інші соціокультурні моделі. Однак поразка спочатку східного блоку, а потім і міфу про ефективність азійських економічних систем зробили західну модель єдиним світовим лідером напередодні нового тисячоліття. Такий розвиток подій повністю виключає будь-які апеляції до тієї революційності, на якій складалися емоційні основи постмодерністської трилогії.

З іншого боку, не лише показовою є невдача нападу постмодерністів на ідею історизму.

Постмодернізм відіграв значну історичну роль у західній суспільній свідомості. Постмодерністам вдалося пов'язати аналіз індустріального ладу як гранично індивідуальний з акцентом на властиве цьому періоду домінування поняття "ми" над поняттям "я". Вони навіть наголосили, що подібне домінування було настільки сильним, що приводило до виникнення спільнот, які можна розглядати як масу, що не є реальним суб'єктом соціальних процесів.

Заслуговує також на увагу специфічний підхід постмодерністів до господарських проблем та пошук ними нетрадиційних шляхів осмислення ролі економічних явищ у житті суспільства. Це проявляється в оригінально розширеному тлумаченні виробництва як виробництва не лише матеріальних благ та послуг, а й креативної особистості, що передбачає можливість залучення до цього процесу всіх сфер життєдіяльності людини. Одночасно споживання розглядається не лише як утилізація речовини природи чи вироблених благ, але і як процес засвоєння статусних станів та культурних форм.

Не можна не відзначити роль постмодерністів у зображенні суспільства, що формується, як постринкового соціального устрою. Саме вони наголосили, що сьогодні, коли як господарське, так і соціальне життя дедалі більшою мірою набуває рис гіперреальності, слід розмежовувати поняття "needs" (потребувати) і "wants" (хотіти). Перше відображає вже соціологізовані потреби, які змушують нас розглядати споживацьку потребу як соціальний феномен, тоді як друге відображає цілковито суб'єктивні прагнення до самовиразу в споживанні.

Література

  1. Затонський Д. Про модернізм і модерністів. — К., 1972.

  2. Затонський Д. Художні орієнтири ХХ ст. — К., 1988.

  3. Дженксон Ч. А. Язык архитектуры постмодернизма. — М., 1985.

  4. Ивбулис В. Модернизм и постмодернизм. — М., 1988.

  5. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. — К., 1997.

  6. Постмодернизм // Современная западная философия: Словарь. — М., 1991.

  7. Українська художня культура: Навч. посібник. — К., 1995.

  8. Шестаков В. Массовая культура. — М., 1990.

Loading...

 
 

Цікаве