WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Жанри кінематографу - Реферат

Жанри кінематографу - Реферат

Позбавлену ілюзій картину життя в ГДР ("Соло Санни", 1980) показав самий великий режисер ДЕФА Конрад Вольф (помер в 1982 р.). За цим пішли ще трохи критичних , значних у творчому плані робіт ("Бранденбурзькі дослідження", 1982, Роланд Греф), але незабаром завдяки прийнятим партією мірам студія практично була приречена на бездіяльність. У сфері документального кіно з'явилося одночасно реалістичне й поетичний напрямок ("Укладач поїздів ", 1984, Юрген Бетхер, "Життя у Витштоке", 1984, Фолькер Кепп, "Вибачай зима", 1988, Хельке Миссельвиц). Після об'єднання Німеччини в 1990 р. виробництво фільмів на держпідприємстві ДЕФА було припинено. У той же час багата традиціями студія, розташована в Бабельсберге під Берліном і, що раніше належала фірмі УФА, зробила стрибок у майбутнє. Вона стала суперсучасним центром ЗМІ, у якім розташувалися численні фірми й установи .

Сучасні тенденції в німецькому кінематографі

Для дев'яностих років була характерна, з одного боку, важка інтеграція восточногерманского кінематографа вона вдалася в основному молодим художниками й продюсерам, насамперед , на телебаченні . ЗК іншого боку, ситуація в цілому визначалася все більшим засиллям голлівудських фільмів, які витиснули не тільки німецькі стрічки, але й усе європейське кіно. Лише окремі німецькі фільми змогли домогтися успіху в глядачів (наприклад, "Брат пана Шлафе", 1995, "Comedіan Harmonіsts" 1998, обоє - Йозеф Фильсмайер), а також гостросатиричні роботи Хельмута Дитля "Штонк" (1991), де він "бере на мушку" історію про те, як журнал "Штерн" виявив нібито щоденники Гітлера, і "Россіні" (1999), де показане життя "кіношної богеми". Свого роду груповий портрет утворюють комедії, у яких мова йде про відносини між чоловіком і жінкою. Зроблені в невимушеній манері, вони забезпечують німецькому кіно симпатії німецької публіки ("Ніхто мене не любить ", 1995, Дорис Дерри, "Схвильований чоловік",1994, Зенке Вортман). Незважаючи на своєрідний гумор, вони не змогли домогтися успіху за рубежем, але додали новий імпульс німецькому кіно. І хоча деякі нові добутки викликали інтерес і в інших країнах, наприклад, фільм- дебют Ром-альда Карамакера "Убивця" (1995), у якім Гец Георге відіграє роль серійного вбивці, сучасне німецьке кіно не змогло домогтися такого ж міжнародного визнання, як колись "молоде німецьке кіно".Деяку надію подали 1998-2000 рр. Життєва кінодрама "Біжи, Лола, біжи" Тома Тиквера мала успіх у публіки й в інших країнах. Несподіваним успіхом став і фільм- дебют "Сонячна алея" восточногерманского театрального режисера Леандера Хаусмана, у якім він у гротескній манері згадує про свою молодість у ГДР. Увагу залучив також фільм "Неприкасаемые" Оскара Релера, що відбиває ідеологічні зіткнення в Німеччині. Сповістили про себе й "старі майстри". Фолькер Шлендорф зняв "Тишу після пострілу", Вим Вендерс - чудовий документальний фільм "Buena Vіsta Socіal Club", що розповідає про групу старих музикантів з Гавани. Вернер Херцог у фільмі "Мій самий улюблений ворог" згадує про Клауса Кински, самому значному актору , з яким йому довелось працювати.Підйом , характерний для сьогоднішнього німецького кінематографа, виражається й у тому , що акції німецьких кінофірм стали котируватися на біржі, усе більше вживає спроб спільного виробництва з режисерами з інших країн, має місце співучасть у масштабних кінопроектах. Німці представлені в міжнародному кінобізнесі в особі продюсера Бернда Айхингера, а також режисерів Вольфганга Петерсена й Роланда Эммериха, що зуміли затвердитися в Голливуде.Кінотеатри, фестивалі, сприяння розвитку кінематографа. В 1999 р. понад 149 млн. глядачів відвідали приблизно 1180 німецьких кінотеатрів. Цьому сприяє й підйом німецького кінематографа. Інвестиції в сфері кіно досяглися небаченого раніше рівня. Будівництво більших многозальных кінотеатрів, у якім з початку дев'яностих років усе більше беруть участь концерни в сфері ЗМІ й іноземні компанії, веде до корінної зміни киноландшафта. У багатьох містах кинодворцы, що користуються особливою популярністю серед молоді, приходять на зміну традиційним кінотеатрам. За рубежем культурний вплив і авторитет німецького кіно росте завдяки різним добре організованим, фестивалям, що мають міжнародне значення. Найбільш важливий кінофорум у Німеччині - Берлінський міжнародний кінофестиваль, уперше організований в 1951 р. Разом з фестивалями в Канні й Венеції він є одним із самих значних у Європі й служить місцем зустрічей для представників кінематографа й кінобізнесу. Міжнародний статус мають і кінофестивалі в Мангейме, Оберхаузене й Лейпцизі . Спеціалізовані кінофестивалі й кинопраздники, що влаштовуються в Хофе, Мюнхені , Любеке, Гамбурзі й інших містах, також висувають німецьке кіно на міжнародну арену, сприяють подальшому розвитку кінематографа і його економічної стабілізації. Але незважаючи на нові успіхи німецького кіно, у репертуарах кінотеатрів як і раніше домінують дорогі голлівудські фільми, для яких Німеччина є головним ринком у Європі. До того ж кіно доводиться витримувати усе більше гостру конкуренцію з телебаченням і іншими ЗМІ, особливо з розважальними програмами приватних телерадіокомпаній, кабельного, супутникового, платного телебачення й відеоіндустрії. ЗК іншого боку, усе більше фільмів знімається в співробітництві з телебаченням.Така ситуація вимагає чесного відношення до кінематографа. Зміцнення прав незалежних кинопродюсеров - така передумова для сприяння кінематографу з боку федерального уряду в рамках сучасної культурної й економічної політики. В 1999 р. воно викликало до життя "Союз в ім'я кіно", щоб разом з усіма зацікавленими сторонами поліпшити положення німецького кінематографа в структурному , правовому й фінансовому плані . Зміцнення позицій національного кіно і його міжнародного впливу означає також розширення його європейського виміру й розвиток європейського кіно взагалі. Така, зокрема , мету заснованої в 2000 р. Германо-французької киноакадемії.

культурному плані кращі національні роботи заохочуються "Премією німецького кіно", заснованою федерацією в 1951 р. Нею відзначаються заслуги окремих авторів. Видатні фільми нагороджуються великими грошовими сумами (до мільйона марок), які призначені на виробництво нових фільмів. В останні роки вручення "Премії німецького кіно" стало чудовим святом, що сприяють популяризації німецького кіно..

Loading...

 
 

Цікаве