WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культура як специфічна форма існування соціального - Реферат

Культура як специфічна форма існування соціального - Реферат

Реферат

на тему:

Культура як специфічна форма існування соціального

План

1. Походження поняття

2. Історичні визначення

3. Історія розвитку культурологічної думки

4. Види і форми культури

5. Значення, норми та артефакти

6. Поняття суб-культури

7. Список використаної літератури

Походження поняття

Культура (лат. colere, "населяти", "вирощувати", "сприяти", "успадковувати", ) — термін для означення алгоритмів людської поведінки і символічних структур, які надають цій поведінці сенсу і значимсті. У сучасній науці нараховується декілька сотень визначень поняття культура, жодне з яких не є загальноприйнятим. Різні визначення відображають різні теорії щодо розуміння та оцінки процесів в суспільстві. В широкому розумінні культура — це сукупність як матеріальних, так і нематеріальних ("духовних") цінностей, властивих суспільству в цілому або окремій соціальній групі.

Поняття культура в частині нематеріальних цінностей об'єднує в собі науку (включно з технологією) і освіту, мистецтво (літературу та інші галузі), мораль, уклад життя та світогляд. Загальнопоширене використання слова культура в багатьох західних суспільствах може відображати багатошаровість таких суспільств, коли культурними звуться ті соціальні групи, які знаходяться на вищому рівні культурного розвитку, на відміну від нижчих прошарків суспільства.

Слово культура часто вживається для посилання на елітність та престижність певної діяльності чи продукту, наприклад, витончена кухня, мистецтво, музика, які відносять до "високої" культури як протиставлення "низькій" культурі.

Зі всього розмаїття соціальних процесів, відносин і фактів, які існували у минулому й існують нині, ми виділяємо певну особливу сферу, яка іменується культурою. Більшість людей переконана, що саме культура - те головне, основне, що відрізняє людське і соціальне буття від існування дикої природи. Пояснення і докази цієї тези наводяться найрізноманітніші - в залежності від того, що розуміється під культурою.

Слово "культура" - латинського походження, яке буквально означало обробку, догляд, поліпшення, обробіток. У класичній давнині воно вперше було зафіксоване в праці Марка Порція Катона "De agri cultura" (ІІІ ст. до н.е.), присвяченій турботам землевласника, який обробляв землю з використанням

рабської праці. Турботи відповідали духові часу: автор рекомендував утримувати рабів надголодь, завантажувати їх роботою без міри, щоб втримати від крадіжки і легковажних занять. Господареві наказувалося бути скупим і обачним, не впадати в надмірності і нікому не довіряти.

Таке значення слова "культура" - "землеробство" - пішло у минуле. Набагато ближче до нашого розуміння культури те, що думали про землеробство римські вчені Варрон, Колумелла (І ст. до н.е.). Вони пропонували такі способи організації сільського господарства, які підвищили б продуктивність праці, зацікавленість рабів. Слово "культура" набуло багатозначності у знаменитого римського оратора і публіциста Ціцерона.

У одному з своїх листів він говорить про "культуру духу", тобто про розвиток розумових здібностей, що є гідним завданням для вільної людини і дається завдяки заняттям філософією.Зігравши роль універсальної мови у середньовічній Європі, латина донесла до нас слово "культура" через пітьму сторіч. Правда, вживалося воно тільки у словосполученнях і означало ступінь майстерності в якій-небудь галузі, придбання розумових навичок (наприклад, cultura juris - вироблення правил поведінки, cultura scientiae - засвоєння науки, cultura literarum - вдосконалення письма).

Така різноманітність контекстів вживання слова "культура" не пройшла безслідно. До XVIII ст., згідно з висновками лінгвістів слово "культура" стало окремою, самостійною лексичною одиницею, означаючи обізнаність, освіченість, вихованість - все те, що і зараз ототожнюють з культурністю. Як його синонім, використовувалося також поняття "цивілізація". Завдяки зусиллям філософів і істориків, за останні три сторіччя скромне латинське слово увійшло у всі європейські мови, набуло універсального значення, перетворилося на філософське поняття і стало об'єктом наукових досліджень.

Сучасні дослідники шукають аналоги терміну "культура" у інших мовах. Так, у давньогрецькій вживалося слово "пайдейя", що означало виховання гармонійної особистості (в дитині), китайською мовою - "жень" і "вень" означали виховання благородної людини, у давньоіндійській літературі говорилося про "дхармашастру" (вчення про життєві правила поведінки й обов'язки віруючого). Ця схожість виправдовує використання поняття "культура" для вивчення різноманітних історичних фактів.

Історичні визначення

Завдяки зусиллям філософів і істориків слово культура перетворилось на філософське поняття і стало об'єктом наукових досліджень.

Вчені вісімнадцятого та початку дев'ятнадцятого сторіччя часто ототожнюють культуру з цивілізацією і протиставляють природі. Так про людей, яким бракує елементів "високої культури" говорять як про "природніх", віддаючи їм роль носііїв "низької" культури. Подібне визначення культури було розкритиковане за намагання придушити "людську природу".Наприкінці дев'ятнадцятого сторіччя антропологи надають поняттю культура більш широкого змісту, згідно якого культура походить від універсальної здатності людини систематизувати, кодувати і передавати досвід.

Культуру можна визначити, як сукупність знаків, об'єднаних у системи. Знаки — це сигнали, предмети, все, що може бути носієм значення (наприклад, звуки мови, букви, цифри, слова, символи, зображення, тощо). В результаті народи, живучи окремо один від одного, розробляють унікальні, властиві лише їм культури, але елементи різних культур можуть легко поширюватися від онієї групи людей до ішої, сприяючи тим самим розвитку культури.

Таке розширення тлумачення поняття культури змусило антропологів розробити різні теоретичні означення та користуватися різною методологією при дослідженні матеріальної та знакової культур. Методологічно, вони розрізняються не тільки через те, що відносяться до різних аспектів людської діяльності, але і тому, що їх дослідження ґрунтується на різних типах даних. Як правило, матеріальна культура є предметом зацікавленості археологів, тоді як знакова культура переважно досліджується антропологами. Але обидві групи зацікавлені в дослідженні зв'язків між цими двома вімирами культури.

Культурні процеси і явища відрізняються складністю і багатоплановістю. Тому у сучасній науці нараховується декілька сотень визначень культури. Деякі з них широко відомі: культура - це сукупність досягнень людства; все багатство матеріальних і духовних цінностей; це інтегральний образ, що об'єднує науку, освіту, літературу, мистецтво, мораль, уклад життя при визначальній ролі світогляду. У таких визначеннях міститься вказівка і перелік елементів культури.

Суть соціального призначення культури розкривається в цілому ряді дефініцій (визначень).

Наприклад, культура це:

1) надбіологічний спосіб адаптації (пристосування) людства до природного середовища, яке змінюється;

2) форми і способи комунікації людей;

3) соціальна пам'ять людства;

4) нормативно-спадкове програмування суспільної поведінки людей;

5) характеристика типу суспільства або певної стадії його розвитку;

6) єдність людських дій, відносин і установ, які забезпечують соціальну стабільність.

Сучасне розуміння культури у контексті соціальної історії розглядає її як систему життєвих орієнтацій людини. Культура – це сфера духовної, ціннісної, комунікативної організації суспільства, яка визначає норми поведінки, мислення, почуттів різних верств населення і націй в цілому (Гуревич, 1991; Парахонський, 1995). Якщо відволіктися від змісту культури, то її можна визначити як сукупність знаків, об'єднаних у системи. Знаки - це сигнали, предмети, взагалі все, що може бути носієм значення (наприклад, звуки мови, букви, цифри, слова і числа, символи, зображення тощо). Розрізняють знаки "природні", тобто ті, які виникли стихійно, і штучні, спеціально вигадані людьми для досягнення свідомо поставлених цілей (наприклад, математичні формули або знаки дорожнього руху). Завдяки системній організації, яка властива всім знакам загального користування, соціальна інформація зберігається, нагромаджується і передається від людини до людини, від покоління до покоління. У зв'язку з тим, що обсяг соціальної пам'яті не безмежний, культуру також визначають як спосіб організації і відбору знаків відповідно до їх значущості для майбутньої діяльності людей. Однак, як і попередні визначення, знакова теорія спирається лише на зовнішні сторони буття культури. Уявімо собі, що внаслідок якоїсь страшної епідемії люди зникли. Всі створені людством і зафіксовані у знаках культурні цінності втрачають значення. Інакше кажучи, існування знаків має сенс тільки тоді, коли живуть люди, які їх створюють, відтворюють і, головне, розуміють. Тому у філософському значенні слова, в культурі розкривається творчий характер людського буття, здатність людини змінювати природу, суспільство і саму себе, а також наділяти продукти своєї діяльності загальнозначущими функціями. Таким чином, культура - це поняття, яке означає певний історичний рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, втілений у типах і формах організації життя і діяльності людей, а також в цінностях, які створюються ними.

Loading...

 
 

Цікаве