WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культура як специфічна форма існування соціального - Реферат

Культура як специфічна форма існування соціального - Реферат

Види і форми культури

Види і форми культури. Протягом соціальної історії люди освоїли, зробили своєю домівкою всю земну кулю, вийшли у космос, винайшли неймовірне за кількістю і якістю число способів діяльності. Якщо спробувати їх згрупувати за прикладними сферами, то можна виділити такі основні форми культури, як матеріальна, духовна і фізична.

Матеріальна культура - перетворення природних матеріалів і енергії відповідно до людських цілей, створення штучного середовища проживання. Сюди включається також необхідний і достатній набір технологій для збереження і розвитку цього середовища. Матеріальна культура створює і задає рівень життя суспільства, формує матеріальні запити людей і пропонує засоби їх задоволення.

Матеріальна культура включає в себе такі елементи, як породи тварин і сорти рослин, ґрунти і природні речовини (ресурси), які зазнали обробки. У матеріальну культуру входять також: 1) будівлі і споруди, 2) інструменти та обладнання для будь-яких видів діяльності, 3) шляхи повідомлення і засоби транспорту, 4) зв'язок і засоби зв'язку, 5) технології.

Духовна культура - продукти духовної діяльності людини, які існують переважно в ідеальному вигляді: поняття, уявлення, вірування, почуття і переживання, доступні свідомості і розумінню всіх людей. Духовна культура створює особливий світ цінностей, формує і задовольняє наші інтелектуальні та емоційні потреби. Духовна культура - це продукт суспільного розвитку, її основне призначення полягає у продукуванні свідомості.

Завдяки закріпленню в знаках, символах, організаційних формах, комп'ютерній техніці, духовна культура стає відносно самостійною від свого творця, людини. У ній об'єктивуються і виділяються особливі сфери духовної творчості. Духовне і духовно-практичне освоєння всієї реальності оформлюється в філософії, мистецтві, різноманітних науках. Духовно-практичне освоєння (включаючи регулювання) суспільного життя здійснюється в політиці, праві, моралі. Універсальні духовні функції, як світоглядні, так і нормативно-регулятивні, виконують міф і релігія. У майбутньому, можливо, відбудуться революційні зміни духовної культури у зв'язку з розвитком екологічної свідомості і освоєнням космосу.

Фізична культура - перетворення природного начала в самій людині; формування соціально необхідних навичок, умінь і якостей людського тіла.

В основі фізичної культури лежить домашня фізична підготовка, що включає розвиток координації рухів всього тіла дитини (формування макро-дій) і артикуляційного апарату (мікро-рухи щелепно-лицевих м'язів, органів дихання і травлення). Інакше кажучи, це вирішення такого відповідального завдання, як навчання мови, прямоходінню, переміщенню предметів, гігієнічним правилам, культивування відмінностей у поведінці за статевими або віковими ознаками.

На цьому фундаменті надбудовуються всі подальші, більш складні або спеціалізовані, фізичні навички і координовані рухи, на зразок балетного танцю, рухів рук хірурга або фокусника. Щоб усьому цьому навчитися, необхідні не стільки відповідні фізичні дані, скільки багаті культурні традиції і вихована в людині здібність до вдосконалення у відповідності до тих або інших професійних завдань. Види культури. Крім основних форм культури виділяють також різні її види. Серед безлічі класифікацій можна зупинитися на тій, яка спирається на поняття суб'єкта-носія культури, як найбільш узагальненої і універсальної. Застосовуючи все, що ми вже знаємо про це поняття, отримуємо такий розподіл видів культури: культура суспільства, культура колективу (організації), культура особистості. Жоден з видів культури не зводиться до двох інших ані в сумі, ані по окремості. Так, культура суспільства - це об'єктивна цілісність культурної творчості, структура і закономірності якої не залежать від діяльності окремих колективів або особистостей, первинних по відношенню до них. Культура колективу складається як результат накопичення досвіду, традицій спільної діяльності групи людей, об'єднаної однією метою. Культура особистості визначається не тільки мірою засвоєння суспільної і колективної культури, але і суб'єктивністю, унікальним характером кожного конкретного "Я".

Потрібно зазначити, що будь-яка класифікація форм і видів культури, певною мірою, відносна, і в реальній діяльності вони переплітаються, взаємопов'язані між собою. Складність соціокультурної реальності обумовлюється також історичною мінливістю (варіативністю) всіх її істотних характеристик. Тому теоретичні поняття суб'єкта, видів і форм культури потребують подальшого тлумачення за допомогою конкретного історичного матеріалу.

Значення, норми та артефакти

Інший загальноприйнятий спосіб розуміння культури — розглядати її як сукупність трьох елементів: цінностей (ідей), норм (поведінки) та артефактів (предметів, або матеріальної культури). Цінності — уявлення про те, що в житті є важливим. Цінності скеровують інші складові культури. Норми — це очікування того, як людина поводитиметься в різних ситуаціях. Кожна культура має різні методи (санкції) приведення норм в дію. Санкції змінюються в залежності від важливості норм. Норми, які суспільство офіційно проводить в життя, називаються законами. Артефакти — третя складова культури — походять з культурних норм ти цінностей.

Поняття суб-культури

В невеликому суспільстві, де умовний поділ його членів відбувається лише по віку, статі, статку та походженню, люди більш чи менш поділяють один і той самий набір цінностей та умовностей. В великих суспільствах, де йде подальший розподіл на релігії, раси, етнічну приналежність, члени одного й того самого суспільства часто мають абсолютно протилежні цінності і умовності. Для означення культур таких груп використовується термін суб-культура. Оскільки суб-культури відображають позицію частини суспільства по відношенню до суспільства в цілому, вони часто викривають процеси домінування та протидії.

Наприкінці 20го сторіччя починає розвиватись як наука - культурологія, яка зосереджується на аналізі суб-культур в суспільстві, а саме на дослідженні товарів широкого споживання (таких як мода, мистецтво і література).

Оскільки розподіл, який відбувся в 18 та 19 сторіччях на "високу" та "низьку" культуру не є придатним по відношенню до серійно-виробляємих та серійно-реалізовуємих товарів масового споживання, які аналізуються культурологією, виникає термін поп-культура.На сьогодні багато хто відкидає ототожнення культури з предметами широкого вжитку, поділяючи її тим самим на духовну і матеріальну культури. Але такий поділ не є сталий. Існують різні точки зору. Одні вважають духовною культурою наслідки духовного виробництва, інші зараховують і духовне виробництво. Одні ототожнюють матеріальну культуру з матеріальним виробництвом, інші — зі способом виробництва, відносячи сюди часково і науку.

Ідея про границі культури, а відповідно і ідея про існування суб-культур, також часто піддається сумніву. Натомість, культура розглядається як складне переплетіння змінних шаблонів, які пов'язують різних людей та різні соціальні утворення. З цієї точки зору будь яка група може мати свою власну культурну індивідуальність.

Культурна система (або система культури чи просто культура) може розглядатиcь як частина соціальної системи і ієрархічно прирівнюватись до економчної системи, політичної системи, законодавчої системи, тощо.

Список використаної літератури.

  • Українська та зарубіжна культура. - К., 2000.

  • Лосєв І.В. Історія і теорія світової культури: Європейський контекст. - К., 1995

  • Трмоленко А.М. Взаємодія стратегічної та комунікативної раціональності // Людина і культура в умовах глобалізації – К., 2003.

  • Історія української культури: Зб. матеріалів і

  • документів. – К., 2000.

  • Кравець М.С., Семашко О.М., Піча В.М. та ін.

  • Культурологія: навчальний посібник. Львів, 2003.

  • Шевнюк О.Л. Культурологія. Навчальний посібник.

  • К., 2004.

Loading...

 
 

Цікаве